Рішення № 135545959, 08.04.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2026 року м. Мукачево Справа №303/6/26

2-др/303/11/26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - Кость В.В.

розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: (1) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області;

(2) ОСОБА_2 ;

(3) ОСОБА_3 ;

(4) ОСОБА_4 ;

(5) Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області;

треті особи: (1) ОСОБА_5 ;

(2) ОСОБА_6 ;

(3) ОСОБА_7 ;

про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації, вилучення з Державного земельного кадастру записів про земельні ділянки та скасування кадастрових номерів земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року представник відповідача (2) ОСОБА_8 подала через систему «Електронний суд» до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2026 року позовну заяву у даній справі залишено без розгляду.

У зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 (далі - Позивач) до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі Відповідач (2)), остання з метою забезпечення захисту своїх прав та законних інтересів була змушена звернутися за правовою допомогою до адвоката Безуханич А.В., у зв`язку з чим понесла витрати на професійну правничу допомогу, тому просить їх відшкодувати за рахунок позивача.

У відповідності до частини третьої ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини третьої ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу в судове засідання не викликалися.

Дослідивши подану заяву, а також матеріали справи №303/6/26, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту третього 3 частини першої ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (надалі Кодекс) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішене питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник відповідача (2) надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АО №1216593 від 25.02.2026, договір про надання правової допомоги від 25.02.2026, акт виконаних робіт від 13.03.2026 (надалі Акт), розрахункову квитанцію серії ВШАЧ №275704, докази направлення адвокатських запитів до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Із Акту вбачається, що позивачу було надано такі послуги:

- правова консультація (первинний аналіз позовних вимог, правовий аналіз ситуації) за 1,5 години 3500,00 гривень;

- вивчення матеріалів справи, аналіз позовних вимог та доказової бази позивача за 2 години 3500,00 гривень;

- ознайомлення з матеріалами справи у суді за 1,5 години 2500,00 гривень;

- складання та направлення адвокатського запит до Архіву УРВА Закарпатської області за 0,5 годин 1000,00 гривень;

- складання та направлення адвокатського запиту до Великолучівської сільради Мукачівського району Закарпатської області за 0,5 годин 1000,00 гривень;

- складання та направлення адвокатського запиту до Держгеокадастру в Закарпатській області №1 за 0,5 години 1000,00 гривень;

- складання та направлення адвокатського запиту Держгеокадастру в Закарпатській області №2 за 0,5 годин 1000,00 гривень;

- складання та направлення адвокатського запиту до Головного управління ДПС в Закарпатській області за 0,5 годин 1000,00 гривень;

- підготовка відзиву на позовну заяву за 6 годин 12500,00 гривень;

- підготовка процесуальних клопотань та заяв у справі за 1,5 години 2500,00 гривень;

- підготовка заяви про компенсацію судових витрат за 2 години 2500,00 гривень.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Надаючи правову оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу щодо спірного питання суд виходить з того, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.

Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).

Неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини п`ятої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20 та в постанові Верховного Суду від 20.10.2025 року у справі № 926/101/25.

Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності.

Як установлено судом, представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату та час підготовчих судових засідань, до суду повторно не з`явився та заяв про розгляд справи за його з позивачем відсутності не подав. Вказані обставини та фактичні дані наведені в ухвалі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2026 по даній справі, тому не потребують додаткової деталізації.

Надаючи оцінку діям представника позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів частини п`ятої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановив, що саме необґрунтовані дії представника позивача у вигляді неявки в судові засідання, за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності, призвели до залишення позовної зави без розгляду.

За таких обставин справи, ураховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про наявність у відповідача права заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі частини п`ятої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідача. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, від представника позивача Пересоляка Олександра Сергійовича надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Обґрунтовуючи подані заперечення, представник позивача зазначає, що подані відповідачем (2) докази на підтвердження понесених витрат не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності доказів.

Так, представник позивача вказує, що у договорі про надання правової допомоги відсутня ціна або порядок її визначення, що свідчить про відсутність погодженого грошового зобов`язання між адвокатом і клієнтом, розрахункова квитанція не містить відомостей про те, за яким саме договором здійснена оплата, у межах якої саме справ вона проведена та які саме послуги були оплачені, а також на те, що розмір заявлених витрат є непропорційним до предмета спору.

Також, включення відповідачем (2) до складу витрат вартості послуг із підготовки заяви про розподіл судових витрат слід вважати безпідставним, оскільки такі витрати за своєю природою не є витратами на професійну правничу допомогу, пов`язаними з розглядом справи.

Суд погоджується із запереченнями представника позивача в частині неправомірності включення до складу витрат вартості послуг із підготовки заяви про розподіл судових витрат з урахуванням правових висновків, які наведені у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі 910/9714/2

Водночас, судом відхиляються інші доводи представника позивача, які наведені у запереченні на заяву, оскільки враховуючи складність справи, тривалість затраченого представником відповідача часу (підготовка та направлення адвокатських запитів та відзиву на позовну заяву), пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог частини третьої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, слід вважати достатнім та співмірним для стягнення з позивача на користь відповідача (2) витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 29500,00 грн.

Так, у даній справі позивачем пред`явлено позов про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації, вилучення з Державного земельного кадастру записів про земельні ділянки та скасування кадастрових номерів земельних ділянок до п`яти відповідачів із залученням трьох третіх осіб, а у підсумку було заявлено 35 позовних вимог, сплачено судовий збір у розмірі 33913,60 грн. В свою чергу представником відповідача (2) було надано консультаційні послуги, підготовлено ряд процесуальних документів, оплата за які є документально підтвердженою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, ураховуючи те, що позовна заява була залишена без розгляду у зв`язку з необґрунтованими діями представника позивача, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, суд приходить висновку про часткове підтвердження представником відповідача належними доказами заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності розміру таких витрат, присуджує до стягнення такі витрати з позивача на користь відповідача (2) у розмірі 29500,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтям 15, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника відповідача (2) Безуханич Анастасії Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі задоволити частково.

2. Ухвалити додаткове рішення у справі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму 29500,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) витрат, пов`язаних з розглядом справи.

4. У задоволенні іншої частини вимог за заявою відмовити.

5. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Кость