Рішення № 135544968, 09.04.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 127/32855/25

2/152/289/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

17 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 19000 грн за кредитним договором №103029470 від 18 вересня 2022 року та судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року матеріали цієї справи передано за підсудністю до Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с.33).

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 січня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.41-42).

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. При цьому, в прохальній частині позовної заяви, представник позивача просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.4).

11 березня 2026 року від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що позивач повідомляє, що 18.09.2022 року ТОВ «Мілоан» було надано фінансову послугу ОСОБА_2 шляхом і укладення кредитного договору № 103029470. П. 7.1. Кредитного договору № 103029470 від 18.09.2022 визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Отже, самим договором не передбачено строку закінчення Договору, зі спливом якого позивач може нараховувати неустойку за порушення Умов останнього. Відповідно до умов вищезазначеного Договору, невід`ємною його частиною є Схеми кредитування, Правила надання грошових коштів за кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця. Однак, Роздруківка (електронний документ) із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Зазначає, що Кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачкою, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідачки. Так, Позивач не надав суду достатніх і допустимих доказів того, що саме відповідач погодив усі істотні умови вказаного кредитного договору. Зважаючи на умови підписання кредитного договору (п. 6.2 Кредитного договору), Відповідач прийняв пропозиції про укладання цього Договору (акцепт) шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цих Договорів/ електронного повідомлення про прийняття пропозицій про їх укладення (акцепту); електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Такі обґрунтування та спосіб підписання нічим не доведені та не підтвердженні. Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи на Особистих сайтах Позичальника (заповнив анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги» відсутні; належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факту укладання кредитного договору саме відповідачкою. Крім того, формуляр заяви на отримання кредиту наявний, однак останній мав бути складений і підписаний електронним підписом відповідачки, електронна ідентифікація (автентифікація) якого здійснена з дотриманням вимог Закону, та бути підтвердженим. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначені лише регламентовані порядки укладання кредитного договору на веб-сайтах надавачів платіжних послуг. Саме тільки зазначення в кредитних договорах/договорах позики персональних даних відповідачки не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідачки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що мобільний додаток або веб-сайт в мережі Інтернет (Особистий кабінет відповідачки) Товариства «Фінансова компанія "Кредит-Капітал"» належить саме останньому, як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував смс- повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Заповнення позичальником - відповідачкою форм на сайтах Товариства (мобільних застосунках) і зазначенням власної банківської картки, зареєстрованої в Особистом; кабінеті є бездоказовими та нічим не підтвердженими. Більш того, як кредитний договір, так і паспорт споживчого кредиту не містить підпису Позичальника ані фізичного, ані електронного шляхом нанесення одноразового ідентифікатора. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови споживчого кредитування відсутність у договорі домовленосте і сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів - несвоєчасне погашення кредитів. Умови споживчого кредитування, з огляду на мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання ж другої сторони до запропонованого договору. Згідно з Кредитним договором, кредит надавався Товариствами у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки Відповідачки або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч вимог законодавства, реквізити повного карткового рахунку відповідачки не зазначено. У той же час, у матеріалах справи відсутні й не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст. ст. 526, 1054,1088 ЦК України. Відтак, не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договором. Просить врахувати той факт, що суду було надано лише Відомість про щоденні нарахування та погашення й Виписка з Особового рахунка за Кредитним договором № 102571861 від 02.05.2023 та не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки (рахунок, виписка Рахунку Відповідачки та Позивача). Отже, Позивачем не було додано доказів подальшого перерахування/неперерахування кредитних коштів на рахунок Відповідачки. Так, додані до позовної заяви Відомість про щоденні нарахування та погашення та Виписка з Особового рахунка за Кредитним договором є необгрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більш того, графік платежів за договором про споживчий кредит № 103029470 від 18.09.2022 (Додаток № 1 до кредитного договору) є умовним. Позивачем не було додано доказів подальшого перерахування/неперерахування кредитних коштів на рахунок Позивача. Відповідно, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 не ознайомлювали з умовами кредитування. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Просить врахувати той факт, що суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки (рахунок, виписка). Отже, позивачем не надані суду докази на обгрунтування того, що відповідачка була ознайомлена з умовами наданих кредитів. Позивач повідомляє, що 28.12.2022 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) укладений Договір відступлення прав вимоги 88-МЛ/Т від 28.12.2022 р. Проте, ОСОБА_2 не була повідомлена про зміну кредиторів за даним кредитним договором, про що відсутнє підтвердження про повідомлення Відповідачку. Матеріали справи не містять повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Таким чином, вимоги пред`явленого позову недоведені. Вказує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» назву документа (форми); дату складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних - здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарській операції. До документів первинної звітності можна віднести, до прикладу, платіжні доручення, меморіальні ордери, тощо. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Банківські виписки з рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Згідно з пунктом 61 вказаного Положення Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Таким чином, належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути і виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Однак, у даному випадку, Позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписок з банківського рахунку Відповідачки. При цьому, у договорі, укладеному з Первісним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Відповідач вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідних договорів, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цього договору. Відтак, зазначене не підтверджу є факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Позивачем також не надано суду і електронних листів, що могли б підтвердити існування заборгованості відповідачки у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі. Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість загальною сумою у розмірі 19000 гри., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 500 грн. - сума заборгованості за відсотками; 500 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Проте, Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості кредиту у розмірі 19000 грн., що становить загальну заборгованість за відсотками за вищевказаним кредитним договором. Також позивач просить стягнути з мене судові витрати, а саме судовий збір у розмірі - 2422,40 грн та 8000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Належних розрахунків, які б узгоджувалися із матеріалами справи, умовами кредитних договорів, Позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги щодо стягнення відсотків - недоведеними. Надані Позивачем виписка заборгованості та відомість за кредитом, підготовлені робітниками ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал"», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Позивача до відповідачки. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського облік) господарських операцій. Проте, Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості Відповідачки перед Позивачем, а також суми відсотків, зазначені в Виписці, є правильними. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості Відповідачки за кредитним договором у розмірі 19000 грн. Доведеність наявної суми заборгованості за договором, є обов`язком Позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Отже, відповідачка вважає, що ТОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" у встановленому законом порядку, не довело факту перерахування кредитних коштів за договором, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками відсутні. Розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором. Як убачається із поданої позовної заяви, вказаним вимогам ЦПК України вона не відповідає. Зокрема, позивачем не зазначено: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. Так, зазначені обставини не підтверджені доказами у справі. Досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості не надають права банку для звернення де суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом. Окрім того, не надано доказів досудового врегулювання спору зі сторони Позивача, та не підтверджено факту правомірності звернення до суду з позовною заявою. У зв`язку з невиконанням Позичальником зобов`язань за Кредитним договором і щодо своєчасної сплати процентів та погашення заборгованості, необхідним є звернення з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, відповідно до якої Позичальник був зобов`язаний сплатити на користь Позивача, належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором. Вважає, що позовна заява про стягнення кредитної заборгованості, подана з порушенням норм матеріального права, є необгрунтованою та передчасною. Відповідачка звертає увагу суду, що вона не заперечує проти укладення кредитного договору та наявності заборгованості за нею, а також не заперечує проти сплати вказаної заборгованості за тілом кредиту загальною сумою у розмірі 5000 грн. Відтак відповідачка лише вважає необгрунтованими і недоведеними вимоги позивача щодо сплати заборгованості за відсотками та комісією за даним кредитним договором. Крім того, зазначає, що відповідачка являється дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , а тому на підставі п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати відсотків за користування кредитом. Представник відповідачки просить позовні вимоги задовольнити частково та ухвалити рішення про стягнення з відповідачки заборгованість за тілом за вищевказаним кредитним договором загальною сумою 5000 грн (а.с.67-73).

При цьому, разом з відзивом на позовну заяву, представник відповідачки подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить зменшити розмір витрат до розміру 2000 (а.с.74-75).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що 18 вересня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою, укладено договір про споживчий кредит №103029470 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в розмірі 5000 грн строком на 105 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівкою на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 . З метою отримання кредитних коштів відповідачка вказала свої анкетні дані та ідентифікаційний код (а.с.7-9).

Відповідачка ознайомилася з умовами кредитування 18 вересня 2022 року, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту (а.с.10).

Згідно з копією платіжного доручення 51185888 від 18 вересня 2022 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідачки № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн, згідно договору №103029470 (а.с.11 на звороті).

Відповідно до копії відомостей про щоденні нарахування та погашення, надано кредит 5000 грн, нараховано комісію за оформлення кредиту 500 грн та нараховано проценти згідно договору за період з 19 вересня 2022 року 28 грудня 2022 року (а.с.11).

Згідно з копією виписки з особового рахунку за кредитним договором №103029470 від 18 вересня 2022 року, заборгованість відповідачки перед позивач становить 19000 грн, з них: 5000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 500 грн прострочена заборгованість за комісію та 13500 грн прострочена заборгованість за відсотками (а.с.12).

28 грудня 2022 року, відповідно до договору відступлення прав вимоги №88-МЛ/Т, ТОВ «Мілоан» (кредитор) передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), а також додаткову угоду №1 до договору, в тому числі за кредитним договором №№103029470 від 18 вересня 2022 року (а.с.12 на звороті 17).

12 вересня 2025 року за вих. №22205966/90 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до відповідачки з претензією про виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредиту (а.с.17 на звороті).

Згідно з повідомленням №20.1.0.0.0/7-260212/60481-БТ від 18 лютого 2026 року, наданого АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та 18 вересня 2022 року на вказаний рахунок здійснено переказ коштів у розмірі 5000 грн (а.с.64).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 19 жовтня 2023 року у Шаргородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №164. Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_1 » (а.с.76).

Згідно з копією довідок, посвідчення та військового квитка, молодший сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.77-80).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаного договору факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачкою порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернула, відповідачка не заявляла вимог з приводу оспорювання договору, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості.

Суд зауважує, що Договір містить прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, РНОКПП, паспортні дані, адресу, мобільний телефон, що підтверджує факт укладення Договору між первинним кредитором та відповідачем і спростовує посилання представника відповідачки.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не подано доказів надання їй грошових коштів на увагу не заслуговують, оскільки повідомленням, наданого АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 на яку 18 вересня 2022 року перераховано грошові кошти у розмірі 5000 грн, тобто отримання кредитних коштів.

Натомість відповідачка, яка заперечує отримання цих коштів, на підтвердження своїх доводів, доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у Договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, не надала. Відповідачка не позбавлена була можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.

Відтак суд наголошує, що в даній справі, за умови, що відповідачка заперечувала би отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме вона мала би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги ( частина 1 статті 81 ЦПК України).

Будь яких доказів, які б спростували як укладення самого кредитного договору, так і отримання відповідачкою коштів на її банківський рахунок, останньою не надано

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому, згідно з копією довідок, посвідчення та військового квитка, молодший сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 та брав та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України по теперішній час (а.с.77-80).

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на час розгляду справи, відповідачка є дружиною військовослужбовця та неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у неї відсутній обов`язок щодо сплати відсотків.

Отже, судом установлено факт невиконання відповідачкою узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору та повернення суми кредиту, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 5500 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача ТОВ «Кредит-Капітал» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року з адвокатським об`єднанням «Апологет» №0107 (а.с.18 на звороті).

Відповідно до копії акту №Д/3839 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 19 вересня 2025 року, сума наданих послуг відповідно до договору становить 8000 грн (а.с.19 на звороті).

19 вересня 2025 року представником АО «Апологет» складено детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року (а.с.19).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому представник позивача не приймає участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 8000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною, та обсягом наданих адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 2000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Отже, вимоги про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 701,04 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 512, 514, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №103029470 від 18 вересня 2022 року у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень, з них: 5000 грн тіло кредиту та 500 грн заборгованість за комісію.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 701 (сімсот одну) гривню 04 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський