Ухвала суду № 135559957, 09.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про прийняття справи до розгляду

09 квітня 2026 року Справа № 520/5441/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 17.11.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 17.11.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене провадження у справі.

01.04.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому міститься клопотання відповідача залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) без розгляду.

Ухвалою від 06.04.2026 у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення без розгляду адміністративного позову відмовлено.

Позовну заяву залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 КАС України), із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У наданий строк позивачем до суду надано заяву, в якій він просив поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після змін, внесених Законом №2352-IX, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми. При цьому, на думку позивача, грошовий атестат не може вважатися належним письмовим повідомленням у розумінні зазначеної норми, оскільки він не містить відомостей щодо застосованого механізму обчислення грошового забезпечення, зокрема не відображає використаний базис для нарахування, тарифний розряд та тарифний коефіцієнт, що унеможливлює перевірку правильності здійснених нарахувань. Заявник наголошує, що про застосування відповідачем неналежного механізму обчислення грошового забезпечення він дізнався лише з листа відповідача від 03.03.2026, у якому зазначено, що механізм, передбачений первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, не застосовувався. Відтак, на думку заявника, саме з цієї дати слід обчислювати строк звернення до суду, а оскільки позов подано 13.03.2026, тобто у межах тримісячного строку, встановленого законом, підстави вважати строк пропущеним відсутні. Крім того, заявник зазначає, що несвоєчасне отримання інформації про фактичний механізм нарахування грошового забезпечення є наслідком бездіяльності відповідача, яка не може обмежувати право позивача на доступ до правосуддя. З урахуванням викладеного позивач просить суд поновити строк звернення до суду та продовжити розгляд справи.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши доводи заяви та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом із цим, другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував: тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що предметом спору є правильність визначення відповідачем механізму обчислення грошового забезпечення позивача, зокрема застосування відповідного базису для нарахування, що впливає на розмір усіх складових грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 29.12.2025 у справі № 580/9034/24, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом, який підтверджує остаточний розрахунок із військовослужбовцем на день виключення його зі списків особового складу, однак не містить відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення з розшифровкою його складових за попередні періоди служби.

При цьому Верховний Суд зазначив, що грошовий атестат відображає лише фактично виплачені суми станом на дату звільнення та не забезпечує особі можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за попередні періоди, у зв`язку з чим не може вважатися належним джерелом інформації для встановлення факту порушення права у відповідній частині .

Суд зазначає, що момент, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, не може автоматично пов`язуватися виключно з датою ознайомлення з грошовим атестатом, якщо такий документ не містить достатньої інформації для оцінки правильності здійснених нарахувань.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що грошовий атестат у даному випадку не містить відомостей щодо застосованого відповідачем механізму обчислення грошового забезпечення за спірний період.

Суд також враховує, що законодавство не покладає на відповідача обов`язку зазначати у грошовому атестаті інформацію про застосований механізм обчислення грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не мав можливості дізнатися про вказані обставини на підставі такого документа.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, про застосування відповідачем відповідного механізму обчислення грошового забезпечення позивач дізнався лише з листа відповідача від 03.03.2026, у якому міститься інформація про незастосування механізму, передбаченого первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 .

Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З огляду на наведене, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними, у зв`язку з чим наявні підстави для його поновлення.

Відповідно до п.14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Оскільки недоліки адміністративного позову позивачем усунуто, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 122, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Продовжити розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Сповістити осіб, які беруть участь у справі, що інформація по даній справі може бути отримана на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, а саме: http://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/.

Роз`яснити учасникам справи процесуальні права і обов`язки, що передбачені статтями 44, 45, 47, 60, КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях