Ухвала суду № 135548085, 08.04.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Номер справи 175/5618/26

Номер провадження 1-кп/175/441/26

УХВАЛА

іменем України

08 квітня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

та його захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

та його захисника ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8

ОСОБА_9

та їх захисника ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

та його захисника ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_13

та його захисника ОСОБА_14

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №42024042150000062 від 02.08.2024, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Дніпропетровська, офіційно не працевлаштований, має вищу освіту, зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинуваченого за ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Дніпропетровська, офіційно не працевлаштований, має середню освіту, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинуваченого за ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, уродженка с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, офіційно не працевлаштована, має вищу освіту, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_3 , раніше не судима,

обвинуваченої за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, офіційно не працевлаштований, має вищу освіту, зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

обвинуваченого за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, офіційно не працевлаштований,має середню освіту, зареєстрований АДРЕСА_5 , фактично проживає АДРЕСА_3 , раніше судимий:

- 30.07.2021 Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.69, ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді штрафу 8500 грн;

обвинуваченого за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, уродженець м. Дніпропетровськ офіційно не працевлаштований, має середню освіту, зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_6 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинуваченого за ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду, зазначивши, що кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.

Суд, в порядку ч.4 ст.315 КПК України, роз`яснив обвинуваченим право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і їх захисник ОСОБА_10 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_12 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_14 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Дослідивши обвинувальний акт, суд встановив, що це кримінальне провадження не підсудне Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Згідно обвинувального акту серед інкримінованих кримінальних правопорушень останнє за часом вчинено у межах територіальної юрисдикції Індустріального районного суду міста Дніпра.

Злочинна діяльність організованої групи на території декількох районів міста Дніпра та області була виявлена та припинена працівниками правоохоронних органів 18.11.2025 у ході проведення ряду обшуків.

Так, зберігання з метою збуту психотропних речовин співучасниками тривало до моменту проведення у них обшуків, які були реалізовані 18.11.2025 у різний час.

При цьому останнє за часом кримінальне правопорушення фактично припинено в ході обшуку, проведеного 18.11.2025 в період часу з 13:13 до 15:13 за адресою: АДРЕСА_2 у квартирі за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (т.1 а.с.24, 125). Саме цей епізод був останній, припинений правоохоронними органами, який також є й більш тяжким правопорушенням серед інкримінованих співучасникам.

Місцем вчинення цього останнього за часом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, є АДРЕСА_2 , що відноситься до Індустріального району м. Дніпра.

Отже останнє за часом та більш тяжке кримінальне правопорушення вчинене за межами територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно з п.6 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи що порушення правил підсудності є підставою для скасування судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність звернення до апеляційного суду для визначення підсудності зазначеного обвинувального акту.

Крім того Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів і не визначати розмір застави. Прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, а також передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, а також передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і їх захисник ОСОБА_10 заперечували проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, а також передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі. Захисник ОСОБА_10 звернув увагу, що прокурором не дотримано вимог ч.4 ст.184 КПК України щодо внесення окремого клопотання щодо кожного обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_12 заперечували проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, а також передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_14 заперечували проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати більш м`який запобіжний захід, а також передбачити можливість внесення застави у меншому розмірі. Захисник ОСОБА_14 звернув увагу, що прокурором не дотримано вимог ч.4 ст.184 КПК України щодо внесення окремого клопотання щодо кожного обвинуваченого.

Суд критично оцінює подання прокурором єдиного об`єднаного клопотання щодо шістьох обвинувачених, а також формулювання клопотання як обрання запобіжного заходу.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Якщо термін дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на момент розгляду клопотання не сплив, мова має йти саме про продовження строку тримання під вартою, а не про обрання запобіжного заходу. При цьому зміна умов альтернативної застави, про яку вказано у клопотанні не впливає на чинність застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених (відсутнє переривання перебігу тримання), а отже не виправдовує формулювання у клопотанні застосованого терміну "обрання" замість доречного "продовження".

Попри ці недоліки, справедливість передбаченої ч.3 ст.315 КПК України процедури розгляду клопотань щодо заходів забезпечення кримінального провадження під час підготовчого засідання було загалом дотримано - прокурором наведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, які виправдовують тримання особи під вартою; обвинувачені, щодо яких заявлено клопотання, постали перед судом, мали можливість висловити свої заперечення і міркування, їх ефективний захист забезпечували адвокати, які активно виступали. На думку суду, це дало можливість дотриматись загальних засад кримінального провадження при розгляді клопотання, а отже можливо вирішити питання запобіжних заходів щодо обвинувачених.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 2 119 600 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 щодо ОСОБА_4 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 2 096 640 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 щодо ОСОБА_4 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Раніше не судимий ОСОБА_4 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом. Відтак клопотання в цій частині слід задовольнити.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 , також визначено розмір застави у сумі 2 096 640 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченого, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Раніше не судимий ОСОБА_6 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом. Відтак клопотання в цій частині слід задовольнити.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , також визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченого, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_8 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 щодо ОСОБА_8 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачена може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує їй у разі визнання винною у вчиненні злочину, який їй інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачена зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачена зможе продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, її вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Раніше не судима ОСОБА_8 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , також визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченої, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_11 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_11 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе здійснити продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Раніше не судимий ОСОБА_11 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_11 , також визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченого, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 щодо ОСОБА_9 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Раніше судимий ОСОБА_9 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_9 , якою продовжено строк тримання під вартою, також визначено розмір застави у сумі 1 514 240 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченого, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 суд виходить з наступних міркувань.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 до ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16.01.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах підозрюваного ОСОБА_13 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 щодо ОСОБА_13 без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 продовжено ОСОБА_13 строк тримання під вартою до 18.02.2026, розмір застави залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 продовжено ОСОБА_13 строк тримання під вартою до 11.04.2026, визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується за ч.3 ст.307 КПК України.

Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків та інших обвинувачених.

Суд вважає реальним передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений зможе здійснити продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки висунуте обвинувачення стосується злочинної діяльності організованої групи, яка мала тривалий і систематичний характер.

Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу не зменшились і залишаються реальними.

При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, та ризик повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Раніше не судимий ОСОБА_13 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, продовження злочинної поведінки, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Водночас суд відмічає, що 11.02.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_13 , також визначено розмір застави у сумі 1 514 000 грн та передбачено відповідні обов`язки у випадку внесення застави.

Визначений розмір застави, на думку суду є достатнім і не є таким, що надмірно обтяжливий для обвинуваченого, дозволяє запобігти ризикам, встановленим судом.

Суд доходить висновку, що умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави (розмір та обов`язки), визначені ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 197 314, 372, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 02.08.2024 за №42024042150000062 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч.3 ст.307 КК України - направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Клопотання прокурора щодо запобіжних заходів обвинуваченим задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_17 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06.06.2026 включно.

Залишити без змін розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, раніше визначений ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного Дніпропетровської області від 11.02.2026.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1