Рішення № 135549799, 06.04.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/7344/25

№ провадження 2/646/1232/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

відповідач Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19 листопада 1983 року.

29 вересня 2000 року брокерська контора № 1024 в особі брокера ОСОБА_4 , який діяв на підставі договору-доручення від імені Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Петровського, та брокерська контора № 1024 в особі брокера ОСОБА_12., яка діяла на підставі договору-доручення від імені ОСОБА_3 , уклали договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н, відповідно до умов якого продавець Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Петровського продав, а покупець ОСОБА_3 купив житловий будинок, з шлакоблоку, обкладений цеглою, з надвірними спорудами, розмір житлової площі 63,3 кв. м, рік побудови житлового будинку - 1992, місцезнаходження будинку - АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, зазначений у договорі купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року, зареєстрований Куп`янським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 та записаний у реєстрову книгу № 59 за реєстровим № 8572 03 жовтня 2000 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка разом з донькою ОСОБА_5 були зареєстровані разом з ОСОБА_3 на момент його смерті за однією адресою.

Позивачкою у встановлений законом строк було подано заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_3 11 грудня 2024 року була заведена спадкова справа за № 73429995, номер у нотаріуса 573/2024.

ОСОБА_5 , донька померлого ОСОБА_3 , від прийняття спадщини відмовилась на користь позивачки, про що подала відповідну заяву до нотаріальної контори у встановлений законом строк.

ОСОБА_6 , донька померлого ОСОБА_3 , не звернулась до нотаріуса у встановлений законом строк для прийняття спадщини.

Інші спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Оскільки ОСОБА_3 не залишив заповіту, на переконання позивачки, на підставі частини другої статті 1223 Цивільного кодексу України, вона має право на усю спадщину за законом після його смерті.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок з надвірними спорудами, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літера «А», загальною площею 94,2 кв. м, житловою площею 63,3 кв. м, літня кухня літера «Б», сарай літера «Б1», сарай літера «Г», вбиральня літера «В», огорожа № 1, споруда № 2.

Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий № 6323781002:00:001:0083, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була успадкована позивачкою.

Як зазначає позивачка, вона отримала у виконуючої обов`язки Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавської К. С. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 травня 2025 року, яка мотивована тим, що договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н, який було укладено 29 вересня 2000 року на Куп`янському філіалі АО «Харківська універсальна біржа», усупереч вимогам статті 227 Цивільного кодексу УРСР не був посвідчений нотаріально.

Отже, на переконання позивачки, нотаріальна контора не визнає наявність права власності на будинок АДРЕСА_1 , що входить до складу спадщини, хоча таке право було 03 жовтня 2000 року зареєстровано Комунальним підприємством «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» та записано у реєстрову книгу № 59. Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня будь-яка інформація про зареєстровані права на житловий будинок АДРЕСА_1 , встановити його належність ОСОБА_3 не є можливим.

Як зазначає ОСОБА_1 , внаслідок цього невизнання вона не має можливості оформити свої права на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки однією із сторін договору купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року є ОСОБА_3 , який помер, вирішити питання про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу № КФ-09-094-Н неможливо.

Окрім того, сторона у правочині - Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Петровського - 23 квітня 2002 року було ліквідовано, що підтверджується відповіддю Головного управління статистики у Харківській області № 03.5-05/353 від 30 жовтня 2024 року.

Обгрунтовуючи наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 2000 року дійсним, позивачка посилається на те, що вказаний договір був підписаний та зареєстрований у Куп`янському філіалі АТ «Харківська Універсальна Біржа» 29 вересня 2000 року під № КФ-09-094-Н у відповідності з брокерською угодою № БС-КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року директором Куп`янського філіалу А.Т. «Харківська Універсальна Біржа» Черкашиним А. А. та посвідчений печаткою.

Продавцем Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Петровського та покупцем ОСОБА_3 при укладенні на біржі вказаного вище договору купівлі-продажу було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами, зокрема, пунктом 1.5. договору сторони погодили, що по їх домовленості житловий будинок продано за 1049 в т. ч. ПДВ 20 %, які покупцем було сплачено до посвідчення угоди. Будинок передано у фактичне володіння та користування покупцю ОСОБА_3 , який зареєстрував своє право власності в Комунальному підприємстві «Куп`янське міське бюро технічної інвентаризації», разом із сім`єю проживав у ньому до моменту переміщення у зв`язку з бойовими діями.

Окрім того, сторони договору купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року даний правочин не оспорювали і не ставили під сумнів дійсність його змісту в цілому чи окремих його положень.

Оскільки договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року, укладений на біржі, відповідав волі сторін, умови договору сторонами виконані у повному обсязі, на теперішній час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, на переконання ОСОБА_1 , існують підстави для визнання його дійсним відповідно до частини другої статті 47 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Позивачка, мотивуючи вимогу про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначає таке.

Реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації - вказаний житловий будинок був зареєстрований за ОСОБА_3 на праві власності Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що було здійснено запис у реєстрову книгу № 59 за реєстровим № 8572.

Наразі отримати інформацію в БТІ щодо об`єкта нерухомості є неможливим, оскільки, як зазначено у відповіді Куп`янської міської військової адміністрації від 15 липня 2025 року, зберігачем інвентарних справ на об`єкти нерухомого майна, було визначено Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ», яке здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 1 січня 2013 року. На теперішній час адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні, підприємство господарську діяльність не здійснює.

Ураховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просила визнати договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н житлового будинку, з шлакоблоку, обкладеного цеглою, з надвірними спорудами, розмір житлової площі 63,3 кв. м, рік будови житлового будинку - 1992, місцезнаходження будинку - АДРЕСА_1 , який був укладений 29 вересня 2000 року між продавцем Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Петровського та покупцем ОСОБА_3 , зареєстрований в Куп`янському філіалі А.Т. «Харківська Універсальна Біржа» 29 вересня 2000 року під № КФ-09-094-Н, дійсним; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_2 літера «В», огорожа № 1, споруда № 2, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Романової Г. В. про витребування доказів, витребувано у Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори відповідні докази.

10 жовтня 2025 року Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2025 року було надіслано на адресу суду докази, що витребовувались.

16 грудня 2025 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Романової Г. В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - копії відповіді Акціонерного товариства «Харківобленерго» № 16-48/10029 від 27 листопада 2025 року з додатками; копії відповіді Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної мережі «Харківгаз» № 1363 від 19 листопада 2025 року; копії акту звірки та сплати електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.2019 по 10.2025 з Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут».

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Романової Г. В. про висклик свідків у судове засідання; закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті; викликано у судове засідання, призначене на 04 лютого 2026 року, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 26 березня 2026 року, не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

19 листопада 1983 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 19 листопада 1983 року «Глушковским сельским советом Купянского района Харьковской области».

29 вересня 2000 року між «брокерской конторой № 1024 в лице брокера ОСОБА_10 , действующего на основании договора-поручения от имени: ЧАСТНОЕ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ИМ. ПЕТРОВСКОГО в лице директора ОСОБА_11 » та «брокерской конторой № 1024 в лице брокера ОСОБА_12 , действующего от имени ОСОБА_3 » було укладено договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н.

За умовами вказаного вище договору «ЧАСТНОЕ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ИМ. ПЕТРОВСКОГО в лице директора ОСОБА_11 » продало, а ОСОБА_3 купив «жилой дом с гипсоблока, облоченный кирпичом, с надворными постройками, размер жилой площади - 63,3 кв. м, год постройки жилого дома - 1992 г.», розташований за адресою: «АДРЕСА_1».

Як зазначено у пункті 1.14. договору, «в соответствии со ст. 15 Закона Украины «О товарной Бирже», сделки, зарегистрированные на Бирже не подлежат нотариальному удостоверению».

Згідно із відміткою, наявною на зазначеному договорі, «указанный в этом документе жилой дом (домовладение) в цілому зарегистрировано в Куп`янському межгородском бюро технической инвентаризации за гр. ОСОБА_3 и записано в реєстровую книгу № 59 за реестровым № 8572 03 жовтня 2000 р.».

З інформації, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області, встановлено, що станом на 30 жовтня 2024 року з ЄДРПОУ вилучено Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Петровського (ідентифікаційний код - 00706906, правовий статус суб`єкта - юридична особа, 63751, Харківська область, Куп`янський район, с. Глушківка). Дані про ліквідацію: дата ліквідації - 23.04.2002, № Ю0010075.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 18 листопада 2024 року Печенізькою селищною радою Чугуївського району Харківської області.

Як встановлено з довідки № 14-06/104, виданої 23 травня 2025 року виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, ОСОБА_3 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою на момент його смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - онук.

Факт оплати ОСОБА_3 комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується відповідями Акціонерного товариства «Харківобленерго» № 16-48/10029 від 27 листопада 2025 року та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» № 1363 від 19 листопада 2025 року.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 19 червня 2025 року державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавською К. С., встановлено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням частки у спадщині, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_5 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий № 6323781002:00:001:0083, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації, наданої виконуючою обов`язки завідувача Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Полтавською К., встановлено, що після смерті ОСОБА_3 11 грудня 2024 року Куп`янською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу № 573/2024.

Як убачається з матеріалів вказаної вище спадкової справи, 11 грудня 2024 року позивачка звернулась до Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 .

У той же день донька ОСОБА_3 . ОСОБА_5 звернулась до Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою, у якій зазначила, що відмовляється від належної їй частки в спадщині за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , з чого б вона не складалась та де б вона не знаходилась, на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 .

Інформація про інших спадкоємців ОСОБА_3 , а також про подані ними до Куп`янської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, у спадковій справі відсутня.

Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, № 640/02-31 від 23 травня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Вказана вище постанова обгрунтована тим, що правовстановлюючим документом на житловий будинок АДРЕСА_1 , спадкоємцями було надано договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н, який було укладено 29 вересня 2000 року на Куп`янському філіалі АО «Харківська Універсальна Біржа», зареєстрований 03 жовтня 2000 року Комунальним підприємством «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» записано у реєстрову книгу за № 59.

Нотаріальному посвідченню підлягали договори купівлі-продажу, предметом яких був житловий будинок, а однією із сторін - громадянин.

Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на території Куп`янської міської ради, було визначено Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ», розташоване за адресою: площа Центральна, будинок 23, місто Куп`янськ Харківської області, ЄДРПОУ: 03355005. Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. На даний час адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

В Державному реєстру речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Встановити належність ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 , не має можливості.

Позивачка ОСОБА_5 у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала та зазначила суду, що договір купівлі-продажу було укладено чоловіком, проте вони як подружжя увесь час проживали у цьому житловому будинку, утримували його, сплачували комунальні послуги, тобто здійснювали усі необхідні дії щодо нерухомого майна, як його власники.

За клопотанням представника позивачки у судовому засіданні 04 лютого 2026 року було допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що є донькою позивачки та померлого ОСОБА_3 . З серпня 1994 року її батько постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкав до 2024 року. У серпні 2024 році батьків евакуювали до селища Печеніги, де вони проживали як внутрішньо переміщені особи. Їй було відомо про укладення 29 вересня 2020 року договору купівлі-продажу, однак лише після смерті батька та під час оформлення спадщини стало відомо, що відповідні документи були оформлені не вірно.

Свідок ОСОБА_7 зазначила суду, що близько знайома з позивачкою з 1984 року, спадкодавця також добре знала. ОСОБА_3 до 2024 року мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Про укладення 29 вересня 2000 року договору купівлі-продажу їй невідомо.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що померлий ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 до 2023 року, після чого виїхав до міста Харків. Про укладення будь-яких правочинів ОСОБА_3 йому не відомо.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н, який був зареєстрований у Куп`янському філіалі АТ «Харківська Універсальна Біржа» 29 вересня 2000 року, тому, до вирішення спору підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР та Закону України «Про товарну біржу» у редакціях, чинних на момент укладення зазначеного правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

За змістом статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно із статтею 42 Цивільного кодексу Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Як зазначено у статті 47 Цивільного кодексу Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

У положеннях статті 224 Цивільного кодексу Української РСР закріплено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, який позивачка просить визнати дійсним, існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно із статтями 224 та 227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору.

Водночас, статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Суд зазначає, що на рівні Цивільного кодексу УРСР 1963 року не передбачалось правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів.

У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі.

Спеціальна норма, якою є частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу», має перевагу над загальними (статті 47 та 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali).

Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori).

Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20, провадження № 61-11523сво23, якою було відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 488/1937/17, провадження № 61-4994св19, та в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 490/5891/19, провадження № 61-18668св21.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу № КВ-09-094-Н, зареєстрований 29 вересня 2000 року в Куп`янському філіалі А. Т. «Харківська універсальна Біржа», є таким, що відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а тому є дійсним, незважаючи на відсутність його нотаріального посвідчення, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма частини другої статті 15 Закону України «Про товарні біржі», яка має пріоритет над загальними положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Стосовно вимоги позивачки про визнання за нею права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, у редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3 , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як зазначено у частині першій статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, підпунктом 4.17 пункту 4 цієї глави.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження; про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Викладене вище у своїй сукупності свідчить про те, що зверненню до суду із вимогою про визнання права власності на спадкове має передувати вирішення даного питання в позасудовому порядку позивачем за участю нотаріуса або органу чи службової особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Матеріалами справи підтверджується факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем ОСОБА_3 , а саме те, що позивачка є його дружиною, що відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України надає їй право на спадкування за законом у першу чергу.

З матеріалів спадкової справи № 573/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що інші спадкоємці відсутні, оскільки його донька ОСОБА_5 11 грудня 2024 року надала до Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивачки, а донька спадкодавця ОСОБА_6 у встановлений законодавством строк не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Факт постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується, зокрема, довідкою № 14-06-104, виданою 23 травня 2025 року виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янської області.

Окрім того, 11 грудня 2024 року позивачка звернулась до Куп`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджує її волевиявлення на прийняття спадщини.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року, який, з урахуванням наведених вище висновків суду, є дійсним, а отже, є правовстановлюючим документом.

Судом також встановлено, що позивачка звернулася до Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину щодо зазначеного нерухомого майна, однак фактично отримала відмову у його видачі.

Підставою для відмови стало те, що наданий нею договір купівлі-продажу № КФ-09-094-Н від 29 вересня 2000 року не був нотаріально посвідчений, а також відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про належність зазначеного майна ОСОБА_3 на праві власності.

Отже, позивачка дотрималась встановленої законом процедури звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак з об`єктивних причин реалізувати своє право у нотаріальному порядку не змогла, що є підставою для захисту її права власності на спадкове майно у судовому порядку.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, а саме: підтверджений факт смерті спадкодавця та відкриття спадщини; доведені родинні відносини та статус позивачки як єдиного спадкоємця першої черги; фактичне та юридичне прийняття нею спадщини; належність спірного житлового будинку спадкодавцю на праві приватної власності; звернення до нотаріуса та неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для визнання за позивачкою права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачкою докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у розмірі 2 530,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, з шлакоблоку, обкладеного цеглою, з надвірними спорудами, розмір житлової площі 63,3 кв. м, рік побудови житлового будинку - 1992, місцезнаходження будинку: АДРЕСА_1 , який був укладений 29 вересня 2000 року між продавцем Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Петровського та покупцем ОСОБА_3 , зареєстрований у Куп`янському філіалі А.Т. «Харківська Універсальна Біржа» 29 вересня 2000 року під № КФ-09-094-Н - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_2 літера «В», огорожа № 1, споруда № 2, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 530 (дві тисячі п`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_5 ;

Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ; номер телефона: НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Відповідач: Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, ЄДРПОУ: 45037533, місцезнаходження: вулиця Шкільна, будинок 2, село Новоосинове Куп`янського району Харківської області; номер телефона: +380667638880, email: infokurilivka@ukr.net.

Суддя О. В. Іщенко