Ухвала суду № 135561481, 09.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/42390/25

провадження №1-кп/947/635/26

У Х В А Л А

09 квітня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22025160000000304 від 12.05.2025 року за обвинуваченням вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.28, ч.2 ст.194; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.1 ст.263 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.28, ч.2 ст.194; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.1 ст.263 КК України.

06.04.2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Зміст клопотання.

В обґрунтування клопотання, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.28, ч.2 ст.194; ч.2 ст.15, ч.2 ст.258; ч.1 ст.263 КК України, санкція даних статей передбачає можливість призначити покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.

Вказував, що під час вчинення злочинів підтримував постійний зв`язок із представниками спеціальних служб російської федерації та діяв на їх замовлення.

Стверджував, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_3 може: переховуватися від суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою він обвинувачується; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, які ще не допитані в суді; продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, що підтверджується системністю вчинення інкримінуємих йому злочинів.

Вважав, що запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.

Заявляв, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_3 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків, а зазначені ризики не зменшилися, що, згідно ст. 177 та ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

Звертав увагу, що згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437 - 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід - тримання під вартою.

Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.131, 132, 176 - 178, 183, 197 КПК України, просив суд: продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

2. Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Зокрема вказував, що у справи немає виключних обставин, які б не дозволяли застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою. Просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

3. Передумови та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 16.02.2026 року, обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Під час продовження вказаного запобіжного заходу, судом були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися, а саме:

-) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьоми років. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд ще не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду.

-) щодо п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 у період воєнного стану, обвинувачується у серії тяжких злочинів, пов`язаних проти основ національної безпеки, проти власності та проти грмадської безпеки. У зв`язку з цим, на думку суду, існує ризик того, що ОСОБА_3 може продовжити вчиняти дії на шкоду національній та громадській безпеці України.

При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлюють також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення, саме і перешкоджає своєчасне застосування та продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема ст.ст.114-2, 258 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, а саме - тримання під вартою.

Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеному ризику.

На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред`явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії злочинам проти основ національної та громадської безпеки України, а також проти власності в період воєнного стану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 червня 2026 року включно.

2. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

3. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1