Постанова № 1355611, 24.01.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.08 Справа№ 13/394А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення планової виїзної документальної перевірки ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” в період з 15.06.07р. по 13.07.07р. та скасування податкових повідомлень-рішень: від 27.12.2006р. №0007071630/0/29340; від 05.03.2007р. №0000961630/0/5411; від 29.05.07р. №120680003721510/0; від 02.07.2007 р. №0003011630/0/14865; від 25.06.07р. №0002901520/0/14345; від 18.07.2007р. №0003261520/0/16273; від 02.08.07р. №0002881520/0/17645; від 24.07.2007 р. №0002412300/0/16853; від 24.07.07р. №0002412300/0/16854; від 20.07.2007 р. №0002921730/0/16559; від 08.08.07р. №0004291630/0/18280; від 08.08.2007 р. №0004301630/0/18279; від 08.08.07р. 0004311630/0/18355 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.07.2007 р. №165510000252200/0

За участю представників сторін:

Від позивача: Красько О.В. –представник, Стефаник М.Ю. - представник

Від відповідача: Мельничук В.А. –гол.держ.под.інсп. юр.від.

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Львівський дослідний нафтомаслозавод” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2006 року № 0007071630/0/29340, від 05.03.2007 року № 0000961630/0/5411, від 29.05.2007 року № 120680003721510/0, від 02.07.2007 року № 0003011630/0/14865, від 25.06.2007 року № 0002901520/0/14345, від 18.07.2007 року № 0003261520/0/16273, від 02.08.2007 року № 0002881520/0/17645, від 24.07.2007 року № 0002412300/0/16853, № 0002412300/0/16854, від 20.07.2007 року № 0002921730/0/16559, від 08.08.2007 року № 0004291630/0/18280, № 0004301630/0/18279, № 0004311630/0/18355, та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.07.2007 року № 165510000252200/0/16551.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити, скасувати спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок проведення планової документальної перевірки, зокрема, не ознайомлено позивача з планом роботи інспекції. Щодо податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань, то виходячи із доводів позивача, вони підлягають скасуванню у зв’язку із тим, що перевірки щодо дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” проведені неправомірно у зв’язку із відсутністю судових рішень, на підставі яких вони могли здійснюватись. Тому, оскільки підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали незаконні дії податкового органу, то такі податкові повідомлення підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити з підстав, наведених у запереченні на позов. Ним, зокрема, зазначено про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог з огляду на те, що при проведенні перевірки позивача не порушено вимог податкового законодавства. Жодною нормою чинного законодавства не передбачено права платників податків та обов’язку органів Державної податкової служби щодо ознайомлення суб’єктів господарювання з планом роботи інспекції. Перевірка позивача проведена з відома керівника, в присутності головного бухгалтера підприємства, про що зроблено відмітки в акті перевірки, жодних зауважень щодо підстав та порядку проведення перевірки від позивача не поступало, що вказує на повну законність дій інспекції при проведенні перевірки. Позов не містить жодних доводів, які б вказували про неправомірність донарахування податкових зобов’язань зазначеними повідомленнями-рішеннями. Позивачем не наведено доводів та аргументів, не подано доказів, які б спростовували підстави застосування штрафних санкцій, доводили б своєчасність сплати податкових зобов’язань, відсутність фактів їх узгодження. Тому, всі доводи, які містяться в позові є лише формальними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом встановлено наступне:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведено планову документальну перевірку „Львівський дослідний нафтомаслозавод” за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року. За результатами проведення перевірки податковим органом складено акт від 18.07.2007 року за № 1266/170/23-1/00152394. Перевіркою, зокрема, встановлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, які призвели до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ та податку з доходів фізичних осіб; перевіркою встановлено також порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток за І-й квартал 2007 року на 23675,75 грн.; вимог пп.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2006 року на 2000 грн.; вимог п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003р., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 129,58 грн., вимог пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 23859,06 грн.; вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у вигляді несвоєчасного проведення розрахунки в іноземній валюті.

На підставі акту перевірки податковим органом позивачу виписано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2007 року № 0002412300/0/16853, яким донараховано суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1000 грн. та № 0002412300/0/16854, яким донараховано суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 23675,75 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4735,15 грн., від 20.07.2007 року № 0002921730/0/16559, яким визначено податкові зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 23988,64 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 259,16 грн.; рішенням про застосування штрафних санкцій від 20.07.2007 року № 165510000252200/0/16551 застосовано штрафні санкції за порушення порядку проведення розрахунків в іноземній валюті в сумі 7277,81 грн.

Крім того, до позивача податковими повідомленнями-рішеннями на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов’язань, а саме:

від 27.12.2006 року № 007071630/0/29340 в сумі 220 грн. за затримку на 53 календарних дні граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ 1101 грн. узгодженого податковою декларацією № 2746375 від 20.07.2006 року;

від 05.03.2007 року № 0000961630/0/5411 в сумі 114,50 грн. за затримку на 23 календарних дні граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ 1145 грн. узгодженого податковою декларацією № 2778345 від 21.08.2006 року;

від 02.07.2007 року № 0003011630/0/14865 в сумі 6396 грн. за порушення граничних термінів сплати наступних податкових зобов’язань з ПДВ: на 76 календарних днів суми 6500 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року), на 80 календарних днів суми 20462,29 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року), на 85 календарних днів суми 4949,30 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року), на 89 календарних днів суми 72,34 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

від 08.08.2007 року № 0004301630/0/18279 в сумі 12584 грн. за порушення граничних термінів сплати наступних податкових зобов’язань з ПДВ: на 101 календарний день суми 9932,03 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року), на 109 календарних днів суми 4955,50 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року), на 117 календарних днів суми 6929,48 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року), на 151 календарний день суми 3351,65 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

від 08.08.2007 року № 0004311630/0/18355 в сумі 6195,50 грн. за порушення граничних термінів сплати наступних податкових зобов’язань з ПДВ: на 123 календарних дні суми 196,08 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року), на 124 календарних дні суми 1985,94 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року), на 124 календарних дні суми 993,12 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року), на 125 календарних дні суми 9215,86 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року);

від 08.08.2007 року № 0004291630/0/18250 в сумі 5826,24 за порушення граничних термінів сплати наступних податкових зобов’язань з ПДВ: на 114 календарних днів суми 1989,67 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року), на 120 календарних днів суми 9662,80 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року);

від 26.06.2007 року № 0002901520/0/44345 в сумі 531,60 грн. за затримку на 89 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання по платі за землю 2658 грн. узгодженого розрахунком від № 41130 30.01.2007 року;

від 02.08.2007 року № 2881520/0/17645 в сумі 819,34 грн. за затримку на 92 календарних дні граничного терміну сплати податкового зобов’язання по платі за землю 1638,68 грн. узгодженого розрахунком № 41130 від 20.07.2006 року;

від 13.07.2007 року № 0003261520/0/16273 в сумі 37,72 грн. за затримку на 28 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання з комунального податку 377,15 грн. узгодженого розрахунком № 5283 від 19.02.2007 року;

від 28.05.2007 року № 0003721510/0/12068 в сумі 502,82 грн. за затримку на 68 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток 2514,08 грн. узгодженого податковою декларацією № 47350 від 09.02.2007 року;

Спірні податкові повідомлення-рішення не були предметом апеляційного узгодження, дії податкового органу щодо проведення перевірок Позивача не оскаржувались в судовому чи іншому порядку.

Постановою Господарського суду Львівської області у справі № 28/217А від 19.09.2007 року задоволено позов ДПІ у Шевченківському районі м.Львова до ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” про стягнення податкового боргу в сумі 320753,25 грн.

При прийнятті рішення у даній справі суд виходив з наступного.

як вбачається із доводів, наведених підприємством у позові, як на підставу скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2007 року № 0002412300/0/16853, №0002412300/0/16854, від 20.07.2007 року № 0002921730/0/16559 та рішення №165510000252200/0/16551 позивач вказує на порушення податковим органом порядку проведення планової документальної перевірки. Як встановлено судом при розгляді справи, зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення №165510000252200/0/16551 прийняті на підставі акту відповідача від 18.07.2007 року за №1266/170/23-1/00152394. Зазначеним актом зафіксовано ряд порушень податкового та валютного законодавства, що стали підставою донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій.

Дослідивши зазначений акт перевірки, суд встановив, що посадові особи підприємства погодились із висновками перевіряючих та діями податкового органу щодо проведення самої перевірки та відповідних висновків акту. Планова документальна перевірка поведена з відома голови правління ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” Дідуна Є.О. та в присутності головного бухгалтера Кобзар М.М., про що внесено відомості в акт перевірки (сторінка 1 акту). Позивачем не подано жодних доказів щодо вжиття заходів по не допуску представників відповідача до перевірки, доказів оскарження дій податкового органу чи його посадових осіб з огляду на неправомірність проведення планової документальної перевірки. Крім того, акт перевірки від 18.07.2007 року № 1266/170/23-1/00152394 (сторінка 1) містить відомості про те, що платник податку (позивач) був належним чином повідомлений про проведення документальної перевірки повідомленням від 29.05.2007 року № 12133/23-213, яке отримане позивачем 31.05.2007 року. Позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не подано доказів, які б спростовували факт повідомлення його про проведення планової документальної перевірки.

Відповідно до ст.11 1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Таким чином, Закон передбачає лише одну форму доведення до відомо платника податків щодо перевірки –це повідомлення платника податків про проведення планової виїзної перевірки. Натомість, оцінюючи доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки, суд вказує, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено права платників податків та обов’язку органів Державної податкової служби щодо ознайомлення суб’єктів господарювання з планом роботи інспекції. Тому, виходячи із того, що позивач про проведення такої перевірки був належним чином повідомлений, перевірка проведена з відома керівника, в присутності головного бухгалтера підприємства, зауважень щодо підстав та порядку проведення перевірки від позивача не поступало, то це вказує на повну законність дій інспекції при проведенні перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для визначення податкових зобов’язань та застосування санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2007 року №0002412300/0/16853, № 0002412300/0/16854, від 20.07.2007 року № 0002921730/0/16559 та рішенням №165510000252200/0/16551 стали певні висновки податкового органу про порушення ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” вимог чинного в перевірених податкових періодах законодавства. Так, відповідачем в акті перевірки зафіксовано допущені позивачем порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток за І-й квартал 2007 року на 23675,75 грн.; вимог пп.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2006 року на 2000 грн.; вимог п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003р., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 129,58 грн., вимог пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 23859,06 грн.; вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у вигляді несвоєчасного проведення розрахунки в іноземній валюті.

Позивачем не наведено доводів, які б спростовували висновки акту перевірки, а отже – і підстави донарахування зобов’язань та застосування відповідних санкцій. Натомість, нормою п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Застосовуючи дану норму, суд вказує на те, що позивачем не доведено неправомірності дій податкового органу, а відповідачем, з огляду на факт повідомлення позивача про проведення перевірки, доведено правомірність виходу на перевірку та законність її проведення.

Зважаючи на те, що предметом спору у даній справі є не дії податкового органу, а податкові рішення про донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій, то керуючись вимогами ст.71 КАС України, позивач зобов’язаний був довести неправомірність висновків акту перевірки щодо встановлених порушень порядку ведення податкового обліку. Натомість, виходячи із того, що такі факти порушень податкового та валютного законодавства зафіксовані в акті перевірки (який підписаний посадовими особами позивача) із посиланням на документи податкового та бухгалтерського обліку ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” і позивачем не спростовуються будь-якими доводами, первинними документами, їх слід вважати встановленими та доведеними з боку відповідача.

Так, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток за І-й квартал 2007 року на 23675,75 грн.; в порушення пп.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2006 року на 2000 грн.; в порушення п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003р. позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на 129,58 грн., в порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” несвоєчасно перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 23859,06 грн.; в порушення вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, несвоєчасно проведено розрахунки в іноземній валюті, що стало підставою для нарахування пені в сумі 7277,81 грн..

Тому, враховуючи відсутність будь-яких заперечень позивача щодо правильності донарахування податкових зобов’язань, неподання будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність висновків акту перевірки, які стали підставою для визначення податкових зобов’язань та нарахування пені, суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2007 року № 0002412300/0/16853, № 0002412300/0/16854, від 20.07.2007 року №0002921730/0/16559 та рішення №165510000252200/0/16551 необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень, якими на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов’язань, то в цій частині суд вказує наступне.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно, норма п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та чітко передбачає терміни її погашення.

В свою чергу, згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому, слід враховувати, що згідно п.1.5 ст.1 Закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином, зазначені норми Закону прямо визначають наслідки недотримання строків погашення узгоджених податкових зобов’язань. Юридичним наслідком недотримання таких строків є застосування штрафних санкцій в порядку та розмірах визначених законодавством. Як вбачається із п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, підставою застосування штрафних санкцій податковим органом в даному випадку є факт погашення податкового зобов’язання узгодженого в порядку визначеному Законом у строк, який є більшим десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначальним при вирішенні питання про правомірність застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону є факт порушення граничних строків погашення податкових зобов’язань. Саме за наявності такого факту, наявними є і підстави застосування штрафних санкцій у відповідних розмірах.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, податкові зобов’язання ВАТ „Львівський дослідний нафтомаслозавод” погашались несвоєчасно. Так, податковим органом встановлено факт затримки позивачем сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань, а саме:

53 календарних дні податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1101 грн. узгодженого податковою декларацією № 2746375 від 20.07.2006 року;

на 23 календарних податкового зобов’язання з ПДВ 1145 грн. узгодженого податковою декларацією № 2778345 від 21.08.2006 року;

на 76 календарних днів суми ПДВ 6500 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року),

на 80 календарних днів суми 20462,29 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року),

на 85 календарних днів суми 4949,30 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року),

на 89 календарних днів суми 72,34 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

на101 календарний день суми 9932,03 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року),

на 109 календарних днів суми 4955,50 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

на 117 календарних днів суми 6929,48 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

на 151 календарний день суми 3351,65 грн. (податкова декларація № 5282 від 19.02.2007 року);

на 123 календарних дні суми 196,08 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року);

на 124 календарних дні суми 1985,94 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року);

на 124 календарних дні суми 993,12 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року);

на 125 календарних дні суми 9215,86 грн. (податкова декларація № 10898 від 20.03.2007 року);

на 114 календарних днів суми 1989,67 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року);

на 120 календарних днів суми 9662,80 грн. (податкова декларація № 41126 від 20.01.2007 року);

на 89 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання по платі за землю 2658 грн. узгодженого розрахунком від № 41130 30.01.2007 року;

на 92 календарних дні граничного терміну сплати податкового зобов’язання по платі за землю 1638,68 грн. узгодженого розрахунком № 41130 від 20.07.2006 року;

на 28 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання з комунального податку 377,15 грн. узгодженого розрахунком № 5283 від 19.02.2007 року;

на 68 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток 2514,08 грн. узгодженого податковою декларацією № 47350 від 09.02.2007 року;

Зазначені факти зафіксовані податковим органом відповідними актами та не заперечуються позивачем. Позивачем не подано жодного доказу, який би свідчив про відсутність при погашенні ним узгоджених податкових зобов’язань порушень вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, тобто внесення їх до бюджету з дотриманням відповідних строків передбачених Законом.

Щодо посилання позивача на норму п.6.1 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд зазначає, що дана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки спірні повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій не стосуються застосування норми п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону. Так, за змістом цієї норми, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно ж до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В даному ж випадку відсутні факти визначення сум податкових зобов’язань податковим органом, а має місце лише застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків погашення вже визначених самостійно платником податків податкових зобов’язань.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати і на наступне. Статтею 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” до основних завдань органів державної податкової служби, зокрема, віднесено здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі)

Стаття 9 цього ж Закону вказує, що Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції, як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи встановлення законом перед ОДПС завдань (статті 2, 8 –10 Закону) та закріплення повноважень (компетенції) для їх вирішення (ст.1 Закону) суд дослідивши фактичні обставини справи вважає, що відповідачем правильно використано повноваження з тією метою, якою вони надані та обґрунтовано застосовано штрафні санкції за порушення позивачем граничних строків погашення податкових зобов’язань.

З огляду на викладене і керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.