Ухвала суду № 135547462, 09.04.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

09 квітня 2026 року

Єдиний унікальний № 501/2397/25

Провадження № 1-кп/501/23/26

У Х В А Л А

09 квітня 2026 року, м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025162160000443 від 10 травня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сушківка Уманського р-ну Черкаської обл., громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працює, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

28 лютого 2019 року апеляційним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначити розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилається на те, що вищезазначені ризики станом на теперішній час не зменшилися і що неможливо обрати більш м`який запобіжний захід.

Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання, надав пояснення на його обґрунтування.

Захисник проти клопотання прокурора заперечував. Посилався на відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу. Зазначив, що ризики не доведені. Вказував, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений підтримав позиції захисника, зокрема, просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення цього злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Тож, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України до ОСОБА_5 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

22 лютого 2026 року о 07:35 год обвинуваченого ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали Чорноморського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року у справі № 501/2397/25 про дозвіл на затримання.

23 лютого 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області обрав обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначив розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 66 560,00 грн.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

10 травня 2025 року близько 14:35 год, точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 з метою таємного викрадення чужого майна прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом пошкодження металопластикового вінка, проник до вказаного будинку.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом направленим на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно в умовах воєнного стану, перебуваючи у будинку № 38, впевнившись в тому, що його дії ніким не будуть помічені та його злочинним намірам ніхто не зможе перешкодити, обрав об`єктом свого посягання вібраційний насос марки «ZEGOR» ZVM60Y-10, вартістю 835,43 грн (без ПДВ); бензокосилка марки «Вітязь» БТ-5800Т, вартістю 2 462,85 грн (без ПДВ) та моток кабелю ВВП 3x4,0 довжиною 30 метрів, вартістю 1 680,00 грн (без ПДВ).

Після чого, ОСОБА_5 , перебуваючи у вищевказаному будинку, маючи намір залишити місце скоєння злочину, щоб розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, але при виході з будинку був затриманий працівниками охорони і довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, які від нього не залежали.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Крім цього, 10 травня 2025 року близько 15:00 год, точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на те законних підстав та відповідного дозволу, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи; ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді; ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, усвідомлюючи факт належності приміщення іншій особі, незаконно проник на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своїми діями ОСОБА_5 порушив право ОСОБА_6 на недоторканість іншого володіння останньої.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Крім того, 24 травня 2025 року близько 18:20 год, точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на те законних підстав та відповідного дозволу, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи; ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді; ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, усвідомлюючи факт належності приміщення іншій особі, через вікно незаконно проник до приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві власності належить ФОП « ОСОБА_7 », де ОСОБА_7 , як фізична особа підприємець, здійснює торгівлю продуктами харчування.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив право ОСОБА_7 на недоторканість іншого володіння останнього.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Суд вважає, що направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_5 до суду свідчить про існування інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. В той же час, суд наголошує, що обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки і оцінки під час судового розгляду по суті.

Суд також встановив наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду. Зазначене підтверджується тим, що кримінальне провадження було призначене до судового розгляду, судові засідання призначалися декілька разів. ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, однак, до суду не прибув. Про причини неприбуття у судове засідання обвинувачений суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Тож, суд встановив, що обвинувачений, достеменно знаючи про перебування на розгляді суду кримінального провадження щодо нього, тривалий час до суду не прибував. Твердження обвинуваченого про те, що він тривалий час перебував на лікуванні, суд відхиляє. Так, обвинувачений повідомив, що перебував на лікуванні та реабілітації з середини листопада 2025 року. Проте до суду він не прибув 04 вересня 2025 року, 17 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, після чого був оголошений у розшук. Також, обвинувачений не надав суду відповідних доказів перебування на лікуванні та реабілітації. З цих підстав суд відхиляє відповідні доводи обвинуваченого та його захисника про перебування обвинуваченого на лікуванні. Крім того, перебування особи на лікуванні не позбавляє її можливості повідомити суд про цю обставину.

З цих підстав суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисникапро відсутність ризиків, на які посилається прокурор.

Зазначені ризики не зменшились.

В той же час, суд не погоджується з наявністю інших ризиків, на які посилається прокурор. Так, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення), прокурор не вказав конкретних обставин на обґрунтування цих ризиків та не надав відповідних доказів.

Для запобігання встановленим ризикам суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави (окрім як альтернативного запобіжного заходу).

При ухваленні рішення, суд відповідно до ст. 178 КПК України бере до уваги: що покарання, яке загрожує обвинуваченому (позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років) є тяжким; наявність у обвинуваченого скарг на стан здоров`я, однак, слідчий ізолятор має медичну частину та медичний персонал, тобто, має умови та можливості надати йому медичну допомогу; обвинувачений не має цінного рухомого майна; має нерухоме майно: будинок; відсутність постійного джерела доходу; обвинувачений не одружений, малолітніх або неповнолітніх дітей не має; розмір збитків, що можливо завдані кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 : 4 978,28 грн (835,43 грн+2 462,85 грн+1 680,00 грн).

Прокурор також просить визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час розгляду клопотання становить 66 560,00 грн.

Такий розмір застави не виходить за межі розміру застави, визначеного законодавством щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, є мінімальним розміром.

Тож, враховуючи викладене, встановлені на досудовому слідстві обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого, слідчий суддя вважає, що застава у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у мінімальному для тяжких злочинів розмірі, що становить 66 560,00 грн, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При цьому, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави, на нього необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням викладеного вище, клопотання прокурора слід задовольнити.

Щодо клопотання захисника та обвинуваченого про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то на переконання суду такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставин зазначених вище, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 05 червня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який станом на 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн), а саме 66 560,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26302945, рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435, банк отримувач: ДКСУ м. Київ, код банку отримувача: 820172, сутність платежу застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду в цьому кримінальному провадженні, а також виконувати в строк до 05 червня 2026 року включно, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із Одеського району без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду протягом дії ухвали.

Запобіжний захід у вигляді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копії ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення чи з дня отримання її копії, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя