Рішення № 135553697, 02.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1302/24 2/335/412/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2024 представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначав, що в період з жовтня 2017 року по квітень 2021 року, позивач відпустив теплову енергію на приміщення яке належить відповідачу: АДРЕСА_1 , на загальну суму 22 653,48 грн. Жодних оплат у зазначений період споживач не вносив в тому сума основного боргу споживача перед Концерном «МТМ» складає 22 6533,48 грн.

Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерн «МТМ» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в сумі 22 653,8 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн, а також повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 261,60 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2017 по квітень 2017, у розмірі 22653,48 грн.; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн., а також повернуто Концерну «МТМ» судовий збір у розмірі 261,60 грн.

Не погоджуюсь з рішення суду від 15.05.2024, відповідачем ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Солтіс І.В., було подано до суду заяву про скасування заочного рішення.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.09.2025, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2025 в справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення скасовано, і призначену справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя, виправлено описки в ухвалі Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2029 та вказану в ухвалі вірну дату винесення заочного рішення «15.05.2024», замість «15.05.2025».

19.11.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення Концерну «МТМ», в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

08.12.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Солтіс І.Є., в якій сторона відповідача заперечує проти позовних вимог повністю. Вважає їх необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, представник відповідача вказує, що об`єктом нерухомого майна, на яке позивачем нараховується плату за споживання теплової енергії, є нежитлове приміщення, яке не є об`єктом житлової нерухомості.

Вважає, що відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки з 2016 року та до тепер, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2016 у справі № 335/10401/14-ц, ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/16023/17, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , постійно перебувало у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які і отримували послуги з централізованого опалення для власних потреб за цією адресою у вищевказаному приміщенні. ОСОБА_1 , не мала та не має як ключів від вищезазначеного нежитлового приміщення, так і доступу до нього. Ключі та доступ до приміщення має власник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому на думку представника відповідача саме вказані особи є належними відповідачами у справі.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суд, що до матеріалів позовної заяви не було надано договору; додані документи є незрозумілі та які підтверджують, що саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 користувалася об`єктом нерухомого майна. Крім того, 01.05.2022 Постановою КМУ від 21.07.2005 за № 630, якою були затверджені Правила на які посилається позивач, на підставі Постанови КИ № 85 від 02.02.2022, постанова втратила чинність. Позивачем не надано розрахунку формули розподілу між споживачами обсягів спожитих саме у цій будівлі комунальних послуг на підтвердження нарахованої вартості послуг саме по цьому нежитловому приміщенню та саме на відповідача.

При цьому, також вимоги, заявлені позивачем поза межами строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2021 року на загальну суму 22 653,48 грн. по об`єкту, а саме нежилому приміщенню за адресою: АДРЕСА_2 , як до споживача послуги, вважають необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. З урахуванням вищевикладеного, просять у позові відмовити.

06.02.2026 до суду надійшли письмові пояснення Концерну «МТМ», в яких позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити.

29.01.2026 представником відповідача подані до суду копія рішення Апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2016 у справі № 335/10401/16-ц та копія ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2018 у справі № 335/16023/17.

31.03.2026 представник позивача подав до суду клопотання про залучення у справі співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

01.04.2026 від представника позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Концерну «МТМ», клопотання про залучення співвідповідачів підтримує в повному обсязі.

02.04.2026 представник відповідача подала до суду клопотання, відповідно до якого не заперечувала проти клопотання про залучення у справі співвідповідачів, подане представником Концерну «МТМ» 31.03.2026. Судове засідання у справі, призначене на 02.04.2026 просила провести без участі відповідача та її представника.

02.04.2026 представник позивача подала до суду клопотання про залишення клопотання про залучення співвідповідачів у справі без розгляду через його помилкове подання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 клопотання представника позивача про залучення у справі співвідповідачів залишено без розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи містяться заяви сторін про розгляд справи у їх відсутність, тому суд, вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін у справі на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Згідно зі статутом Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Відносини між споживачами та виконавцями послуг з постання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України (далі ЦК), Законами України «Про теплопостачання» і «;Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила).

Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача, як спожива послуг являється виконавцем послуг з централізованого опалення.

Відповідно до відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2555034 та № 2554983 від 02.04.2026, відповідач ОСОБА_1 є одноособовим власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79,1 кв.м. Дата реєстрації нерухомого майна 27.08.2014, реєстраційний номер: 440202123101.

Облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Факт надання послуги також підтверджується рахунком за постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 від 31.12.2022 за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2017 по квітень 2021 року, актом приймання передачі теплової енергії від 31.07.2022, актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до копії Вимоги, щодо погашення заборгованості за теплову енергію від 18.12.2023 року за № б/н, яка адресована на адресу відповідача, Концерн «МТМ» вимагав терміново вирішити питання погашення заборгованості у сумі 22 653,48 грн.

Із матеріалів справи, суд вбачає, що між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір, а отже в даному випадку застосовуються п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, (який втратив чинність 02.02.2022, однак діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами), зі змісту якого вбачається, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до положень ч. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630) централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 30.3. вказаних вище Правил, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду по справі № 908/1944/19 від 30.06.2020 року, а також аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.

Будинок за адресою: АДРЕСА_3 , обладнаний загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії, що сторонами у справі не оспорювалось.

Доказів несправності такого приладу чи наявності інших чинників, які впливали б на достовірність його показань, суду надано не було.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 п. 1 Правил, опалювана площа (боєм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, від 22.11.2018 № 315 (в редакції, чинній в період спірних правовідносин), опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря (абз. 10 п. 2 Розділу І).

Таким чином, будь-яке приміщення, яке є частиною багатоквартирного будинку, презюмується таким, що забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, тобто опалювальним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що у спірний період спірне приміщення не мало системи опалення, в тому числі того, що відбулось відключення цього приміщення від внутрішньобудинкової системи опалення у встановленому законом порядку.

Відтак, суд виходить з того, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення за вище вказаною адресою на загальних підставах, та користувався послугами позивача, а тому навіть при відсутності письмового договору на її ім`я та при фактичному отриманні послуг він повинен проводити оплату за спожиті послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Концерн «Міські теплові мережі у період з жовтня 2017 по квітень 2021 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що відповідач не сплачує за надані послуги, за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 22 653,48 грн., що підтверджено відповідним розрахунком.

За період надання послуг у нежитлове приміщення яке належить відповідачу, остання не зверталася з претензіями до позивача щодо ненадання або надання не в повному обсязі, несвоєчасного або неналежної якості послуг, не зверталась зі скаргами на тарифи та не висувала позивачу жодних претензій щодо отриманих послуг, в тому числі і того, що вона не є власником приміщення.

Доводи відповідача у справі щодо заявлення позовних вимог до неналежного позивача, суд вважає необґрунтованими.

Так, як вбачається з рішення Апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2016 (справа № 335/10401/14-ц, визнано недійсним акт головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції №16/9 від 27.08.2014 про реалізацію предмета іпотеки; визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення №3, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І. 27.08.2014 зареєстрованого в реєстрі за № 2918.

Проте, в частині щодо скасування запису у державному реєстрі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів зазначено «За змістом ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації права. Таким чином, вимоги про скасування запису про державну реєстрацію оспорюваного свідоцтва про право власності не узгоджується з нормами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому у їх задоволенні колегія суддів відмовляє.»

Відповідно до Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15.06.2018 Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя (справа № 335/16023/17 постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду в п.2 даної мирової угоди « ОСОБА_3 та третя особа з боку позивача ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог, щодо визнання договору іпотеки: серія номер 897 від 24.11.2015 недійсним, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , скасовують державну реєстрацію іпотеки за вказаним Договором Іпотеки та відповідну державну реєстрацію обтяження, що є обов`язковим для реалізації п. 1 даної Мирової угоди» В п. 5 цієї угоди зазначено «У разі, якщо в процесі виконання п. 1 цієї мирової угоди, Сторона-1 виявить бажання залишити у своїй власності Об`єкт нерухомості, то ОСОБА_3 та третя особа з боку позивача ОСОБА_2 має виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США., після чого об`єкт нерухомості залишається у власності ОСОБА_2 вільний від будь-яких претензій та обтяжень з боку Сторони-2 та Сторони-3.

Таким чином, мирова угода між Сторонами не виконана, оскільки обтяження з нежитлового приміщення №3, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 не припинено.

Доказів того, що право власності відповідача на спірне нежитлове приміщення суду припинено у встановленому законом порядку, під час розгляду справи здобуто не було і тому відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого опалення тривають.

Підсумовуючи все вищезазначене, власником нежитлового приміщення №3, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 .

Згідно ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

На підставі викладено вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення до ОСОБА_1 пред`явлені до належного відповідача, а саме власника нежитлового приміщення.

При цьому, відповідач заперечень щодо нарахувань зазначених у рахунках та актах приймання передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надсилала, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії не повернула. Тобто, фактично погодилася з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за вказані періоди.

У додаткових поясненнях на позовну заяву відповідач в особі представника зазначила про пред`явлення позовних вимог до відповідача поза межами строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування строку позовної давності в рамках даної справи, суд виходить з наступного.

Так, згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за період з жовтня 2017 по квітень 2021 становить 22 653,48 грн.

Тобто, Концерн «Міські теплові мережі» нарахував заборгованість за централізоване опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за період з 01.10.2017 по 30.04.2021.

З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 02.02.2024.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язана щомісяця здійснювати оплату за послуги з централізованого опалення, а відтак вказані зобов`язання відповідача з оплати послуг з централізованого опалення виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що доводи відповідача з приводу пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, та доходить до висновку, що позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.10.2017 по 30.04.2021 в межах строку позовної давності, оскільки з урахуванням положень п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Концерн «Міські теплові мережі» має право на стягнення заборгованості за період з 01.10.2017, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 22 653,48 грн. у період з 01.10.2017 по 30.04.2021, яка у загальному розмірі становить 22653,48 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Концерн «Міські теплові мережі» сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. відповідно до платіжних інструкцій.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи ціну позову, що складає 22653,48 грн., позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн.

Пунктом 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подані до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи ціну позову, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє вимогу Концерну «МТМ» та повертає надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 261,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2021 року, у розмірі 22653,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області повернути Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137,) судовий збір у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 60 копійок сплачений відповідно до платіжної інструкції № 17915 від 12.03.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя В.О. Макаров