Вирок № 135545999, 09.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4375/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025070000000205 від 10.12.2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Закарпатської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025070000000205 від 10.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-2 КК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-2 КК України, а саме поширення інформації про переміщення територією України озброєння, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану.

Так, 22.02.2022 президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено. Надалі, 24.02.2022 приблизно о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 близько 05 години 15 хвилин збройними силами російської федерації нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Усвідомлюючи вищевказані обставини та достовірно знаючи про заборону поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України, громадянин України ОСОБА_4 08.12.2025, близько 16 год. 05 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , з вікна якого проглядається територія КП «Міжнародного аеропорту» м. Ужгород, використовуючи відеокамеру наявного в нього мобільного телефону «Apple iPhone», з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , здійснив відеозйомку території аеропорту та зафіксував наявність на ньому, на той момент, озброєння - військових літаків.

В подальшому, 08.12.2025 року близько 18 год 15 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , через підконтрольну йому сторінку в соціальній мережі «ТікТок» під ніком « ОСОБА_6 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмістив вказаний відеозапис та поширив відеоматеріал, в якому показав місце розміщення військових літаків на території КП «Міжнародного аеропорту» м. Ужгород, у зв`язку з чим вказана інформація стала публічно доступною необмеженому колу користувачів мережі Інтернет.

Надалі, ОСОБА_4 усвідомивши протиправність своїх дій та можливість настання їх наслідків, цього ж дня, приблизно о 21:35 год видалив вказаний матеріал з вказаного Інтернет ресурсу.

Відповідно до листа Головного управління комунікації Збройних Сил України Міністерства оборони України, інформація про місцезнаходження вказаних військових літаків на території аеропорту м.Ужгород у відкритому й будь-якому іншому доступі на офіційних сторінках Генерального штабу Збройних сил України в соціальних мережах «Facebook», «X», «You Tube», «Instagram» та на офіційному вебсайті Збройних Сил України не розміщувалась. Будь-яке поширення інформації офіційними каналами комунікації у соціальних мережах здійснюється із суворим дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту відомостей (інформації) з обмеженим доступом, а також відповідних наказів, розпоряджень та директив Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до листа Міністерства оборони України У групування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », інформація щодо місця знаходження військових літаків за запитуваною локацією Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, іншими державними органами влади у відкритому доступі в мережі Інтернет не розміщувалася. Дозвіл на розміщення вказаної інформації іншими організаціями чи установами не надавався.

Відповідно до листа УСБУ в Закарпатській області інформація про наявність або перебування військових літаків на території КП «Міжнародного аеропорту» м.Ужгород у грудні 2025 року не розміщувалася та не поширювалася на офіційній сторінці Управління СБ України в Закарпатській області, а також на офіційному сайті СБУ.

За результатом моніторингу інформації, розміщеної на офіційних ресурсах та в соціальних мережах Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України чи Служби безпеки України, на офіційних сторінках країн-партнерів, а також перевіркою даних, розміщених у мережі Інтернет, відкритої інформації про місцезнаходження авіаційної техніки, зокрема військових літаків на території КП «Міжнародний аеропорт Ужгород» не виявлено.

При виконанні судом вимог ст.348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.114-2 КК України та бажає давати показання. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу і просив призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.114-2 КК України у виді позбавлення волі.

Оскільки прокурор, обвинувачений, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-2 Кримінального кодексу України, у суду немає.

Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, який повністю та беззаперечно визнав свою вину у вчиненому, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування ч. 1 ст. 114-2 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно, вина ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, поширення інформації про переміщення територією України озброєння, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення таких: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного, який має на утриманні малолітню дитину, добровільно перерахував 50000грн. на підтримання обороноздатності держави.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприйняття розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину , відсутність обставин, що обтяжують покарання, та особистість обвинуваченого, який під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 114-2 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його щире каяття, та інші наведені вище обставини, вважає за можливе виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов`язане з позбавленням волі згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України строком на 1 рік.

Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 06.02.2026 у справі №308/1208/26 скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-2 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до ст.76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Арешт, накладний ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2026 у справі № 308/1208/26, - скасувати.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки Apple iPhone 16 Pro Max» ІМЕІ: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , повернутими власнику ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1