Постанова № 1355485, 24.01.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.08 Справа№ 13/393А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ „Альфа-Пак”, м.львів

до відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м.львова, м.львів

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 16.07.07р. №0002272300/0/16123, №0002272300/0/16124 та від 01.10.07р. №0002262300/1/22553, № 0002262300/1/22554

За участю представників сторін:

Від позивача: Самойліченко Є.В. –директор, Вороновська Т.В. –представник

Від відповідача: Мельничук В.А. –гол.держ.под.інсп. юр.від.

Суть позову: позов ТзОВ „Альфа-Пак” про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0002272300, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем 67400 грн. та за штрафними санкціями 26960 грн., № 0002262300/, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 53920 грн. та за штрафними санкціями 26960 грн.

Представники Позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити з підстав наведених у позовній заяві. Ними, зокрема, зазначено, що висновки акту перевірок не можна вважати правомірними з огляду на те, що податковим органом неправильно визначено звичайну ціну приміщення, яке реалізоване підприємством. Обрана позивачем як продавцем та покупцем ціна продажу об’єкта нерухомості, про який йдеться в акті перевірки відповідає рівню справедливої ринкової ціни, а отже в даному випадку відповідачем неправомірно застосовано норму п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Представник Відповідача позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити з підстав наведених у запереченні на позов. Ним, зокрема, зазначено, що висновки акту ґрунтуються на правильному застосуванні п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При визначенні звичайної ціни на приміщення правильно застосовано відомості про оцінку майна, яка використана при нотаріальному оформленні договору купівлі продажу приміщення.

Розглянувши документи і матеріали подані сторонами, заслухавши пояснення представників присутніх в судовому засіданні, з’ясувавши фактичні обставини справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ „Альфа-пак” з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року. Перевіркою встановлено ряд порушень податкового законодавства, про що складено акт від 06.07.2007 року № 1181/151/23-1/32182264. Висновки акту перевірки стосуються, зокрема, укладеного позивачем договору купівлі продажу від 07.09.2006 року, на підставі якого ТзОВ „Альфа-пак” двом фізичним особам відчужено нежитлове приміщення –склад за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 313 „б” загальною площею 1560 кв.м.. Перевіркою встановлено, що продаж приміщення позивачем здійснено за ціною 139980 грн., в т.ч. ПДВ 23330 грн., в той час, як згідно інформації наданої ОКП ЛОР БТІ та ЕО, інвентаризаційна оцінка складу згідно із витягом № 11738831 з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 05.09.2006 року становить 386253 грн.

На підставі наведених фактів податковим органом в акті перевірки зроблено висновки про порушення ТзОВ „Альфа-пак” вимог п.3.1 ст.3 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 67400 грн. та вимог п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 53920 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова позивачу виписані податкові повідомлення-рішення № 0002272300/0/16124, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем 67400 грн. та за штрафними санкціями 26960 грн., № 0002262300/0/16123, яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 53920 грн. та за штрафними санкціями 26960 грн.. За результатами апеляційного узгодження скарги ТзОВ „Альфа-пак” залишені без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення –без змін.

При винесенні постанови суд виходив з наступного.

Одним із основних загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Тому будь-яка господарська діяльність повинна здійснюватись в межах чинного, в тому числі і податкового, законодавства. А отже при здійсненні тих чи інших форм господарювання позивач повинен був дотримуватись вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість” при здійсненні господарських операцій, зокрема, операцій з фізичними особами при реалізації не житлового приміщення - складу за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 313 б та формувати валові доходи у відповідності із вимогами п.п.7.4.1 та п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно із правилом п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Як встановлено перевіркою та підтверджено позивачем, що 07.09.2006 року згідно договору купівлі-продажу, ТзОВ „Альфа-пак” двом фізичним особам (Поляков Юхим Овсійович та Аркадій Овсійович) відчужено нежитлове приміщення –склад за адресою м.Львів, вул.Шевченка, 313 „б” загальною площею 1560 кв.м.. Як вбачається із договору, посвідченого Приватним нотаріусом Гриник І.Ю., продаж приміщення позивачем здійснено за ціною 139980 грн.. як зазначено в пункті 4 договору, інвентаризаційна оцінка складу згідно витягу № 11738831 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 05.09.2006 року ОКП ЛОР БТІ та ЕО становить 386253 грн.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно із п.п.1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону, для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Відповідно до п.п.1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі. Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Підпункт 1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону, в свою чергу, визначає, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Як вбачається із акту перевірки, при визначенні звичайної ціни в даному випадку Відповідачем використано відомості про інвентаризаційну оцінку складу згідно витягу № 11738831 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 05.09.2006 року ОКП ЛОР БТІ та ЕО, згідно з якою його вартість становить 386253 грн. Крім того, саме така вартість взята до уваги і нотаріусом при оформленні договору купівлі-продажу як вартість приміщення.

Згідно з п.1 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, національний стандарт є обов’язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб’єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Даним нормативним документом керуються органи БТІ та ЕО. Тому, наведене з огляду на 1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” правильно ця ціна правомірно використана податковим органом як показник звичайної ціни. Слід також зазначити, що позивачем при розгляді справи не подано суду належного (експертного) обгрунтування застосування саме тієї ціни, яка обрана сторонами договору, не доведено факту відповідності обраної ціни продажу цінам, які склались на ринку нерухомості на аналогічні товари.

Щодо донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, слід зазначити, що відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Тому, виходячи із змісту даної норми, виходячи із наведеного вище, визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 53920 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 26960 грн. слід вважати правомірним.

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.