Рішення № 135560078, 09.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. справа №520/27075/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відсутності реагування на порушення вимог Конституції України з підстав запровадження обов`язкового оплатного страхування цивільно-правової відповідальності власників/користувачів наземних транспортних засобів з числа осіб ветеранів війни, учасників бойових дій, інвалідів окремих груп, учасників війни, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів;

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини внести конституційне подання до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) положень абзаців 1, 2. З, 4 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року №3720-ІХ у частині можливості використання виключно забезпечених транспортних засобів, покладення обов`язків на окремі групи пільгової категорії громадян України, а саме ветеранів війни, учасників бойових дій, інвалідів окремих груп, учасників війни, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів на у цілому укладення внутрішніх договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обмеження даної категорії громадян відповідними умовами укладення даного роду угод та керування на території України транспортним засобом з числа осіб, віднесених до зазначених категорій громадян, за відсутності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 передано адміністративну справу №520/27075/25 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від19.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/27075/25 - скасовано.

Адміністративну справу № 520/27075/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є учасником бойових дій, перебуває на відповідному обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради та відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» має право на керування транспортними засобами категорії «В». Позивач зазначає, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено систему пільг та гарантій соціального захисту ветеранів війни як особливої категорії громадян, зокрема щодо створення належних умов для підтримання здоров`я, активного довголіття та забезпечення доступу до соціальних гарантій. Однак з 01.01.2025 року Законом України № 3720-ІХ скасовано повне звільнення від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та запроваджено обов`язковість укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників/користувачів наземних транспортних для всіх категорій громадян, у тому числі для учасників бойових дій, з наданням лише 50 % знижки на один транспортний засіб за жорстких умов. Позивач вважає, що таке законодавче регулювання призвело до суттєвого звуження обсягу раніше існуючих пільг, що суперечить ст. 22, 24, 58 Конституції України та принципам незворотності дії закону в часі, соціальної справедливості та державної політики соціального захисту ветеранів війни. Позивач вказує, що відповідач зобов`язаний реагувати на зазначене порушення прав широкого кола ветеранів, зокрема шляхом внесення конституційного подання до Конституційного Суду України, однак не вчинив будь-яких заходів реагування. Зазначені обставини свідчать про протиправність дій відповідача.

Представником позивача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що повноваження відповідача щодо внесення конституційного подання до Конституційного Суду України є дискреційним, а не імперативним. Відповідач вказує, що на звернення позивача у встановлений строк відповідачем надано вмотивовані відповіді. Представник зазначає, що зміни, внесені Законом № 3720-ІХ, не суперечать Конституції України, оскільки пільги (на відміну від конституційних прав і свобод) не мають фундаментального характеру і можуть змінюватися державою з урахуванням фінансово-економічних можливостей та суспільних інтересів. Крім того, 07.06.2025 набрав чинності Закон № 4369-ІХ, яким для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни запроваджено повну компенсацію сплаченої страхової премії на період воєнного стану та один рік після його припинення. Представник зауважує, що позивачем не доведено порушення саме його суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, а висловлена ним незгода зі змістом наданої відповіді не є підставою для визнання дій Уповноваженого протиправними.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 30.08.2019.

Позивач має посвідчення водія категорії "В", що підтверджується посвідченням водія НОМЕР_2 .

24 червня 2025 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини в якому просив внести конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності положень абзаців 1,2,3,4 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині можливості використання виключно забезпечених транспортних засобів, покладення обов`язків на окремі групи пільгової категорії громадян України, а саме ветеранів війни, учасників бойових дій, інвалідів окремих груп, учасників війни, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів на у цілому обов`язковість укладення внутрішніх договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обмеження даної категорії громадян відповідними умовами укладення даного роду угод та керування на території України транспортним засобом з числа осіб, віднесених до зазначених категорій громадян, за відсутності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Листом Уповноважений Верховної Ради України з питання прав людини №63196.4/В-39420.3/25/43.3 від 25.07.2025 повідомив позивача, що Закон України № 3720-ІХ встановлює обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності для всіх власників транспортних засобів, визначає поняття «забезпечений транспортний засіб» та покладає на власників (у тому числі пільгових категорій) обов`язок укладення договору ОСЦПВ. При цьому для учасників бойових дій, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, постраждалих учасників Революції Гідності, чорнобильців та пенсіонерів передбачено лише 50-відсоткове зменшення розміру страхової премії за внутрішнім договором страхування щодо одного транспортного засобу за умови дотримання чітко визначених вимог (об`єм двигуна до 2500 см?, потужність електродвигуна до 100 кВт, право власності, виключно особисте керування та некомерційне використання). Уповноважений вказав, що скасування повного звільнення від ОСЦПВ, яке існувало за старим Законом № 1961-IV, не суперечить Конституції України, оскільки пільги не є конституційними правами і можуть змінюватися державою з урахуванням фінансово-економічних можливостей (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018). Крім того, з 07.06.2025 набрав чинності Закон № 4369-ІХ, яким для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни запроваджено повну компенсацію сплаченої страхової премії на період воєнного стану. На підставі викладеного Уповноважений дійшов висновку про відсутність підстав для внесення конституційного подання до Конституційного Суду України.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» № 776 (далі - Закон № 776) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до абз. 2 ст. 4 Закону №776 уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно з п.3 ст. 13 Закону №776 Уповноважений має право звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України.

Відповідно до ст. 15 Закону №776 конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України.

У ході судового розгляду судом встановлено, що 24 червня 2025 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини в якому просив внести конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності положень абзаців 1,2,3,4 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині можливості використання виключно забезпечених транспортних засобів, покладення обов`язків на окремі групи пільгової категорії громадян України, а саме ветеранів війни, учасників бойових дій, інвалідів окремих груп, учасників війни, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерів на у цілому обов`язковість укладення внутрішніх договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обмеження даної категорії громадян відповідними умовами укладення даного роду угод та керування на території України транспортним засобом з числа осіб, віднесених до зазначених категорій громадян, за відсутності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Листом Уповноважений Верховної Ради України з питання прав людини №63196.4/В-39420.3/25/43.3 від 25.07.2025 повідомив позивача, що Закон України № 3720-ІХ встановлює обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності для всіх власників транспортних засобів, визначає поняття «забезпечений транспортний засіб» та покладає на власників (у тому числі пільгових категорій) обов`язок укладення договору ОСЦПВ. При цьому для учасників бойових дій, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, постраждалих учасників Революції Гідності, чорнобильців та пенсіонерів передбачено лише 50-відсоткове зменшення розміру страхової премії за внутрішнім договором страхування щодо одного транспортного засобу за умови дотримання чітко визначених вимог (об`єм двигуна до 2500 см?, потужність електродвигуна до 100 кВт, право власності, виключно особисте керування та некомерційне використання). Уповноважений вказав, що скасування повного звільнення від ОСЦПВ, яке існувало за старим Законом № 1961-IV, не суперечить Конституції України, оскільки пільги не є конституційними правами і можуть змінюватися державою з урахуванням фінансово-економічних можливостей (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018). Крім того, з 07.06.2025 набрав чинності Закон № 4369-ІХ, яким для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни запроваджено повну компенсацію сплаченої страхової премії на період воєнного стану. На підставі викладеного Уповноважений дійшов висновку про відсутність підстав для внесення конституційного подання до Конституційного Суду України.

Як встановлено судом вище, звернення позивача розглянуто у встановлений законом строк, відповідачем надано належну та вмотивовану відповідь на порушені у зверненні питання.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо звернення з конституційним поданням до Конституційного Суду України є дискреційними, тобто такими, що реалізуються на власний розсуд у межах та у спосіб, визначених законом.

Зміст дискреційних повноважень полягає у наданні суб`єкту владних повноважень можливості самостійно оцінювати наявність правових підстав для вчинення відповідних дій, зокрема з урахуванням характеру порушених прав, їх суспільної значущості, необхідності конституційного контролю та інших обставин.

При цьому суд звертає увагу, що реалізація такого повноваження є правом, а не обов`язком відповідача, а відтак відсутність рішення про внесення конституційного подання сама по собі не свідчить про протиправність його дій чи бездіяльності.

Суд не наділений повноваженнями втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень та підміняти його у вирішенні питань доцільності, зокрема шляхом зобов`язання прийняти конкретне рішення, якщо таке рішення віднесено законом до його розсуду.

Щодо посилання позивача на законодавчі зміни, суд зазначає таке.

З 01.01.2025 року набрав чинності Закон України № 3720-ІХ, яким запроваджено обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності для всіх власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 7 Закону 3720-ІХ обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: 1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; 2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; 3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Особи, зазначені у цій частині, зобов`язані укласти внутрішній договір страхування з дотриманням таких строків:

не пізніше дня реєстрації транспортного засобу у встановленому порядку - якщо транспортний засіб є незабезпеченим;

до початку використання транспортного засобу у дорожньому русі - якщо транспортний засіб незареєстрований (неперереєстрований), знятий з обліку, за умови наявності номерного знака для разових поїздок;

не пізніше останнього дня строку дії попереднього внутрішнього договору страхування;

перед в`їздом на територію України (крім випадку наявності щодо транспортного засобу чинного страхового сертифіката "Зелена картка", що діє на території України).

Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 13 Закону 3720-ІХ розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є:

1) громадянином України - учасником бойових дій, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу;

2) громадянином України - особою з інвалідністю I групи, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності (володіння), за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або іншою особою за присутності страхувальника, або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.

Крім того, 07.06.2025 набрав чинності Закон України № 4369-ІХ, яким для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни запроваджено повну компенсацію сплаченої страхової премії на період воєнного стану та один рік після його припинення (пункт 4-1 розділу VI Закону № 3720-ІХ).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що держава, змінюючи правове регулювання у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не позбавила відповідні категорії громадян соціального захисту, а трансформувала механізм його реалізації.

Зокрема, замість повного звільнення від обов`язку укладення договору страхування законодавцем запроваджено інші форми підтримки, а саме: зменшення розміру страхової премії на 50 відсотків для визначених категорій осіб; подальше запровадження повної компенсації сплаченої страхової премії для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни на період воєнного стану та протягом одного року після його припинення.

Суд зазначає, що такі законодавчі зміни свідчать про збереження соціальної спрямованості державної політики та врахування інтересів вразливих категорій населення.

Посилання позивача на порушення вимог статті 22 Конституції України є безпідставними, оскільки, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018, пільги не належать до конституційних прав і свобод, а тому можуть змінюватися законодавцем залежно від фінансово-економічних можливостей держави.

Суд зазначає, що сам по собі факт зміни умов надання пільг, у тому числі їх звуження чи заміни іншими механізмами соціальної підтримки, не свідчить про неконституційність відповідного законодавчого регулювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо протиправності дій відповідача з підстав невжиття заходів реагування на зазначені законодавчі зміни є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з питання прав людини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 09 квітня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ