Рішення № 135564238, 03.04.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4519/25

провадження 2/216/503/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

позивача ОСОБА_1 (поза межами суду),

представника позивача адвоката Лукацької Л.Г.,

представника відповідача адвоката Тішуніна О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю тертьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення порядку участі у вихованні дітей,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що має спільних дітей з відповідачем: доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час позивач проживає у м. Києві, де й працює. Стосунки з відповідачем з 2024 року повністю зіпсувалися. 14.02.2025 малолітні діти позивача разом з чоловіком вийшли з дому у м. Києві та додому не повернулись. Наразі стало відомо, що діти разом з батьком виїхали за межі України. Відповідач по справі батько дітей чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, без дозволу позивача вивіз дітей за кордон, на зв`язок не виходить, забороняє спілкуватися з дітьми. Проте, позивач бажає спілкуватися з дітьми. Оскільки діями відповідача порушуються батьківські права позивача, вона звернулася до суду за їх захистом та просить суд усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначивши порядок участі у вихованні дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку наживо кожного дня з 19:00 год протягом 30 хв. до повернення дітей в Україну.

Поряд з цим, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти позову з наступних підстав. На початку 2019 року позивач почала вивчати психологію, що призвело до кризи у 2020-21 роках зі старшою донькою через експерименти, які остання намагалась проводити. У 2023 закінчила учбовий заклад за напрямком мистецтвознавство та влітку 2024 року вступила у вуз за напрямком глибинна психологія. Після початку військової агресії з боку РФ в сім`ї неодноразово обговорювалось питання стосовно забезпечення безпеки малолітніх дітей. Відповідач неодноразово пропонував дружині виїхати всією сім`єю за кордон з метою збереження життя та здоров`я дітей. В подальшому сторони дійшли згоди про виїзд за кордон їх спільних дітей разом із батьком (відповідачем), а позивач залишилась на території України у зв`язку з необхідністю навчання за фахом психологія. Після того, як позивач почала вивчати психологію, вона почала використовувати здобуті навички на своїх власних дітях. Мати неодноразово проводила психологічні експерименти над дітьми та чоловіком, створюючи несприятливі ситуації у сім`ї, з метою вдосконалення здобутих професійних навичок. Під час спілкування з дітьми позивач здійснювала та здійснює психологічний тиск на дітей, що негативно відображається на їх психо-емоційному стані, після спілкування з матір`ю діти знервовані, емоційно збуджені, у них погіршується сон, збільшується тривожність та внутрішня напруга, що підтверджується висновками КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР. Відповідач вважає, що позивач звернулась із даним позовом без наявних для того підстав та обґрунтувань. Відповідач жодним чином не забороняє дітям спілкуватися із матір`ю, не створює перешкод у їх спілкуванні, однак спостерігає за негативним впливом такого спілкування на психо-емоційний стан дітей. Крім того, діти вже досягли того рівня розвитку, який дозволяє їм користуватись гаджетами для спілкування із матір`ю без допомоги батька. Діти вміють користуватись смартфонами та додатками для спілкування (месенджерами), і самі вирішують коли виходити із мамою на зв`язок. Коли є можливість та мобільний чи інтернет зв`язок, діти постійно спілкуються з матір`ю, відправляють фото та голосові повідомлення, а за можливості спілкуються по телефону. Наголошує, що виїзд за кордон з дітьми було погоджено з позивачем. За обопільною згодою було прийнято рішення про навчання сина у школі дистанційно. Приїхавши до країни перебування, під час телефонних спілкувань, відповідач та діти неодноразово пропонували позивачу приїхати до них та дітей, але їх прохання стосовно приїзду залишилось поза увагою позивача.

Під час розгляду справи позивач та її представник позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні судом.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував на підставах, зазначених у відзиві.

Представник органу опіки та піклування у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності при ухваленні рішення просила врахувати висновок, складений виконкомом Центрально-Міської районної у місті ради, щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, тому до таких відносин слід застосувати положення Сімейного кодексу України в часині, що регулюють питання особистих немайнових прав батьків щодо їх дитини, та Закону України «Про охорону дитинства».

Судом встановлено, що з 1993 року сторони по справі перебували у фактичних шлюбних відносинах, а 12.04.2022 зареєстрували шлюб, що не заперечується сторонами та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №180.

Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах у сторін народилось троє дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свідоцтвах про народження батьком дітей вказаний відповідач, а позивач - матір`ю.

На час розгляду справи позивач проживає у м. Києві, де й працює, що підтверджується договором оренди житла від 17.03.2025 та довідкою з місця роботи від 08.05.2025.

Відповідач та діти виїхали за межі України й там проживають.

Згідно з висновком виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 29.08.2025 встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 , має реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте разом з малолітніми дітьми тимчасово проживає у Королівстві Камбоджа та планує повернутися додому коли дозволить безпекова ситуація. Відповідно до письмових пояснень малолітнього ОСОБА_2 , дитина постійно спілкується з матір`ю по відеозв`язку. Малолітні діти навчаються у школі І-ІІІ ступенів №25 Шевченківського району м. Києва. Згідно з психологічними висновками КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги» ДОР малолітня ОСОБА_7 має підвищену тривожність, емоційно переживає конфлікти між батьками та потребує уникнення суперечок між дорослими. Малолітній ОСОБА_8 усвідомлює складності стосунків між батьками, має внутрішню напругу, тривожність та потребує стабільного емоційно безпечного середовища з передбачуваними реакціями дорослих та відсутністю тиску.

Ураховуючи те, що станом на 15.07.2025 відповідач разом з дітьми перебуває за кордоном, зважаючи на те, що за період спільного проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом з матір`ю позивач мала хороші стосунки з дітьми, беручи до уваги пропозицію комісії з питань захисту прав дитини виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити щоденне спілкування дітей з матір`ю у режимі відеозв`язку через мобільні телефони у період часу з 19 год. 00 хв., протягом 30 хв.

Відповідно до положень ст.ст. 141, 151, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, які не суперечать закону, моральним засадам суспільства. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Крім того, згідно зі ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків, або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, §78).

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Законодавством України закріплено не право, а обов`язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. Встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Надані в ході судового розгляду докази вказують на те, що мати бажає приймати участь у вихованні дітей, сумлінно ставиться до виконання батьківських обов`язків.

При цьому для визначення способів спілкування матері з дітьми, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дітей.

Зокрема, при ухваленні даного рішення судом в першу чергу прийнято до уваги принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власними дітьми, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер.

Відповідно до вимог ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми, який на думку суду, максимально відповідатиме інтересам дітей, суд переконаний, що для забезпечення інтересів дітей, з метою створення умов для виконання матір`ю, яка проживає окремо, обов`язків з виховання та здійснення її права на особисте спілкування з дітьми, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні дітей, шляхом щоденного спілкування у режимі відеозв`язку через мобільні телефони, з періодичністю, визначеною органом опіки та піклування у відповідному висновку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 151-153, 157-159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю тертьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення порядку участі у вихованні дітей задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, шляхом щоденного спілкування дітей з матір`ю у режимі відеозв`язку через мобільні телефони у період часу з 19 год. 00 хв., протягом 30 хв.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ