Ухвала суду № 135562378, 08.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/6160/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И ЛА:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково у визначений судом спосіб, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, доведеного до відома ОСОБА_1 у листі від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Винницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Винницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення йому пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

12.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю у справі № 620/6160/25, у якій просить надати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025, яке набрало законної сили, та яким, зокрема, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Винницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 620/6160/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 30 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі № 620/6160/25.

25.03.2026 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25.

Відповідач у звіті зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружною адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25, повторно було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду, та за результатами розгляду винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії №974230820753 від 30.12.2025, у зв`язку з недоцільністю, з огляду на наступне:

розмір пенсії заявника відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розраховано наступним чином:

стаж становить 51 рік 06 місяців 04 дні, коефіцієнт стажу: 0,51500.

В розрахунок середньомісячного заробітку врахована заробітна плата за період з 01.07.2000 по 30.04.2006, з 01.10.2006 по 31.01.2014.

Індивідуальний коефіцієнт для обчислення середньомісячного заробітку: 2,62845 застосовано до середньої заробітної плати по Україні - 8913,83 грн.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії: 23429,56грн (2,62845 * 8913,83грн)

Розрахунок пенсії з 01.12.2025 наступний:

12066,22 грн - розмір пенсії за віком (ст.27) (23429,56 грн х 0,51500);

199,52 грн - доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1. абз.2) (за 16 років);

12265,74 грн - загальний розмір пенсії;

472,20 грн - пенсія за особливі заслуги перед Україною ПУНКТ 7 ст. 1 ЗУ (ДЕПУТАТИ ЧОТИРЬОХ СКЛИКАНЬ ОБЛАСНИХ РАД) 20% від 2361 грн.;

-18,92 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023;

-207,14 грн - обмеження індексації з 01.03.2025.

12511,88 грн - розмір пенсії з надбавками.

Загальний розмір пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 10.03.2025 становить 11396,40 грн, що підтверджується рішенням 974230820753 від 29.12.2025, та алгоритмом розрахунку: ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯМ.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам із урахуванням наданих сторонами доказів, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно із частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує на тому, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тож, виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 зазначав, що обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам «верховенства права» (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист.

У свою чергу, Європейський суд із прав людини так само наголосив на тому, що право на справедливий суд, гарантоване кожному пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби «національна юридична система дозволяла, щоб остаточне, зобов`язальне судове рішення залишалось таким, що не породжує юридичних наслідків на шкоду одній зі сторін. Не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме: справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не захищаючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов`язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію» [рішення у справі «Шмалько проти України/Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004 (заява № 60750/00), § 43].

З наведеного слідує та це узгоджується і юридичною позицією, викладеною Конституційним Судом України у рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у зазначеній вище справі, що, виходячи із конституційного принципу верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та вимоги утвердження й забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві, держава зобов`язана забезпечити обов`язкове виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

У Рекомендації Rec(2003)16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у ділянці адміністративного права, ухваленій 09.09.2003, наголошено: «Держави-члени мають забезпечити, щоб адміністративні органи виконали судові рішення в межах розумного строку. Для того, щоб надати цим рішенням цілковитої ефективності, ці органи повинні вжити всіх потрібних заходів відповідно до приписів актів права» (пункт II. 1.a); «у випадках невиконання адміністративним органом судового рішення має бути встановлено відповідну процедуру, завдяки якій це рішення буде виконано, зокрема, за допомогою судової заборони або накладення штрафу (coercivefine)» (пункт II.l.b).

Таким чином, суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, який має бути дієвим, а не ілюзорним юридичним механізмом забезпечення виконання судового рішення, який дозволить особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

Проте, якщо звертатися саме до інституту судового контролю у межах адміністративного судочинства, який є специфічним у порівняні із іншими судовими юрисдикціями, то варто зазначити, що вказана процедура полягає у здійсненні судом саме контролюючої функції відносно суб`єкта владних повноважень за дотриманням ним принципу обов`язковості судового рішення.

Водночас порядок, процедура та умови застосування судового контролю у межах адміністративного судочинства визначені статтею 382 КАС України, за правилами частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, пов`язаних з його виконанням. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У свою чергу, відповідно до статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Частиною п`ятою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України України встановлено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково у визначений судом спосіб: визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, доведеного до відома ОСОБА_1 у листі від 16.05.2025 № 5975-5974/К-02/8-2500/25 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Винницькій області від 17.03.2025 № 974230820753 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Винницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення йому пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

При цьому, у мотивувальній частині вказаного рішення Чернігівський окружний адміністративний суд, серед іншого зробив висновок про те, що оскільки позивач надав відповідачу довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), визначену додатком 4 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок № 622), тому вона має бути врахована при призначенні йому пенсії. При цьому, згідно із змістом цієї довідки розмір заробітної плати на посаді, на якій працював позивач складає 18 207, 00 грн.

Водночас, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 37 Закону №3723-XII), про що також зазначено у рішенні суду.

Відповідно до прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії від 30.12.2025 №974230820753, при розрахунку пенсії за віком (коефіцієнт стажу - 0,51500), з урахуванням проіндексованого середнього заробітку 8913,83 грн середньомісячний заробіток - 23429,56 грн, відповідно основний розмір пенсії за віком складатиме 12066,22 грн (23429,56 х 0,51500). Надбавка за понаднормовий стаж (16 років) 199,52 грн. Пенсія за особливі заслуги перед Україною пункт 7 статті 1 ЗУ 472,20 грн. Розмір пенсії з надбавками складає 12511,88 грн. Загальний розмір пенсії за віком згідно Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» складає 11396,40 грн. Враховуючи вище зазначене, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а саме в переході з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю.

Отже, згідно з матеріалами справи, судове рішення у справі № 620/6160/25 є невиконаним, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення прийнято:

без урахування висновків суду, зокрема, щодо врахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 , довідки від 14.02.2025 №77 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), визначену додатком 4 до Порядку № 622;

без визначення розміру пенсії, виходячи із 60 відсотків суми заробітної плати позивача;

розмір пенсії розрахований за формулою обрахунку розміру пенсії за віком, яка передбачена Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Отже, дослідивши звіт, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті, встановлення відповідачу нового строку подання звіту про виконання рішення по даній справі та надання відомостей про уповноважену особу (керівника суб`єкта владних повноважень).

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И ЛА:

У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 620/6160/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, для вирішення судом питання про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, надати до суду у термін, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, інформацію про керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області:

- прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові,

- адреса місця проживання чи перебування,

- дата народження,

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтями 294-297 КАС України.

Суддя Марія ДУБІНА