Рішення № 135549355, 09.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/23451/25

Провадження № 2/638/2172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської обласної військової адміністрації, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, скасування заборони, -

ВСТАНОВИВ :

24.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначено, що він зареєстрований і постійно проживаю за адресою АДРЕСА_1 . Позивачу належить 1/8 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Першою Харківською державною нотаріальною конторою від 10 березня 1965 року, за реєстровим № 7-469. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер гр. ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з 77/800 часток, яка належить йому на підставі рішення народного Дзержинського району м. Харкова від 20 січня 1978 року. справа № 2-1592/77. після його смерті спадкоємцями є: його мати - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також його діти - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , в рівних частках кожна, тобто 77/2400. Спадщину яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_7 , що складається з 1/8 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Першою Харківською державною нотаріальною конторою від 10 березня 1965 року, за реєстровим № 7-469 і 77/800 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Дзержинського району м. Харкова від 30 листопаду 1977 року, справа № 2-1592/77, та роз`яснення рішення народного Дзержинського району м. Харкова від 20 січня 1978 року, позивач отримав. А оформити спадщину, що складається з фактично прийнятою нею, але нотаріально не оформленою після смерті ОСОБА_6 в розмірі 77/2400 части оформити не може, так як оригінал правовстановлюючих документів був втрачений. Крім того ще за часи радянського союзу на Підставі рішення, б/н Облвиконкому від 21.12.1987 було зроблено обтяження на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .. реєстратор обтяження Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК).

У зв`язку з чим позивач просить скасувати заборону накладену на Підставі рішення, б/н Облвиконкому від 21.12.1987 року було зроблено обтяження на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .. реєстратор обтяження Перша Харківська міська державна нотаріальна контора ( колишня Перша Харківська ДНК). Визнати за ОСОБА_1 право власності на 77/2400 часток після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з прийнятої, але нотаріально не оформленої спадщини з 77/2400 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті її сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові у віці 46 років.

24.11.2025 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями вказану цивільну справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

25.11.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова позовну заяву залишено без руху. 04.12.2025 позивачем недоліки усунуто.

15.12.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі.

30.12.2025 представником Харківської обласної військової адміністрації Баранчук О.Б. подано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що Харківська обласна державна (військова) адміністрація (надалі - ХОД(В)А) ознайомившись з матеріалами позовної заяви по справі № 638/23451/25 заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Подання позову до суду є виключно правом особи у зв`язку із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. відповідно до відомостей, що містяться в матеріалах справи, зокрема згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.06.2021 № 2108/02-31 Позивачу відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 (його мати) на належні йому 77/2400 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала сину спадкодавця, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину після якого вона прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Отже, позивач не є лише співвласником вказаного об`єкта нерухомості. Позивач раніше не мав можливості та достатніх юридичних підстав для належного оформлення спадкових прав на спірне майно, так як, зокрема були відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно (частку вищезазначеного житлового будинку), натомість фактично йому належить лише частина житлового будинку щодо якого виник спір. Разом з тим, Позивачем не наведено жодного причини неможливості прийняття спадщини в частині 77/800 частки спірного будинку, дітьми померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_2 (яка також зареєстрована у спірному будинку, що підтверджується сформованою 01.09.2021 за № 6b00fb66-836b-42d0-9c18-c2a06e6d19c6 «довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні») та ОСОБА_3 . факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 та право власності лише на частину будинку, на який накладено «заборону відчуження», не дає підстав вважати його абсолютним власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі об`єктом майнових прав (будинком АДРЕСА_1 ) вцілому. При цьому, позивачем не обґрунтовано та не доведено, які саме його права порушуються, не визнаються або оспорюються відповідачами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. відповідно до Указів Президента України від 14.04.1992 № 252 та від 24.07.1995 № 640/95 місцеві державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов`язань, прав та обов`язків. Таким чином, Харківська обласна державна адміністрація була утворена 01.08.1995 за наслідком ліквідації виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів та його структурних підрозділів. Разом з тим, виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів прийнято рішення від 13.05.1987 № 145-48 «Про будівництво житлового кварталу по АДРЕСА_1 ». Вказаним рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48 (далі ВК ХМР НД від 13.05.1987 № 145-48), постановлено вилучити з користування громадян земельні ділянки, які їм належать на праві власності та відвести їх промисловому підприємству Харківський завод електроапаратури», за адресами, визначеними у додатку та зобов`язати останніх відселити мешканців та компенсувати вартість будинків, які підлягають знесенню. В подальшому, на підставі рішення ВК ХМР НД від 13.05.1987 № 145-48 та відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 1131 «Про порядок відшкодування вартості належних їм житлових будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв`язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їх житловою площею», виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво» (в наявності лише фото-копія рішення, яку і приєднуємо до матеріалів справи). До переліку житлових будинків, які дозволено зносити віднесено, у тому числі, спірний будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Отже, з цього слідує, що прийняттю рішення виконавчого комітету Харківського обласної ради народних депутатів від 21.12.1987 № 533 передувало, зокрема, прийняття рішення виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48. Разом з тим, рішення виконавчого комітету Харківського обласної ради народних депутатів від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, що належать громадянам на праві особистої власності у зв`язку з відведенням земельних ділянок під будівництво» є таким, що видано у відповідності до діючого на момент його видачі законодавства, не скасоване у судовому порядку, недійсним не визнано. З урахуванням вищезазначеного, зареєстрована Першою Харківською державною нотаріальною конторою заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована, так як рішення Облвиконкому від 21.12.1987 № 533, що стало підставою для накладення обтяження, є чинним та підлягає виконанню. Одночасно, у позові взагалі відсутня інформація та посилання щодо прийнятого виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів рішення від 13.05.1987 № 145-48, хоча, на виконання законодавчих норм, саме вказане рішення ВК ХМР НД стало підставою для прийняття в подальшому виконавчим комітетом Харківського обласної ради народних депутатів рішення від 21.12.1987 № 533. Крім того, невиконання рішення виконавчого комітету Харківського обласної ради народних депутатів від 21.12.1987 № 533 «Про знесення індивідуальних житлових будинків, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво» само по собі не припиняє його дію, оскільки у вказаному рішенні не зазначено строк його виконання. невиконання рішення Облвиконкому від 21.12.1987 № 533 по теперішній час не може бути підставою для скасування заборони відчуження спірного нерухомого майна житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано 06.09.2007 за № 5615854 Першою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі вказаного рішення. Крім того, матеріали справи також не містять доказів виконання/невиконання покладених на ДП «Харківський завод електроапаратури» зобов`язань, щодо надання житла та виплати грошової компенсації у зв`язку з відселенням зі спірного домоволодіння у порядку встановленому чинним, на той час, законодавством, зокрема, на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 468 «Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм житлових будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв`язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їх житловою площею» (далі Постанова). в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт невиплати власникам житла компенсації у відповідності до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 468 у зв`язку з втратою чинності Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» та прийняттям нового Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 Харківська міська рада народних депутатів та її виконавчий комітет припинили своє функціонування. Харківська міська рада є представницьким органом Харківської міської територіальної громади, через який здійснює місцеве самоврядування, що здійснює від імені громади та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, а також приймає від її імені рішення. Натомість, як вже раніше зазначалося, саме рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48 стало підставою для прийняття виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво», на підставі якого Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження у формі «заборони відчуження нерухомого майна» на об`єкт нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 . Крім того, зобов`язання щодо забудови житлового кварталу по АДРЕСА_1 безпосередньо було покладено на ПП «Харківський завод електроапаратури» (наразі ДП «Харківський завод електроапаратури») ані Харківська міська рада, ані ДП «Харківський завод електроапаратури» взагалі не визначені як сторони у вказаній справі, натомість вважаємо, що даний спір зачіпає їх права та законні інтереси. проаналізувавши усі фактичні обставини та докази, що містяться у справі, ХОД(В)А зазначає, що належних та допустимих в розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України доказів на підтвердження вимог позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим наявні усі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.01.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова, за клопотанням представника позивача, витребувано з Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори спадкову справу (копію), заведену після смеріт ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована АДРЕСА_1 ; спадкову справу (копію), заведену після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований АДРЕСА_1 .

25.02.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позов, просив задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Харківської обласної військової адміністрації, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований і постійно проживаю за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіє паспорта позивача та довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

ОСОБА_1 належить 1/8 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане Першою Харківською державною нотаріальною конторою від 10 березня 1965 року, за реєстровим № 7-469.

Рішенням Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 30.11.1977 №2-1592 перерозподілено ідеальні частки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та визнано за ними право власності у порядку спадкування за заповітом на 77/400 частини чи по 77/800 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі того ж рішення Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 30.11.1977 №2-1592 за ОСОБА_10 визнано право власності на 77/400 частки житлового будинку в порядку спадкування по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_11 .

На підставі того ж рішення Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 30.11.1977 №2-1592 за ОСОБА_12 . визнано право власності на 154/400 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, видане Харківським міським відділом реєстрації актів громадського стану, актовий запис 3188.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану №4-3 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №188.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина , що складається з 77/800 часток, яка належить йому на підставі рішення Дзержинського районного народного суду м. Харкова від 30.11.1977 № 2-1592/77.

З копії спадкової справи №417/2001, відкритої після смерті ОСОБА_6 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_13 .

З копії спадкової справи №144/2005, відкритої після смерті ОСОБА_7 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 (позивач).

05.12.2005 державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Бєлашу Ю.Є. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 23/200 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстроване у реєстрі за №4-7533.

Як вказує позивач у позові оформити спадщину, що складається з фактично прийнятою ОСОБА_7 , але нотаріально не оформленою після смерті ОСОБА_6 в розмірі 77/2400 частин оформити він, ОСОБА_1 , не може, оскільки оригінал правовстановлюючих документів був втрачений, а замість втрачений був виданий дублікат, який ОСОБА_8 також втратив.

Також у позові позивач вказує, що рішенням, б/н Облвиконкому від 21.12.1987 було зроблено обтяження на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .. реєстратор обтяження Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК). Реєстраційний номер обтяження: 5615854, дата реєстрації 06.09.2007 15:44:52.

Що стосується позовних вимог про скасування обтяження.

Як вказує у відзиві представник відповідача Харківської обласної військової адміністрації відповідно до Указів Президента України від 14.04.1992 № 252 та від 24.07.1995 № 640/95 місцеві державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов`язань, прав та обов`язків. Таким чином, Харківська обласна державна адміністрація була утворена 01.08.1995 за наслідком ліквідації виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів та його структурних підрозділів. Разом з тим, виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів прийнято рішення від 13.05.1987 № 145-48 «Про будівництво житлового кварталу по АДРЕСА_1 ». Вказаним рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48 (далі ВК ХМР НД від 13.05.1987 № 145-48), постановлено вилучити з користування громадян земельні ділянки, які їм належать на праві власності та відвести їх промисловому підприємству Харківський завод електроапаратури», за адресами, визначеними у додатку та зобов`язати останніх відселити мешканців та компенсувати вартість будинків, які підлягають знесенню. В подальшому, на підставі рішення ВК ХМР НД від 13.05.1987 № 145-48 та відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 1131 «Про порядок відшкодування вартості належних їм житлових будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв`язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їх житловою площею», виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво» (в наявності лише фото-копія рішення, яку і приєднуємо до матеріалів справи). До переліку житлових будинків, які дозволено зносити віднесено, у тому числі, спірний будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з втратою чинності Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» та прийняттям нового Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 Харківська міська рада народних депутатів та її виконавчий комітет припинили своє функціонування. Харківська міська рада є представницьким органом Харківської міської територіальної громади, через який здійснює місцеве самоврядування, що здійснює від імені громади та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, а також приймає від її імені рішення. Натомість, як вже раніше зазначалося, саме рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48 стало підставою для прийняття виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво», на підставі якого Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження у формі «заборони відчуження нерухомого майна» на об`єкт нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 . Крім того, зобов`язання щодо забудови житлового кварталу по АДРЕСА_1 безпосередньо було покладено на ПП «Харківський завод електроапаратури» (наразі ДП «Харківський завод електроапаратури»)ю.

Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з вимогою про скасування заборони, яка накладена рішенням Облвиконкому від 21.12.1987 не надає копію такого рішення та у позові вказує, що звертався до державного архіву Харківської області з заявою про надання рішення про обтяження, але відповіді не отримав.

З клопотанням про витребування доказів, а саме про витребування рішення Облвиконкому віл 21.12.1987, позивач не звертався.

При цьому, надана довідка під назвою «заборона (архівний запис)» не може бути взята судом до уваги, оскільки не містить повного тексту рішення Облвиконкому, що позбавляє суд можливості визнати належність складу учасників справи , на що посилається представник Харківської обласної військової адміністрації у відзиві.

Окрім того, суд зазначає, що порушене право спадкоємця на спадкове майно, на яке накладено арешт, у даному випадку заборону, може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту. Відповідачами в такому спорі мають бути особи, в інтересах яких накладено заборону на майно, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами позовних вимог щодо скасування заборони відчуження з нерухомого майна, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Що стосується позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 77/2400 часток після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ч.1 ст.1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач звернувся до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті його матері ОСОБА_7 , а саме на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , яка належала сину спадкодавця ОСОБА_8 , після якого прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Постановою №2108/02-31 від 18.06.2021 нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовлено у вчинені нотаріальної дії. Постанова мотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно суперечить законодавству України, оскільки не подано документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тобто власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

За правилами ст. 392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 р. у справі N 6-244цс14, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Приписами ст. ст. 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ч. 1 ст. 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Водночас, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Такий висновок відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16 (провадження N 61-39511св18).

Відповідно до п.п. 4.16-4.18 п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 (матір позивача) як спадкоємиця після смерті ОСОБА_8 зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, вона є її власником спадщини з часу її відкриття, проте не отримала свідоцтво про право на спадщину.

За цих обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір успадкованої позивачем частки суд виходить з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 1/24 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Першою Харківською державною нотаріальною конторою 10 березня 1965 року, за реєстровим № 7-469 і фактично прийняту ОСОБА_7 , яка фактично отримала її, але не оформи нотаріально свої спадкові права у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 і 77/2400 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_8 , на підставі рішення народного суду Дзержинського району м. Харкова від 30 листопаду 1977 року, справа № 2-1592/77, та роз`яснення рішення народного Дзержинського району м. Харкова від 20 січня 1978 року і фактично прийняті ОСОБА_7 яка фактично отримала їх, але не встигла нотаріально оформити свої спадкові права у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, позивач набув право на 77/2400 частки житлового будинку будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_7 , яка у свою чергу набула відповідне майно у спадок після ОСОБА_8 .

При цьому, судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_14 спадкоємцями є його ОСОБА_7 , оскільки звернулася з заявою про прийняття спадщини та його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожна по 77/2400 (77/800 частка, яка належала ОСОБА_6 : 3).

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на 77/2400 житлового будинку, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є доведеними та обґрунтованими, такими, що гуртуються на законі, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що у разі задоволення позовних вимог на стягненні судового збору з відповідачів на користь позивача сторона позивача не наполягає.

Оскільки, ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, судовий збір не стягується з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 350, 351, 391, 1268, ст.ст.2,12,19, 81,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської обласної військової адміністрації, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності, скасування заборони- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 77/2400 часток після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з прийнятої, але нотаріально не оформленої спадщини з 77/2400 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті її сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 09.04.2026.

Сторони:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач Харківська обласна державна адміністрація, ЄДРПОУ 23912956, м. Харків, вул. Сумська, 64.

Суддя - І.В. Семіряд