Ухвала суду № 135544834, 08.04.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/108/2026

130/3058/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000836 від 15.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

також з участю сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

08.04.2026 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням змінити місце зберігання арештованого майна: - автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_3 , з покладенням на нього обов`язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу у незмінному стані без права відчуження за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.

Обґрунтував це тим, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2025 у межах цього кримінального провадження накладено арешт на тимчасово вилучене майно: автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_3 , з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак цей речовий доказ зберігається на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області з порушення «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду». Так, відповідно до вимог «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям). Зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу. При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов`язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу. Цією ж Інструкцією визначено, що для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей. Запис у книзі обліку речових доказів та інших вилучених у ході дізнання та досудового слідства предметів, а також грошових коштів готівкою, які не є речовими доказами, проводиться працівниками органів дізнання або слідчими, відповідальними за їх зберігання, на підставі протоколу, у якому відображено їх вилучення. Особа, яка відповідає за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна в органі дізнання або досудового слідства, при реєстрації в книзі обліку перевіряє відповідність предметів і цінностей, що приймаються, записам у постанові про приєднання їх до справи. Такі вимоги передбачені саме для належного зберігання речових доказів, але працівниками поліції не створені умови для належного зберігання транспортного засобу як речового доказу. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо обладнаного спеціального критого майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, як території для зберігання речових доказів, відсутня розписка з вказівкою, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу як речового доказу, відсутні дані про внесення вказаного транспортного засобу до книги обліку речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Стаття 98 КПК України в свою чергу підкреслює, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У своєму клопотання слідчий вказав, що майно вилучається: «Оскільки може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення а також для встановлення точного місця зіткнення, особи, яка перебувала за кермом на момент ДТП, з метою проведення подальших експертиз та залучення їх в якості речових доказів, а також неможливість іншим шляхом довести обставини, які передбачається довести».

Натомість при направленні до суду клопотання про арешт майна слідством не наведені обставини, які підтверджують, що не застосування заборони, або обмеження користування майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Таких даних слідством не наведено і в суді.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні їх вартості повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до положень діючого законодавства в окремих випадках орган дізнання, досудового слідства, суд може повернути власникам вилучені у них речі для зберігання і до прийняття рішення у справі, якщо буде визнано, що це не призведе до виникнення перешкод для успішного провадження у справі.

Можливість передачі транспортного засобу на зберігання власникові передбачено і «Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПКУ слідчий має навести підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. В клопотанні слідчий посилається на необхідність проведення ряду експертиз та слідчих дій. Станом на сьогодні проведено ряд експертиз, якими встановлена вся запитувана слідством інформація що стосувалась транспортного засобу, а саме: проведено експертизу технічного стану транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та висновком інженерно-транспортної експертизу висновок експерта від 26.08.2025 року № СЕ-19/102-25/18435-ІТ проведеного Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. При цьому, на даний час автомобіль знаходиться на відкритій місцевості і на нього впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, снігу, що негативно впливає на технічний стан автомобіля, пошкоджене лаково-фарбове покриття транспортного засобу під впливом навколишнього середовища призводить до корозії металу і подальшого часткового знищення частин та деталей транспортного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_3 , як повідомив раніше суду, що повсністю визнає себе винним в скоєні даного злочину, жодним чином не оспорює і згідний з пред`явленим обвинуваченням та обставинами викладеними в обвинувальному акті . ОСОБА_3 , немає намір якимось чином пошкодити, знищити, здійснити відчуження майна, оскільки зацікавлений у встановленні об`єктивної істини у справі та зобов`язується зберегти майно до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , підтверджує, що попереджений про настання кримінальної відповідальності за ст. 388 КК України - необхідність збереження арештованого майна та розуміє таку відповідальність а також зобов`язується відповідально зберігати належний йому транспортний засіб, який визнано речовим доказом.

У судовому засіданні обвинувачений визнав вину повністю, не заперечує проти фактичних обставин справи та разом із захисником підтримали клопотання. Потерпіла також з ним погодилась. Пояснила, що позов заявляти наміру не має, обвинувачених та його сім`я відшкодували їй збитки.

Прокурор виступила проти задоволення такого клопотання, вважає його передчасним, оскільки це має бути вирішено вироком суду.

Суд, розглянувши клопотання, приходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст.174 КПК особи, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту останнього повністю або частково. Відповідна заява під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3.06.2016 №5 передбачено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності в загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник, у тому числі й особа, котра не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст.174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Відповідно до абз. 2 ч.7 ст. 173 КПК України підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна. В ст. 16 КПК однією з основних засад кримінального провадження визнано недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження цього права під час кримінального провадження можливе тільки на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кодексом, що і змусило захисника звернутися з даним клопотанням до суду.

Відповідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пересування та відчуження. З метою забезпечення схоронності речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику абопередані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічноперероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонуєслідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11. 2012 року за № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Враховуючи викладене та враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, здійснення слідством усіх можливих процесуальних дій з даним транспортним засобом, а також, що потерпілій шкоду відшкодовано, і це майно не підлягає спеціальній конфіскації, а також за ч 3 ст. 286-1 КК України не передбачено покарання у виді конфіскації майна, керуючись ст.ст. 100, 309, 350 КПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Змінити місце зберігання арештованого майна: - автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_3 , з покладенням на нього обов`язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу у незмінному стані без права відчуження за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7