Ухвала суду № 135546157, 09.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.04.2026

Справа № 465/1580/26

Провадження № 2/334/2848/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2026 року, матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

В обґрунтування направлення справи судом зазначено, що з відповіді № 2383447 від 25.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказана адреса підсудна Дніпровському районному суду міста Запоріжжя.

06.04.2026 справа надійшла до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 визначено для розгляду справи головуючого суддю Добрєва М.В.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що справа була помилково направлена за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією із умов реалізації права особи на звернення до суду із заявою є дотримання вимог підсудності.

Відповідно до норми ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивач, визначаючи підсудність позовної заяви Франківському районному суду м. Львова, посилається на те, що адресою відповідача є: 79041, м. Львів вул. Кондукторська буд.60, що відноситься до території Франківського районного суду м. Львова.

Згідно відповіді № 2383447 від 25.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Предметом вищевказаної цивільної справи є стягнення заборгованості за кредитним договором №1408-9266 від 15.06.2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

09.04.2026 року суддею Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєвим М.В. зроблено запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери згідно якого отримано відповідь № 2583619 від 09.04.2026 року в якій зазначено, що фактична адреса проживання АДРЕСА_2 , що відноситься до території Франківського районного суду м. Львова.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи положення ст. 28 ЦПК України, дана справа належить до юрисдикції Франківського районного суду м. Львова.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

За таких обставин, при вирішенні питання про відкриття провадження по справі суд керуючись вимогами закону, вважає за доцільне повернути матеріали позовної заяви до Франківського районного суду м. Львова, як помилково направлені.

Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність повернути матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Франківського районного суду м. Львова.

Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути до Франківського районного суду м. Львова, як помилково направлену.

Ухвала суду відповідно до ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Добрєв М. В.