Ухвала суду № 135563364, 07.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4361/26

провадження 2-о/201/210/2026

УХВАЛА

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області про встановлення факту родинних відносин

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 березня 2026 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Протоколом автоматизованого розподілу справу розподілено для розгляду судді Антонюку О.А. та передано канцелярією суду 01 квітня 2026 року.

Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів витікає, що заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження згідно норм ЦПК України, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою по материнській лінії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявник в своїй заяві посилається на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Частиною 2 ст. 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: - наказного провадження; - позовного провадження загального або спрощеного; - окремого провадження.

Відповідно до п. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд у Постанові від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19 вказав на те, що «у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності».

Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Судом встановлено, що предметом даної заяви у зазначеній справі опосередковано є квартира, яка розташована на території Мирноградської міської громади Покровського району Донецької області, а тому суд приходить висновку що на спірні правовідносин поширюється виключна підсудність відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, отже вказана справа повинна розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Підстав для застосування іншого виду підсудності судом не вбачається.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

З урахуванням зазначеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Слід також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Таким чином, вважаю за необхідне зазначений вище позов передати за підсудністю до Мирноградського міського суду міста Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Димитровського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з 02.09.2024 року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ найменування Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська змінено на Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 261 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мирноградська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області про встановлення факту родинних відносин передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 57).

Ухвала набрала законної сили 07 квітня 2026 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк