Рішення № 135560260, 08.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-др/490/10/26 Справа № 490/7137/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І,, без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ремешевського Є.А. про ухвалення додаткового рішення у справі 490/7137/25 ,-

ВСТАНОВИВ

Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 березня 2026 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 344328 ( триста сорок чотири тисячі триста двадцять вісім) грн 88 копв рахунок відшкодування майнової шкоди ,завданої дорожньо-транспортною пригодою , та судовий збір в сумі 3443,28 грн.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 160 000( сто шістдесят тисяч) грнв рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та судовий збір в сумі 1600 грн.

13.03.2026 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 17067,50 грн., та стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 7932,50 грн

В обгрунтування заяви посилається на те, що в тексті первісної позовної заяви Позивачем була зроблена заява про те, що остаточна сума витрат на правову допомогу, детальний опис робіт виконаних адвокатом та докази їх оплати будуть надані ним в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат просить суд врахувати наступний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. 1. Вивчення матеріалів, первинна консультація клієнта, формування правової позиції, дослідження судової практики 4 години; 2. Підготовка та подання до Центрального районного суду м. Миколаєва позовної заяви 6 годин; 3. Підготовка та подання до Центрального районного суду м. Миколаєва відповіді на відзив 3 години; 4. Підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення 2 години

При цьому звертає увагу суду на те, що сума гонорару, яка підлягає сплаті адвокату, була визначена сторонами у фіксованому розмірі, а не погодинно, у зв`язку з чим вартість послуг адвоката не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та кількості витраченого адвокатом часу на їх надання. Правильність вказаного підтверджується правовим висновком Верховного Суду зробленим у постанові від 28.12.2020 р. у справі №640/18402/19.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 137, 141 ЦПК України, повідомляє, що згідно договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 28.08.2024 позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується наступними документами, копії яких додаються: - Договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.08.2024 р.;- Акт № 003 від 13.03.2026 р.;- Банківська виписка від 13.03.2026 р. Також згідно п. 6 Договору про надання професійної правової допомоги від 28.08.2024 р. передбачає сплату додаткової винагороди у розмірі 5000,00 грн., яка здійснюється після набрання законної сили судовим рішенням.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України можливе покладення на сторону у справі у якості судових витрат як сум, які були вже сплачені стороною за отримання послуг адвоката, так і витрат, які мають бути сплачені. Правильність вказаної позиції підтверджена правовими висновками зробленими Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 р. по справі №648/1102/2019, від 29.10.2020 р. по справі №686/5094/20 та від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, за змістом яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідачі не надали до суду письмові заперечення проти задоволення заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням суду визначено що питання щодо витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ч. 8 ст.141 та ст.270 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зіст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст. 137ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження своїх вимог адвокат Ремешевський Є.А. надав: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.08.2024 р. з визначеною сумою гонорару 20 000 грн та додаткової сплати 5000 грн в разі задоволення судом позовних вимог в повному обсязі; Акт приймання-передачі наданих послуг № 003 від 13.03.2026; Банківську виписку від 13.03.2026 про сплату ОСОБА_1 на рахунок адвоката 20 000 грн за юридичні послуги .

Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме дії Відповідача щодо спроби порушити презумпцію спільного сумісного майна подружжя спричинили такі наслідки як звернення Позивача до суду для поновлення його порушених прав. Позивач не бажав нести такі судові витрати або будь-які інші додаткові витрати, зумовлені явним посягання Відповідача на майнові права Позивача. Тому, відшкодування судових витрат і зокрема витрат на правову (правничу) допомогу Позивачеві є не просто його правом, а необхідною умовою законності та справедливості

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першоїстатті 133 ЦПК України).

У частині другійстатті 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи ( ч.3 ст. 137 ЦПК України).

За частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги представника позивача адвоката Ремешевського Є.А. про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді даної справи, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню пропорційно до задоволених вимог.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу25 000 грн є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони .

Аналогічна позиція щодо оцінки критерію реальності наданих адвокатських послуг виклдаена в постанові Верховного Суду у справі № 490/1923/23 від 04 червня 2025 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 141, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 17067,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 7932,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення додаткового рішення суду апеляційної скарги..

Заочне додаткове рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.