Ухвала суду № 135554603, 08.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 Справа №607/16033/24 Провадження №1-кп/607/1231/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисників адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040000399 від 11 лютого 2024 року в частині про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грабовець Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З 18.12.2023 ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 та її двома малолітніми дітьми - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 18.01.2024 ОСОБА_7 перетнула кордон України, залишивши своїх малолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на виховання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Після того, як ОСОБА_7 залишила своїх малолітніх дітей ОСОБА_10 , у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у нього виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, в період часу з 01.02.2024 до 06.02.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці, ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відчуваючи над ОСОБА_9 фізичну перевагу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, наніс малолітньому ОСОБА_9 удари в обличчя та ліву ногу, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синців обох виличних і щічних ділянок, ділянки лівого колінного суглоба, що поширюється на гомілку, що за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, в період часу з 06.02.2024 до 09.02.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відчуваючи над ОСОБА_9 фізичну перевагу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, наніс малолітньому ОСОБА_9 удари в ліву гомілку, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця лівої гомілки із садном на його тлі, що за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.

Також, в період часу з 09.02.2024 до 10.02.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відчуваючи над ОСОБА_9 фізичну перевагу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, наніс малолітньому ОСОБА_9 удари в обличчя та передню поверхню грудної клітки, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синців на переніссі, верхній повіці правого і нижній повіці лівого ока, передній поверхні грудної клітки зліва, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 10.02.2024 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_11 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відчуваючи над ОСОБА_9 фізичну перевагу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, наніс малолітньому ОСОБА_9 удари по лівій сідниці та лівій гомілці та обох стегон, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді «глибоких» саден лівих сідниці і гомілки та обох стегон, що за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.

За таких обставин, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно з положеннями абз. 3 ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього в цій частині закрити. Наслідки закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав зрозумів, на здійсненні кримінального провадження в цій частині в загальному порядку не наполягав.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі положень ст. 49 КК України.

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання у даному кримінальному провадженні, що стверджується відомостями телефонограми, законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 представник органу опіки і піклування ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилася. В судовому засіданні 26.03.2026 заперечень щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності не висловлювала.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином, зі змісту ст. 49 КК України вбачається, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: вчинення особою кримінального правопорушення; з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.

З матеріалів кримінального провадження №12024211040000399 від 11.02.2024 вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується, окрім іншого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України - умисному легкому тілесному ушкодженні.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, класифікуються як кримінальні проступки.

Судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, були вчинені: з 01.02.2024 до 06.02.2024, з 06.02.2024 до 09.02.2024, з 09.02.2024 до 10.02.2024 та 10.02.2024, перебіг передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України дворічного строку давності не переривався і не зупинявся, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що обвинувачений вчиняв нові кримінальні правопорушення або ухилявся від досудового слідства чи суду, а відтак, на даний час, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився.

Під час з`ясування думки обвинуваченого ОСОБА_4 щодо закриття даного кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України з цієї підстави з можливістю проведення судового провадження в цій частині в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зрозумів наслідки закриття кримінального провадження в частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав та наполягав на застосуванні щодо нього положень ст. 49 КК України.

З огляду на викладене, та враховуючи, що на даний момент минув передбачений положеннями ст. 49 КК України строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, беручи до уваги згоду обвинуваченого ОСОБА_4 на його звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, суд доходить висновку про наявність всіх обов`язкових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі положень статті 49 КК України.

З таких підстав, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Керуючись ст. ст. 284-286, 336, 372, 376 КПК України, ст. ст. 44, 49 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12024211040000399 від 11 лютого 2024 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя ОСОБА_1