Рішення № 135562277, 09.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року справа № 580/10812/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній та паперовій формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України від 11.07.2025 за № ЦО-18121 про скасування другої групи інвалідності ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Черкаської обласної МСЕК №1, встановлено II групу інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 768921 від 03.04.2020). 24 липня 2025 року позивач отримав лист (номер відправлення 0601170133084) від відповідача, в якому знаходився витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико - соціальної експертної комісії (далі - Витяг). Із вказаного витягу вбачається, що рішенням від 11.07.2025 за № Цо-18121 позивачу скасовано попереднє рішення МСЕК щодо встановлення групи і терміну інвалідності та з 11.07.2025 він не є особою з інвалідністю. Вважає, що рішення яким позивача визнано особою, яка не є з інвалідністю, протиправним, безпідставним та незаконним. Водночас, в розумінні Закону України «Про Прокуратуру» 1697-VII від 14.10.2014 та Закону України «Про державну службу» 889-VIII від 10.12.2015, позивач не являється працівником державного органу, оскільки наказом від 07.09.2020 № 306к він був звільнений з прокуратури Черкаської області та органів прокуратури. Крім того, нормою Закону №3633-IX доручено здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності виключно чоловікам, віком від 25 до 50 років, яким інвалідність установлено після 24 лютого 2022 року. Водночас позивачу встановлено групу інвалідності до 24.02.2022, а саме у квітні 2020 року. Разом з тим, під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як проведенням повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів. Для Центру не передбачено окремий порядок скасування рішень МСЕК тільки на підставі дослідження медичних документів. Позивач вказує, що не повідомлявся про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи, не викликався на огляд, та взагалі не був обізнаний про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи. Вважає. що в даному випадку, підлягає наданню судом оцінка правомірності рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, в тому числі, чи таке рішення було прийнято з дотриманням Закону України «Про адміністративну процедуру».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" такі докази: докази виклику ОСОБА_1 та належного його повідомлення про необхідність прибути до установи для відповідної перевірки (реквізити листа-повідомлення, дату та вихідний номер листа, номер накладної поштового відправлення); постанову слідчого, прокурора, ухвалу слідчого судді, які зазначені як підстава для ініціювання перевірки обгрунтованості рішення щодо ОСОБА_1 ; лист ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024, який зазначено у реквізитах документів, на підставі яких ініційовано перевірку обгрунтованості рішення щодо ОСОБА_1 ; належним чином завірені копії матеріалів справи ОСОБА_1 , яка перебуває в ДУ Український Державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України, акти огляду, журнали протоколів засідань, рішення відповідних комісій про обґрунтованість винесеного рішення МСЕК та інші наявні документи щодо позивача та на підставі чого проводились відповідні перевірки.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 витребувано від Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України належним чином завірені копії усіх документів, на підставі яких прийнято рішення від 11.07.2025 №ЦО-18121 про скасування другої групи інвалідності ОСОБА_1 , зокрема, протокол засідання комісії, рішення, акт огляду МСЕК, запрошення на засідання комісії та докази його направлення, а також інші документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Зупинено провадження в адміністративній справі №580/10812/25 до отримання від відповідача витребуваних документів.

12.01.2026 (вх.№1601/26) від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду з витребуваними документами.

15.01.2026 (вх№2126/26) від позивача надійшли письмові пояснення в яких останній вказує, що відповідачем додано як доказ акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 36 від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 , із наявною позначкою рукописним текстом «заочно», про наявність якого раніше йому відомо не було. У пункті 18 вказаного акту вказано посаду «заступник». У пунктах 30.4, 30.5. акту вказано рукописним текстом «викликати на обстеження до клініки інституту». У пункті 34 акту зазначено, що його складено на підставі Положення про медико-соціальну експертизу № 1317 від 03.12.2009. По перше, у акті № 36 від 13.12.2024, а саме у пункті 18 зазначено недостовірні відомості щодо моєї посади як «заступника», оскільки станом на 13.12.2024 будь яких посад ані в органах державної влади чи місцевого самоврядування, чи інших органах, установах, організаціях будь якої форми власності позивач не займав, оскільки звільнений із органів прокуратури із посади заступника у вересні 2020 року, докази чого надано разом із позовом. По друге, будь яких викликів про необхідність прибути на обстеження до будь якого медичного закладу не отримував. По третє, щодо проведення огляду «заочно» слід звернути увагу на таке. Відповідно до приписів абзацу десятого пункту 13 Положення №1317 медикосоціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Отже, у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до медичної установи для проведення медичного обстеження, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. У цьому випадку Положенням №1317 не передбачене дослідження комісією медичної документації особи та перевірки обґрунтованості рішення про встановлення такій особі інвалідності. Відповідачем не надані докази, які підтверджують відмову позивача від повного медичного обстеження і проведення необхідних досліджень (або неявку без поважних причин) та наявність підстав проведення медико-соціальної експертизи без його участі (заочно) шляхом дослідження моєї медичної справи. По четверте, як вбачається із акту № 36 перевірку обґрунтованості рішення, яким призначено позивачу групу інвалідності, розпочато 13.12.2024. Водночас позивачем не надано жодного документу, що став би підставою для такої перевірки з 13.12.2024. Крім того, на виконання ухвали від 28.11.2025 відповідачем надано копію рішення за номером ЦО-12121 від 11.07.2024, протиправність якого оскаржується у даній справі. Із вказаного рішення вбачається, що перевірки обґрунтованості рішення відповідачем проводилось в період з 23.12.2024 по 11.07.2025. Як підставу ініціювання перевірки вказано лист ДБР від 31.01.2025, тобто вбачається, що перевірка розпочата до винесення документу, який став, на думку відповідача, підставою такої перевірки, що додатково свідчить про протиправність рішення, що оскаржується. Також, ще ZЕ+ -Л

ЮEяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяйТяяяяяУ°‚яяяяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУяякУУхвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 поновлено провадження в адміністративній справі 580/10812/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення та перейти до розгляду справи по суті.

30.01.2026 (вх№4884/26) від відповідача надійшов відзив, в якому представник просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що з урахуванням листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 до якого долучено постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якій визначено: 1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України»; 2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки медико-експертної справи Позивача та скасування попереднього рішення МСЕК про призначення інвалідності експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася: постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»; наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»; наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», а також, нормативними документами, чинними на момент встановлення Позивачу інвалідності, а саме: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності». У період з 16.01.2025 по 14.03.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці. За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи Позивача було встановлено, що експертна команда ОПФО ознайомилась з матеріалами наданих документів та медичних записів, результатами об`єктивних, лабораторних та клініко-функціональних методів обстеження. Дійшла висновку, що виявлені патологічні клініко-функціональні зміни з боку органів серцево-судинної системи, опорнорухової системи та спричинені ними ускладнення мають легкий ступінь обмеження повсякденного функціонування та життєдіяльності пацієнта, що не дає підстав для встановлення йому 2 групи інвалідності, загальне захворювання, безстроково. Рішення прийняте МСЕК не обґрунтоване. У зв`язку з неприбуттям особи до ЦОФСО та відсутністю у особи виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень, передбачених абз. 3, п. 8.5, абз. 13, п. 51 Положення про ЕКОПФО (Постанова Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024р.) за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання прийняте рішення: скасувати попереднє рішення МСЕК щодо встановлення групи і терміну інвалідності. Скасовано другу групу інвалідності, з 11.07.2025 р. не є особою з інвалідністю. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. Також відповідач зазначає, що Експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО було доручено перевірити обґрунтованість прийнятого рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі Позивачу, з наданням медико-експертних справ, у тому числі Позивача. При цьому, Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО №ЦО-18121 від 11.07.2025, у зв`язку з тим, що він не отримував повідомлення про необхідність його прибуття на огляд, проведення повторного медичного обстеження тощо. Однак, Позивач не враховує, що огляд не проводився та не передбачався, адже проводилась саме перевірка обґрунтованість прийняті рішення медикосоціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі Позивачу. Отже, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК,у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

02.02.2026 (вх№5114/26) позивач подав відповідь на відзив в якому вказав, що відповідачем пропущено строк для подачі відзиву. Крім того, згідно копії постанови ДБР, встановлено, що дана копія документу не може вважатись належним та допустимим доказом, який би підтверджував наявність підстав для проведення відповідачем відносно позивача перевірки. Так, копія постанови носить фрагментарний характер тобто не є цілісним документом, аркуш, на якому зазначено його прізвище, ім`я та по-батькові, не містить жодних ознак, які б давали підстави стверджувати, що він є складовою частиною постанови ДБР, що ставить під сумнів його достовірність, адже міг бути складено будь-якою особою. Також у «відзиві на позов» зазначено, що під час проведення перевірки медико-експертної справи Позивача та скасування попереднього рішення МСЕК про призначення інвалідності експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася: постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»; наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»; наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», а також, нормативними документами, чинними на момент встановлення Позивачу інвалідності, а саме: Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності». В подальшому особа, яка складала «відзив на позов», робить висновок, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. Тобто, відповідачем при прийнятті спірного рішення відносно позивача застосовано норму права, яка не була чинна на час встановлення йому групи інвалідності, таким чином застосувавши відносно нього зворотну дію нормативно правового акту в часі. Просить позов задоволити.

Відповідач заперечень щодо відповіді на відзив не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» та від 08 листопада 2024 року №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317», якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі Положення №1809). Зазначено, що виконуючій обов`язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" згідно з актом приймання-передачі. В процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України".

Загальновідомо, що Міністерство охорони здоров`я України спільно з правоохоронними органами продовжує перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій, що стосуються встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. Такі перевірки відбуваються відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (06.07.2025/https://sud.ua/uk/news/ukraine/335324-v-ukraine-annulirovali-sotni-resheniy-sek-po-invalidnosti-dolzhnostnykh-lits-gosorganov-rodolzhayutsya-proverki).

Відповідно до п.п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісію МОЗ (далі - Комісія) утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з п.11 Положення №1809 Комісія:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Відповідно до п.12 Положення №1809 Комісія має право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Відповідно до п.п 2 п. 8 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі ЗУ №183/98-ВР).

Відповідно до ст.1 ЗУ №183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом (ст.2 ЗУ №183/98-ВР).

Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024 визначена мета - забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, а також рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абз. 4, 8 ч.1 ст. 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що за рішенням Черкаської обласної МСЕК №1, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 768921 від 03.04.2020).

11.07.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № ЦО-18121 Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, позивачу скасовано другу групу інвалідності з 11.07.2025, не є особою з інвалідністю.

Як встановлено судом, відповідач за дорученням правоохоронних органів, з дотриманням процесуальних норм (Порядку 1338, Положення 1809), здійснив ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача, на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення йому 2 групи інвалідності безстроково у 2020 році. Так, 11.07.2025 відповідачем встановлено, що група інвалідності, встановлена необгрунтовано та не відповідають чинному законодавству.

Результати перевірки були оформлені Рішенням експертної команди з оцінювання функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди, - про невизнання інвалідом 11.07.2025 №ЦО18121.

Відповідач виконував доручення правоохоронних органів відповідно до Переліку осіб, які були зазначені в додатках до документів, де і зазначений позивач, як працівник органів прокуратури.

Щодо посилань позивача, що він не був працівником прокуратури з 2020, суд зазначає, що відповідач не наділений ані правом ані обов`язком перевіряти місце роботи особи, яка зазначена в списках, наданих відповідачу правоохоронними органами для здійснення ретельного аналізу документів, які стали підставою для встановлення групи інвалідності.

Отже, в даному випадку виконані відповідачем в спірних правовідносинах заходи щодо перевірки обґрунтованості отримання ОСОБА_1 в 2020 році статусу особи з інвалідністю (ІІ група безстроково) є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України.

Відповідачем здійснено саме аналіз документів без виклику/огляду особи, оскільки для прийняття спірного рішення було достатньо тих медичних документів, які наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у відповідача буди б сумніви щодо визначення групи інвалідності позивача.

Таким чином, ЦМСЕК МОЗ перевіряло обгрунтованість експертного рішення саме на підставі документів, які були подані позивачем на МСЕК у 2020 році, та їх було достатньо для прийняття спірного законного рішення.

Суд зауважує, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства та на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, доручень МОЗ України, СБУ, ДБР про здійснення перевірок обгрунтованості рішень Обласних МСЕК щодо зазначених у додатках до запитів осіб та в разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

Відповідачем здійснено саме аналіз документів без виклику/огляду особи, оскільки для прийняття спірного рішення було достатньо тих медичних документів, які наявні в матеріалах медико-експертної справи. Повноваження у відповідача щодо виклику особи для переогляду наявні в разі сумніву щодо деяких документів про визначення групи інвалідності позивачу станом на дату її встановлення.

Також суд зауважує, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 р. за №1508/21816 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» затверджені форми первинної облікової документації, що використовуються в медико-соціальних експертних комісіях: форму первинної облікової документації №157/о «;Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о «;Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 167/о «;Довідка про невизнання інвалідом» та інструкцію щодо її заповнення. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а, від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 під час розгляду по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку.

Розглядаючи по суті спір у справі щодо оскарження рішення МСЕК, суд перевіряє правомірність висновку лише у межах дотримання порядку його прийняття. Суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності рішення МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права (висновок у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16).

Суд висновує, що заходи, виконані відповідачем в спірних правовідносинах, щодо перевірки обґрунтованості отримання позивачем статусу особи з інвалідністю, є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України в рамках Державної програми щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності, спрямованої на протидію системним загрозам управлінню державою та проявам організованої злочинної діяльності у сфері діяльності органів державної влади, їх підприємств, установ та організацій, що створює загрози національній безпеці та оборонному потенціалу України ході здійснення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи,

Отже, предметом судового контролю у цій справі є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону №2073-IX та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.

На виконання Рішення РНБО Кабінет Міністрів України прийняв постанови «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» від 25 жовтня 2024 року №1207 та «;Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317» від 08 листопада 2024 року №1276, якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03 грудня 2009 року №1317.

Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» від 26 жовтня 2024 року №1809:

- права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення №1809);

- зазначено, що виконуючій обов`язки головного лікаря державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» згідно з актом приймання-передачі;

- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Таким чином, з 26 жовтня 2024 року на Установу було покладено права та обов`язки ЦМСЕК МОЗ України.

Пунктом 3 Положення №1317 передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з абзацами першим - п`ятим пункту 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Згідно з пунктом 13 Положення №1317 ЦМСЕК МОЗ:

- здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

- розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

- проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;

- узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;

- повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

- проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

- надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

- направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;

- забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;

- впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

- бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

- проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

- бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Відповідно до пункту 14 Положення №1317 комісії мають право:

- одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

- направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

- подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

- допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Згідно пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Отже, відповідно до абзаців четвертого та десятого пункту 13 Положення №1317, відповідач мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення.

Як встановлено судом, на адресу Відповідача надійшов лист від Державного бюро розслідування за вих. № 3187/-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року з додатком: постановою слідчого ДБР від 31 січня 2025 року по кримінальному провадженню № 62024000000000923 від 21.10.2024 року для її виконання Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», в тому числі щодо ОСОБА_1 , який вказаний у постанові слідчого ДБР за порядковим № 1578.

З огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025 року, Державним бюро розслідувань було скеровано на адресу ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» на який з 01.01.2025 року покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, лист за вих. № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 з додатком до нього, а саме, постановою слідчого від 31.01.2025 року, прийняту в рамках кримінального провадження № 62024000000000923 для її виконання, що кореспондується з абз. 1 п. 51 Порядку.

Установа є самостійним суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В такому випадку наявність будь-якого листа чи запиту від правоохоронних органів не звільняє відповідача-1 від обов`язку застосовувати норми права, чинні безпосередньо на дату ухвалення рішення.

За таких обставин відповідач мав обов`язок виконати вимоги Положення №1317 (у редакції постанови КМУ №1276) та наказу МОЗ №1809 за повідомленнями правоохоронних органів щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо позивача.

У пункті 13 Положення №1317 законодавець чітко розмежовує процесуальні дії такі як перевірка обґрунтованості прийнятих рішень та проведення медико-соціальної експертизи. Перша є формою перевірки медичної документації, а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією №561. У випадку якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.

Суд зазначає, що позиція позивача у цій справі також ґрунтується на помилковому ототожненні процесу перегляду рішення в порядку здійснення контролю із процедурою встановлення групи інвалідності вперше та процедурою переогляду особи, у зв`язку з встановленням групи інвалідності на певний строк.

Позивач вважає, що рішення відповідача має супроводжуватися очним оглядом згідно з приписами Інструкції №561. Проте такий підхід нівелює саму суть контрольної функції органу вищого рівня. Якщо рішення МСЕК було прийнято з порушенням закону (наприклад, на підставі недостовірних даних або помилкової інтерпретації медичних показників), воно є дефектним актом. Скасування в такому випадку дефектного акта в порядку контролю за документами справи є правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії і не потребує обов`язкового переогляду особи шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

Водночас аналіз змісту Інструкції №561 свідчить, що вона визначає критерії саме для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції.

Інструкція №561 за своєю структурою орієнтована на регламентацію роботи районних, міжрайонних, міських та обласних комісій, які безпосередньо здійснюють експертну оцінку стану хворого. ЦМСЕК МОЗ, виконуючи функцію контролю згідно з пунктом 13 Положення №1317, діє як орган адміністративного нагляду. Вимога про обов`язкове застосування положень Інструкції щодо очного огляду та заповнення актів огляду за стандартною процедурою під час перевірки обґрунтованості рішень МСЕК є звуженням контрольних повноважень ЦМСЕК МОЗ. Якщо ЦМСЕК виявляє методологічні помилки або відсутність необхідного обсягу досліджень у медичній справі, вона має право скасувати рішення на підставі порушення норм Положення №1317, не застосовуючи при цьому приписи Інструкції №561.

Положення №1317 розрізняє такі поняття як «переогляд» (який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи) та «перевірку обґрунтованості» (яка передбачає медичний та правовий аналіз вже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку).

Суд звертає увагу, що повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності. У протилежному випадку орган зобов`язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.

Застосування повноваження на скасування рішення нижчестоящої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи без проведення додаткових клінічних досліджень вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або у випадку, коли для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.

Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією №561, або відсутності в матеріалах справи обов`язкових об`єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму. У разі, якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати процедуру переогляду (медико-соціальної експертизи) з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.

Під очевидною невідповідністю слід розуміти, зокрема, випадки, коли діагноз особи, зафіксований у первинній справі, згідно з нормами Інструкції №561 взагалі не передбачає встановлення II групи інвалідності безстроково. У такому разі повторне об`єктивне обстеження (очний огляд) є надмірним, оскільки правова дефектність висновку нижчої комісії міститься безпосередньо в медичних документах.

Разом з тим, Інструкція №561 не містить жодної згадки про порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, а тому поширення її норм на цю процедуру за аналогією є неправомірним. У правовідносинах, в яких ЦМСЕК МОЗ виступає як контролюючий орган, така процедура регулюється виключно спеціальною нормою, а саме пунктом 13 Положення №1317, яка наділяє її правом скасовувати рішення безпосередньо за результатами виявлення необґрунтованості медичних матеріалів і їх невідповідності висновкам нижчестоящих комісій.

Якщо ЦМСЕК МОЗ встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, вона може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акта комісії, що перевіряється. Отже, Інструкція №561 не відповідає всім ознакам акта, який застосовується для регулювання порядку здійснення перевірки обґрунтованості рішень органом вищого рівня.

Крім того, дискреційним повноваженням ЦМСЕК МОЗ, закріпленим у тому ж пункті 13 Положення №1317, зміст якої свідчить про те, що комісія направляє осіб на обстеження лише у разі обґрунтованої у цьому ж пункті потреби. Отже законодавство залишає за ЦМСЕК МОЗ право самостійно визначати достатність наявних у справі доказів для прийняття рішення. Якщо медичні матеріали містять вичерпну інформацію, яка свідчить про необґрунтованість встановлення інвалідності, проведення огляду стану особи не є обов`язковим і не повинно впливати на правовий результат - скасування незаконного рішення.

Межі дискреційних повноважень органу вищого рівня при перевірці рішень нижчестоящих комісій зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися за наступним алгоритмом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної мотивованості акта, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що огляд позивача комісією відбувся заочно.

Водночас пункт 5 Положення №1317 встановлює умови, за яких комісія може приймати рішення заочно:

- у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

- у разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

- нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійним захворюванням;

- захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

Здійснивши юридичний аналіз вищенаведених норм права, суд зазначає, що процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення лише у випадках, передбачених пунктом 5 Положення №1317.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08 березня 2022 року №225 (далі - постанова КМУ №225) був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 постанови КМУ №225 установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Відповідно абзацу першого пункту 2 постанови КМУ установлено, що на період дії воєнного стану на території України, зокрема, пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», не застосовується.

Спеціальний порядок проведення медико-соціальної експертизи в умовах воєнного стану, передбачений постановою КМУ №225, спрямований на забезпечення безперервності соціального захисту шляхом спрощення процедур, зокрема через запровадження принципу екстериторіальності та можливості заочного прийняття рішень. Водночас, таке спрощення не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при скасуванні раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.

Статтею 6 Закону №2073-IX встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Зокрема, передбачений статтею 14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу організації розгляду справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів. Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень ЦМСЕК МОЗ, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.

Таким чином, системний аналіз пункту 13 Положення №1317 та пункту 1 Постанови КМУ №225 дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.

При цьому Суд наголошує, що в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови КМУ №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.

15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова КМУ №1338) (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 3 та 7 пункту 3 постанови КМУ №1338 встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» від 03 грудня 2024 року №2022:

1) Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

2) Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.

3) Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров`я «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» України від 26 жовтня 2024 року №1809 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2024 року №1900).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону №2073-IX порушення адміністративним органом встановленої законом адміністративної процедури саме по собі не є підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення не вплинуло і не могло вплинути на правильність вирішення справи по суті.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2026 (справа №360/660/25, адміністративне провадження № К/990/47461/25, К/990/47614/25).

Оцінюючи доводи позивача щодо процедурних порушень, суд повинен з`ясувати, чи призвели такі порушення до обмеження процесуальних прав особи або чи могли вони вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме по собі недодержання окремих процедурних формальностей без встановлення таких наслідків не може бути достатньою підставою для скасування адміністративного акта.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ