Рішення № 135559054, 08.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 08 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 320/46162/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія № 90", Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

12.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту з питань виконання кримінальних Покарань Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати протиправними дії посадових осіб Державної установи "Північна виправна колонія № 90" щодо надання неналежної медичної допомоги, що призвело до втрати здоров`я та отримання інвалідності третьої групи;

стягнути з відповідача, Департаменту з питань виконання кримінальних Покарань Міністерства юстиції України: 04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81, ЄДРПОУ 43501242, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

14.10.2025 представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву до Державної установи "Північна виправна колонія № 90", в якій позивач просить:

визнати протиправними дії посадових осіб Державної установи "Північна виправна колонія № 90" щодо надання неналежної медичної допомоги, що призвело до втрати здоров`я та отримання інвалідності третьої групи;

стягнути з відповідача, Державної установи "Північна виправна колонія № 90", код ЄДРПОУ 08564699, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач у період з 23.11.2017 по 23.05.2022 відбував покарання в Державній установі "Північна виправна колонія (№90)". 23.05.2022 позивача було звільнено від відбування покарання на підставі відбуття строку покарання. До виправної установи позивач прибув у задовільному стані здоров`я. При цьому, під час відбування покарання дії посадових осіб Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" щодо неналежного лікування позивача, які виразилися у ігноруванні його прохань про вчасне надання медичної допомоги, слугували причиною для набуття останнім хвороби, на підставі якої позивачу було встановлено 3 групу інвалідності. На переконання позивача, вчасне оперативне втручання знівелювало б стан, в якому позивача було оглянуто медико-експертною соціальною комісією та визначено 3 групу інвалідності через встановлений діагноз. Стан здоров`я позивача після встановлення інвалідності є таким, що значно ускладнює його життя. Позивач переживає сильний фізичний біль, стрес та інші переживання, які негативно впливають на його емоційний стан, що виразилися у порушенні сну, відсутності апетиту та призвели до втрати спокою, з`явилася тривожність та страх перед завтрашнім днем. Крім того, навіть при проходженні лікування мова про остаточне відновлення здоров`я позивача не йде. Відтак, позивач вважає, що має право на отримання компенсації у вигляді моральної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 адміністративну справу №320/46162/25 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду 18.11.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями передана до провадження судді Чеснокової А.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/46162/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія № 90" про визнання протиправними дій. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Державної установи "Північна виправна колонія № 90" надійшов до суду відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування власної правової позиції зазначає, що встановити дійсні обставини справи щодо відбування засудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі неможливо, оскільки відповідна інформація містилась в особовій справі засудженого, яка наразі після окупації м. Херсон втрачена. Враховуючи втрату особових справ засуджених та осіб, взятих під варту, установою направлено запит до Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2025 року № 28/6/3-51/Нпр/вс від 17.01.2025 для отримання копії вироку Херсонського апеляційного суду від 11.08.2020 року відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.01.2025 року Херсонським міським судом Херсонської області спрямовано на адресу установи копію вироку Херсонського апеляційного суду від 11.08.2020 року по справі №766/857/18. Відтак, враховуючи виконання адміністрацією установи вироку Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 11.08.2020 року, відсутні підстави вважати що посадовими особами установи були вчинені будь-які протиправні дії з підстав викладених у зверненні ОСОБА_1 . Крім того, надання медичної допомоги на території державної установи "Північна виправна колонія ( № 90)" здійснювалось виключно медичною частиною філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Херсонській області" (код ЄДРПОУ 42378441), яка підпорядковується ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", що є окремою юридичною особою. З огляду на зазначене, вбачається, що персоналом державної установи "Північна виправна колонія ( № 90)" здійснювались у повному обсязі всі заходи щодо доступу засудженого ОСОБА_1 до медичних послуг, однак факт та якість їх надання вже не залежали від установи, адже надавалися спеціальними окремими установами. Позивачем жодним чином не доведено та не надано до суду належних доказів факту завдання шкоди його здоров`ю, саме посадовими особами відповідача, а також розмір завданої шкоди.

26.01.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача Державної установи "Північна виправна колонія № 90" на належного відповідача ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса реєстрації: 04950, м. Київ, вул. Юрія, Іллєнка, 81, тел. 0444810515, електронна пошта: office@coz.kvs.gov.ua ).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 витребувано у представника позивача письмові пояснення щодо доводів відповідача про заміну відповідача Державної установи "Північна виправна колонія № 90" на належного відповідача ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса реєстрації: 04950, м. Київ, вул. Юрія, Іллєнка, 81, тел. 0444810515, електронна пошта: office@coz.kvs.gov.ua), викладених у клопотанні від 26.01.2026.

02.02.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких останній заперечував проти задоволення заяви про заміну відповідача, посилаючись на той факт, що позивачем зазначений належний відповідач.

Ухвалою суду від 05.02.2026 залучено до участі у справі № 320/46162/25 в якості співвідповідача ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (код ЄДРПОУ 41713679, адреса реєстрації: 04950, м. Київ, вул. Юрія, Іллєнка, 81, тел. 0444810515, електронна пошта: office@coz.kvs.gov.ua). Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Північна виправна колонія № 90", ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання протиправними дій постановлено розпочати спочатку.

Від Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшов до суду відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування власної правової позиції зазначає, що внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації м. Херсона, приміщення філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області та її структурних підрозділів, а саме Медичної частини №90 та Дар`ївської багатопрофільної лікарні №10, де проходив лікування позивач, зазнали значних руйнувань та розграбування. Після отримання дозволу на вхід на територію філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області, яка розташована у м. Херсон, інвентаризаційною комісією під час візуального огляду приміщень було зафіксовано значні пошкодження: руйнування будівель, вибиті вікна та вхідні двері, демонтаж систем опалення, а також відсутність офісних меблів та оргтехніки. З кабінетів філії викраденні/знищенні архівної документації (архівні та діючі справи про діяльність медичної служби, облікові бухгалтерські документи, особові справи співробітників працевлаштованих та звільнених із закладів охорони здоров`я Філії, тощо). Частково відсутнє медичне обладнання, вироби медичного призначення та лікарські засоби. З огляду на викладене та зважаючи на постійні обстріли м. Херсона та Херсонської області, здійснення повної ревізії наразі є неможливим, що об`єктивно обмежує спроможність надати суду окремі первинні документи за період 2017 2022 років. Твердження позивача про те, що інвалідність є наслідком "неналежної допомоги", є суб`єктивним припущенням. Згідно з медичними виписками, у позивача діагностовано гіпертонічну хворобу III ст., ризик IV, що сама по собі має високу ймовірність ускладнень у вигляді інсульту незалежно від місця перебування особи, а не результатом бездіяльності медичного персоналу установи. Дії лікарів були спрямовані на мінімізацію наслідків хвороби. Надані копії медичної документації свідчать про те, що персоналом Філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області було забезпечено постійний медикаментозний супровід, своєчасну госпіталізацію при критичному стані, оформлення документів для МСЕК згідно із законодавством.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 у справі №766/857/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з його відбуванням у кримінально-виконавчій установі закритого типу. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання призначене вироком Новотроїцьким районним судом Херсонської області від 19.10.2017 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з часу його затримання, тобто з 23.11.2017 року. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України№838-VIII від 26.11.2015року зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.11.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У подальшому, Херсонською місцевою прокуратурою Херсонської області була подана апеляційна скарга на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 в частині застосування до ОСОБА_1 ч. 5 ст. 72 КК України, в якій вказано, що Закон України від 26.11.2015 №838-VIII втратив чинність 20.06.2017, а громадянин ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення 23.11.2017. Станом на 21.06.2017 набрав чинності ЗУ №2046-VIII від 18.05.2017, відповідно до якого ч. 5 ст. 72 КК України викладено в наступній редакції: "Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк відбування покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день". Тому під час зарахування йому у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення застосуванню підлягала ч. 5 ст. 72 КК України в редакції ЗУ №2046-VIII від 18.05.2017.

За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора вироком Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №766/857/18 апеляційну скаргу задоволено; вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 щодо ОСОБА_1 в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання скасовано та ухвалено новий вирок, відповідно до якого, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №2046-УПІ від 18.05.2017 зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.11.2017 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; у решті цей вирок суду першої інстанції щодо нього - залишено без зміни.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбував покарання у Державній установі "Північна виправна колонія № 90" у місті Херсон.

Згідно довідки про звільнення серії ХЕР №11975 Частина "Б", ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбував покарання в Державній установі "Північна виправна колонія (№90)" на підставі вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.. 71 (вир. 19.10.2017) КК України до 4 років 06 місяців позбавлення волі з 23.11.2017 по 23.05.2022, звідки звільнений 23.05.2022 на підставі відбуття строку покарання.

Вказана довідка датована 23.05.2022, підписана та засвідчена печаткою установи.

12.08.2024 та 19.08.2025 позивач звернувся із заявами відповідно до Херсонського обласного центру медико-соціальної експертизи та КНП "Херсонська обласна клінічна лікарня" Херсонської області, в яких просив направити на його адресу медичну документацію щодо встановлення йому 3 групи інвалідності, а також надати йому копію медико-експертної справи на ім`я ОСОБА_1

30.06.2025 Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради позивачу було направлено копію медико-експертної справи на 15 аркушах, а також повідомлено останнього про те, що відповідно до медико-експертної справи №19 ОСОБА_1 дійсно вперше проходив огляд у Херсонській міській МСЕК №2 25.01.2021 року (в умовах ПВК №90 з діагнозом: І 69.3 (наслідки інфаркту мозку), за результатами якого йому встановлено 3 групу інвалідності від загального захворювання терміном на один рік.

Зі змісту довідки за особовою справою засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , початок строку відбування покарання - 23.11.2017, кінець - 23.05.2022; прибув 19.11.2020 до Дар`ївської багатопрофільної лікарні № 10 з державної установи "Північна виправна колонія (№90)".

За змістом акту №70/6 від 25.01.2021 засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов експертний огляд та був обґрунтовано направлений на МСЕК.

Направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), видане 11.01.2021, найменування закладу охорони здоров`я, який направив хворого: Дар`ївська багатопрофільна лікарня №10, під наглядом лікувально-профілактичного закладу з 19.11.2020. З 19.11.2020 по цей час: Гіпертрофічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 3, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу (16.07.2020 р.) за ішемічним типом в басейні правої середньої артерії з елементами легкої моторної дизартрії, вираженими спастичним парезом лівої руки, помірним спастичним парезом лівої ноги. Помірне порушення функції ходи. Значне порушення функції лівої руки Дісциркуляторна енцефалопатія ІІІ ступеню. ЗЗТБ.

Згідно додатку до форми №088/о Невропатолог для МСЕК (04.07.22): діагноз: гіпертрофічна хвороба ІІІ ст., ризик 4. Дісциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. Наслідки ішемічного інсульту (2020) у БПСМА з різко вираженим парезом лівої руки в дистальному відділі, вираженим парезом лівої ноги в дистальному відділі, зниження критико-мнестичних функції середнього ступеню, вести було-атактичний синдром середнього ступеню, мовними порушеннями по типу дизартрії \ легкого ступеню, антено-невротичний синдром середнього ступеню.

Складено План реабілітації ОСОБА_1 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №552517, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено 3 групу інвалідності по причині загального захворювання. Довідка видана в м. Херсон, міською МСЕК.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.01.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю.

Позивач, вважаючи, що його неналежне лікування Державною установою "Північна виправна колонія № 90", яке виразилося у ігноруванні його прохань про вчасне надання медичної допомоги, слугували причиною для набуття останнім хвороби, на підставі якої позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, звернувся до суду з цим позовом про визнання дій державної установи протиправними та стягнення на його користь моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно зі статтями 2, 3 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а КВК України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина 2 статті 97 КВК України).

Відповідно до ст. 11 КВК України, установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.18 КВК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі злочини; жінки, засуджені за нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі;

середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного нетяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі;

максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пункт 15 частини 1 статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Слід зазначити, що Державна установа "Північна виправна колонія (№ 90)" розташована на території Херсонської міської територіальної громади, яка входила до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75.

Факт перебування Херсонської міської територіальної громади в тимчасовій окупації в період з 01.03.2022 по 11.11.2022, визначено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376.

З початку дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та до моменту отримання відповідних роз`яснень від контролюючого органу, установа продовжувала здійснювати свої правозастосовні та правоохоронні функції на території м. Херсон.

З метою соціального захисту персоналу на період тимчасової окупації, а також упередження взаємодії з незаконними представниками окупаційного режиму, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 "Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території", в державній установі "Північна виправна колонія (№90)" з 14.05.2022 оголошено простій до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.

Після деокупації м. Херсона, керівництвом установи встановлено факт втрати первинної документації, майна установи та ін., які знаходились в адміністративних будівлях державної установи "Північна виправна колонія (№90)" за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234.

Станом на 22.01.2026 проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12022230000005726 від 19.11.2022, відкритому за фактом відсутності на території державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" засуджених та підсудних, первинних документів (особових справ тощо), вільного доступу до установи та ймовірного викрадення майна (правова кваліфікація ч.1 ст. 438 КК України).

Отже вбачається, що з 14.05.2022 установа перебувала у простої та не виконувала свої функції, всі особові справи засуджених та осіб, які перебували під вартою втрачені.

Крім того, 06.05.2022 Херсонською обласною прокуратурою спрямовано ОСОБА_2 (колишньому начальнику установи) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, внесеного до ЄРДР №62022080030000039 24.03.2022 на підставі матеріалів кримінального провадження.

Згідно матеріалів кримінального провадження, вбачається, що прокуратурою встановлено, що з 23.03.2022 ОСОБА_2 вчиняв дії щодо сприяння підривній діяльності представниками РФ на території ДУ "Північна виправна колонія (№ 90)", що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234.

На підставі зазначеного, наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №905/5 "Про проведення службового розслідування" призначене службове розслідування стосовно начальника державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" майора внутрішньої служби ОСОБА_2 та відсторонено останнього від виконання службових обов`язків за займаною посадою.

В подальшому, 27.05.2022 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів щодо виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 , а саме добровільного зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, внесено до ЄРДР КП №4202223000000170 за правовою кваліфікацією ч.7 ст.111-1 КК України.

10.06.2022 наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2022 №2315/5 "Про виконання дисциплінарного стягнення", звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України майора внутрішньої служби ОСОБА_2 , відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

28.06.2022 проведено державну реєстрацію державної установи "Північна виправна колонія (№90)" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підконтрольній Україні території та змінено керівника установи.

Відповідно до Вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2024 у справі №521/63/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043387), встановлено, що на території державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" в період тимчасової окупації м. Херсона, перебували окупаційні війська рф, та взаємодію колишнього керівника установи з окупантами.

Таким чином, встановити дійсні обставини справи щодо відбування засудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі неможливо, оскільки зазначена інформація містилась в особовій справі засудженого, яка наразі втрачена.

Суд зауважує, що під час розгляду матеріалів за зверненням гр. ОСОБА_1 до органу управління установи стосовно можливих протиправних дій посадових осіб установи, останнім було вказано про те, що адміністрацією установи було не правильно застосовано ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015, відповідно вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020, в якому вказано про зарахування йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23.11.2017 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи втрату особових справ засуджених та осіб, взятих під варту, установою направлено запит до Херсонського міського суду Херсонської області від 17.01.2025 №28/6/3-51/Нпр/вс від 17.01.2025 для отримання копії вироку Херсонського апеляційного суду від 11.08.2020 відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.01.2025 Херсонським міським судом Херсонської області спрямовано на адресу установи копію вироку Херсонського апеляційного суду від 11.08.2020 по справі №766/857/18.

Відповідно до вироку Херсонського апеляційного суду від 11.08.2020 по справі №766/857/18 вбачається, що Херсонською місцевою прокуратурою Херсонської області була подана апеляційна скарга на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 в частині застосування до ОСОБА_1 ч. 5 ст. 72 КК України, в якій вказано, що Закон України від 26.11.2015 року №838 - VIII втратив чинність 20.06.2017, а громадянин ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення 23.11.2017. Станом на 21.06.2017 набрав чинності ЗУ №2046 - VIII від 18.05.2017, відповідно до якого ч. 5 ст. 72 КК України викладено в наступній редакції: "Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк відбування покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день". Тому під час зарахування позивачу у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення застосуванню підлягала ч. 5 ст. 72 КК України в редакції ЗУ №2046 - VIII від 18.05.2017.

За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, вироком Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 11.08.2020 апеляційну скаргу задоволено; вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 щодо ОСОБА_1 в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання скасовано та ухвалено новий вирок, відповідно до якого, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №2046-УПІ від 18.05.2017 зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.11.2017 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; у решті цей вирок суду першої інстанції щодо нього залишено без зміни.

З огляду на викладене, враховуючи виконання адміністрацією установи вироку Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 11.08.2020, відсутні підстави вважати, що посадовими особами установи були вчинені будь-які протиправні дії з підстав викладених у зверненні ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд вважає за доцільне відмітити, що з позовних вимог вбачається та підтверджується позивачем, що після перенесеного мікроінсульту, а в подальшому інсульту, керівництвом установи здійснювались дії щодо надання необхідної медичної допомоги позивачу та відбувалося переведення як до ДУ "Дар`ївська виправна колонія (№ 10)", так і до лікарні Воднікова у м. Херсоні.

З відповіді Комунального некомерційного підприємства "Херсонська обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради, вбачається що відповідно до медичної експертизи справи №19 позивач вперше проходив огляд у Херсонській міській МС №2 25.01.2021 (в умовах ПВК з діагнозом: I 69.3 (наслідки інфаркту мозку) за результатами якого позивачу встановлено 3 групу інвалідності, тобто зазначена група інвалідності була встановлена відразу.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Адміністрація колоній зобов`язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров`я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов`язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.

У спірному випадку надання медичної допомоги на території державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" здійснювалось виключно медичною частиною філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Херсонській області" (код ЄДРПОУ 42378441), що підпорядковується ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", яка є окремою юридичною особою.

Відповідно до положення про ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженого Міністерством юстиції України від 14.03.2025 №747/5, зазначено, що ЦОЗ ДКВС України, є бюджетною неприбутковим закладом з охорони здоров`я, що проводить господарську діяльність з медичної практики та створений для забезпечення завдань Державної кримінально-виконавчої служби України із надання якісних медичних послуг засудженим, особам узятим під варту тощо.

Одними із ключових завдань ЦОЗ ДКВС України є здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров`я засуджених осіб, профілактики та зниження захворюваності серед засуджених, осіб узятих під варту; зменшення первинного виходу на інвалідність та смертність; організація та контроль за виконанням заходів з надання медичної допомоги, що здійснюється філіями.

До функцій ЦОЗ ДКВС України також належить організація надання екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим, узятим під варту, організація діагностики та лікування соціально-значущих хвороб; визначення, оцінка і прогнозування показників стану здоров`я засуджених, осіб, узятих під варту.

Фактичне знаходження на території Державної установи "Північна виправна колонія №90" установи філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" підтверджується договором оренди нерухомого майна №1651-065/ Г- 200 від 12.04.2021.

Таким чином, суд доходить висновку, що персоналом Державної установи "Північна виправна колонія ( № 90)" здійснювались у повному обсязі всі заходи щодо доступу засудженого ОСОБА_1 до медичних послуг, однак факт та якість їх надання вже не залежали від установи, адже надавалися спеціальними окремими установами.

Водночас, згідно копій медичної документації, наданих самим позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 перебував під наглядом лікарів медичної частини №90 філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, Залишкові зміни перенесеного туберкульозу легень.

З приводу гіпертонічної хвороби позивач отримував постійну підтримуючу амбулаторну допомогу у вигляді гіпотензивних препаратів: еналапріл, атенол та сечогінних препаратів, а також в період 10.07.2019 по 10.08.2019 проходив планове стаціонарне обстеження та лікування в Дар`ївській багатопрофільній лікарні №10 філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області, за результатами лікування виписаний в задовільному стані під диспансерний нагляд лікарів медичної частини.

Надалі відповідно до копії виписки №04998 Міського інсультного центру КНП "Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша" в період з 16.07. по 17.07.2020 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Ішемічний інсульт в БПСМА (16.07.2020) з лівобічним геміпарезом грубим в руці, легким в лівій нозі, помірним астенічним симптомом на тлі гіпертонічної хвороби ІІІ ступеня, 3 стадія, ризик ІV, Дисцеркуляторна енцефалопатія ІІІ ступеня.

Аналізуючи Виписку №04998 при виникненні симптомів ішемічного інсульту персонал МЧ №90 діяв фахово та оперативно, а позивач був негайно доставлений каретою швидкої допомоги до спеціалізованого Міського інсультного центру ім. Є.Є. Карабелеша.

Вказане підтверджує відсутність бездіяльності медичного персоналу Філії.

За результатами лікування позивач був виписаний під нагляд сімейного лікаря медичної частини №90 з рекомендаціями по продовженню амбулаторного медикаментозного лікування, а також з рекомендаціями для позивача по профілактиці розвитку повторного інсульту.

В подальшому в період з 19.11.2020 по (без зазначення точної дати) 01.2021 позивач перебував на плановому стаціонарному обстежені та лікуванні в Дар`ївській багатопрофільній лікарні №10 філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області (копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №272).

За період стаціонарного лікування був всебічно обстежений, консультований лікарями вузьких спеціальностей, а також 11.01.2021 проведено засідання лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК). Згідно Висновку №3 вказано підготувати документи на медико-соціальну лікарську комісію (далі МСЕК) у зв`язку з ознаками інвалідності ОСОБА_1 .

Також Дар`ївською багатопрофільною лікарнею №10 філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області цього ж дня, тобто 11.01.2021, було підготовлено ф. № 088/о Направлення на МСЕК, що підтверджується наданою копією.

Відтак, вищевикладене свідчить про те, що саме лікарями філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області 11.01.2021 було ініційовано засідання ЛКК та підготовлено направлення на МСЕК (ф. № 088/о) для встановлення групи інвалідності позивача.

За результатами лікування ОСОБА_1 був виписаний під диспансерний нагляд лікаря МЧ №90 з рекомендаціями курсового стаціонарного лікування кожні 6 місяців, амбулаторний регулярний прийом еналапрілу під контролем артеріального тиску.

За викладених обставин, суд вважає, що твердження позивача про те, що інвалідність є наслідком "неналежної допомоги", є його суб`єктивним припущенням.

Згідно з медичними виписками у позивача діагностовано гіпертонічну хворобу III ст., ризик IV, що сама по собі має високу ймовірність ускладнень у вигляді інсульту незалежно від місця перебування особи, а не результатом бездіяльності медичного персоналу.

В свою чергу, дії лікарів були спрямовані на мінімізацію наслідків хвороби.

Надані копії медичної документації свідчать про те, що персоналом Філії ЦОЗ ДКВС України в Херсонській області було забезпечено постійний медикаментозний супровід, своєчасну госпіталізацію при критичному стані, оформлення документів для МСЕК згідно із законодавством.

Резюмуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується визнання протиправними дій посадових осіб Державної установи "Північна виправна колонія № 90" щодо надання неналежної медичної допомоги, що призвело до втрати здоров`я та отримання інвалідності 3 групи.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею)

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, суд зазначає, що позивачем не надано доказів наявності причинного зв`язку між погіршенням стану його здоров`я та умовами його медичного обслуговування, яке надавалося в установі, в якій утримувався позивач.

Суд також зазначає, що позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність або дії відповідачів призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Позивач обмежився лише загальними посиланнями на незаконність дій відповідачів та завдання йому моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні наявності його душевних страждання, ні наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів та завданням такої шкоди.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи "Північна виправна колонія № 90" (вул. Некрасова, буд. 234, м. Херсон, Херсонська область, 73032, код ЄДРПОУ 08564699), Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41713679) про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова