Рішення № 135544863, 08.04.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/117/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літині в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 директор ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 21.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №589804931.

Відповідно до договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді кредиту на суму 6 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 589804931 від 21.07.2023.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01 яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, на підставі якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №589804931 від 21.07.2023 на загальну суму 42 742,03 грн.

Оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 589804931 від 21.07.2023 у сумі 42 742,03 грн., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 8 967,67 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 33 774,36 грн.

Також просять стягнути з відповідача судові витрати а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Представником позивача ТОВ «ФК «Ейс» при подачі позову до суду, додано клопотання у якому останній просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 8 зв.).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Подав до канцелярії суду клопотання, яким просив розгляд справи проводити у його відсутність. Також відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що кредитний договір, який є предметом розгляду укладений із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 21.07.2023, а позивачем даються докази про відступлення прав вимоги ще 28.11.2018, тобто до моменту укладення кредитного договору. Відтак вважає, що позивач у цій справі не довів належного переходу до нього права вимоги за кредитним договором. (а.с. 71).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків

Так, судом встановлено, що 21.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір№589804931, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 6 0000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (а.с. 11-13).

З платіжного доручення від 21.07.2023 вбачається, що 21.07.2023 було перераховано 6000,00 грн., 1 500,00 грн. та 1 500,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу «переказ коштів згідно договору №589804931 від 21.07.2023 (а.с. 29).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024, яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Судом досліджений Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а.с. 21).

При цьому в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також витяги з додаткової угоди №19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у яких відсутня інформація про вимоги і перелік боржників (а.с. 21-24).

З указаних додаткових угод вбачається, що ними до первісного договору факторингу №28/1118-01 вносилися зміни, які стосувалися продовження строку дії/виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а не перелік нових кредитних договорів, які передаються новому кредитору.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

21.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №589804931 (а.с. 11-13).

Договір факторингу №28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», датований 28.11.2018, тобто він укладений більш ніж за чотири роки (4 роки 7 місяців 23 дні) до підписання договору №589804931 від 21.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 21).

Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором №589804931 наданий позивачем витяг з Реєстру боржників № 258 від 09.01.2024 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 28.11.2018, а сам кредитний договір № 589804931 був укладений 21.07.2023, тобто більше ніж через чотири роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. У подальшому 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 19/1224-01, який також укладено до укладення кредитного договору, а 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, в останньому не вказано.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

08.10.2024 Вінницький апеляційний суд у справі № 137/1302/23 дійшов висновку в ідентичних правовідносинах, що позивач у справі, (яка переглядалася), не довів порушення саме його прав унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Встановивши, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 30.06.2021 ще не існували (у справі яка переглядалася), а отже не могли бути передані новому кредитору. Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених підстав.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №589804931 від 21.07.2023 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС»».

З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню судові витрати на сплату судового збору слід покласти на позивача. Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процесуальних витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 81,247, 141, 209, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс`до Богачайко Анатолія Володимировича, про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.