Ухвала суду № 135559915, 09.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 квітня 2026 року Справа № 520/4506/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження; про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.10.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

07.04.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому містять клопотання:

- позовну заяву розглянути у порядку загального позовного провадження;

- позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 року залишити без розгляду через порушення строків звернення до суду.

В обґрунтування клопотань зазначено, що позовні вимоги є такими, що заявлені з порушенням встановленого законом строку звернення до суду, оскільки позивач проходив службу у відповідача до 08.11.2024 року, а із позовом звернувся лише 03.03.2026, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України (у редакції після 19.07.2022).

Відповідач зазначає, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про розмір та порядок нарахування свого грошового забезпечення під час проходження служби, а тому відсутні підстави вважати, що він дізнався про порушення своїх прав лише після отримання відповіді на адвокатський запит у лютому 2026 року. При цьому отримання листа відповідача, на думку останнього, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення свого права, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо його захисту.

З огляду на викладене відповідач вважає, що наявні підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.

Крім того, обґрунтовуючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідач зазначає, що дана справа має істотне значення для нього, оскільки стосується витрачання бюджетних коштів, а сума позовних вимог є значною. У зв`язку з цим, на думку відповідача, справа потребує розгляду за правилами загального позовного провадження з урахуванням критеріїв, визначених статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання відповідача, дійшов наступного.

Щодо клопотання відповідача в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою від 09.03.2026 позовну заяву було залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 20.05.2023 із зазначенням підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску.

У наданий строк представником позивача було подано заяву, в якій він просив:

- поновити позивачу строк звернення до суду з позовом та відкрити спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування заяви зазначено, що під час звільнення 08.11.2024 йому не було повідомлено про порядок та механізм нарахування грошового забезпечення за попередні періоди служби, а тому він не мав можливості дізнатися про можливе порушення свого права. За твердженням позивача, відомості щодо фактичних нарахувань грошового забезпечення та застосованого механізму їх обчислення він отримав лише з довідки, наданої відповідачем листом від 27.02.2026, після аналізу якої дійшов висновку про можливе неправильне нарахування грошового забезпечення за спірний період. Позивач зазначає, що з урахуванням дати отримання вказаної інформації звернувся до суду 03.03.2026, тобто у межах тримісячного строку, а тому вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та просить суд поновити строк звернення до суду.

Як зазначалося, ухвалою від 23.03.2026 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

Таким чином, з матеріалів справи убачається, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду вже було предметом дослідження суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Приймаючи ухвалу від 23.03.2026, судом було надано оцінку доводам позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, а також досліджено обставини, за яких позивач дізнався про можливе порушення свого права.

При цьому, відповідач у поданому відзиві фактично повторно порушує питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, не наводячи жодних нових обставин або доказів, які не були предметом дослідження суду під час вирішення питання про поновлення строку.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права під час проходження служби, ґрунтуються на припущеннях та не враховують відсутність у позивача інформації про порядок формування та складові грошового забезпечення за попередні періоди служби, що було встановлено судом при вирішенні питання про поновлення строку.

За таких обставин, доводи відповідача зводяться до незгоди з уже прийнятим судом процесуальним рішенням, що саме по собі не є підставою для повторного вирішення питання щодо строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, у зв`язку з чим клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача в частині розглянути позовну заяву у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу (ч.4 ст.12 КАС України).

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З аналізу наведених вище норм права слідує, що питання розгляду справи за правилами загального або спрощеного провадження вирішується саме судом під час відкриття провадження у справі, враховуючи складність справи та інші обставини, які є підставою для визначення форми адміністративного судочинства.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд виходив з положень статті 12 КАС України.

При цьому, враховуючи предмет даного адміністративного позову, суд не встановив обставин, передбачених ч.4 ст.12 КАС України для призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Будь-яких інших обставин для розгляду справи за правилами загального позовного провадження судом, також, не встановлено, а представником відповідача у клопотанні не наведено.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч.ч.5, 7 ст.262 КАС України).

За правилами ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Судом не встановлено обставин, які вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які є незначної складності.

Суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, викладені відповідачем доводи щодо необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд вважає необґрунтованими.

Так, у поданому відзиві відповідач посилається на те, що справа має для нього виняткове значення та пов`язана із використанням бюджетних коштів, а також на значний розмір заявлених позовних вимог.

Однак зазначені обставини не є підставами для розгляду справи за правилами загального позовного провадження у розумінні положень статей 12, 257 КАС України.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин, визначених положеннями зазначених норм права, що об`єктивно унеможливлюють розгляд справи у спрощеному провадженні.

Посилання відповідача на значний розмір позовних вимог також не може бути підставою для зміни форми провадження, оскільки вказані обставини не визначають складність справи та не свідчать про неможливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Фактично доводи відповідача зводяться до формального посилання на загальні положення статті 257 КАС України без належного обґрунтування, чому саме у цій справі спрощене провадження є недостатнім для всебічного та об`єктивного розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, відсутність необхідності у проведенні судового засідання з повідомленням сторін, а також з метою забезпечення оперативного та ефективного судового захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з викладеним, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись положеннями ст. 5, 12, 120-123, 171, 248, 256, 257, 259, 260, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях