Рішення № 135548668, 27.03.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/612/26

Провадження № 2/191/365/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Іннова Нова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8373630525, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 8300,00 грн. на споживчі потреби строком на 360 днів з кінцевою датою повернення 21 січня 2025 року або наступний за ним календарний день. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 Договору. Процентна ставка в розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше). Перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 8300,00 грн. було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладення Договору.

Відповідач не виконав свого обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22293,76 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова Нова» вказаний розмір заборгованості за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що суму заборгованості у вигляді тіла кредиту він визнає. Заборгованість за процентами не визнає. На даний час він не має доходів на території України, раніше намагався врегулювати спір у позасудовому порядку, однак переїзд з Дніпропетровської області до Івано-Франківської області не дозволив отримати стабільний дохід і виконати зобов`язання за договором. Наразі відповідач перебуває у Федеративній Республіці Німеччина і не отримує доходів, проте планує працевлаштуватися після завершення переїзду та стабілізації житлових умов. Просить суд зменшити або не застосовувати надмірні відсотки та надати відстрочку виконання судового рішення строкм на 6 місяців з моменту початку отримання ним доходу.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №8373630525, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 8300,00 грн. на споживчі потреби строком на 360 днів з кінцевою датою повернення 21 січня 2025 року або наступний за ним календарний день. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 Договору. Процентна ставка в розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше). Перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 8300,00 грн. було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладення Договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 22293,76 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

За визначенням ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, відповідно до якої, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт отримання грошових коштів в розмірі 8300,00 грн. відповідачем не оспорюється та визнається.

Такии чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300,00 грн. ґрунтуються на законі та умовах договору, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 13993,76 грн., суд дійшов такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.

Суд вважає, що зазначений позивачем у позові розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 8300,00 грн., який на переконання суду буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як зазначено у ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд враховує, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача ОСОБА_1 . Доказів щодо його стану здоров`я чи стану здоров`я членів його сім`ї суду не надано, як не надано і жодного доказу його матеріального стану.

Отже, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини в обгрунтування вимоги про розстрочення виконання судового рішення є недоведеними .

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.10-13, 76-80, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», код ЄДРПОУ: 44127243, заборгованість за кредитним договором №8373630525 від 30 травня 2025 року в розмірі 16600(шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко