Ухвала суду № 135544117, 03.04.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3634/17

Провадження № 6/309/25/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судових засідань Драб Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 62162386 з виконання виконавчого листа (дубліката) №309/3634/17 від 30.11.2017, виданого Хустським районним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 351239,22 грн. та судових витрат по справі в сумі 1820,00 грн.

Виконавче провадження відкрито постановою виконавця від 22.05.2020 року, якою також зобов`язано боржників подати декларацію про доходи та майно.

Ухвалою Хустського районного суду №2-179/11 від 02.12.2025 року сторону стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено на його правонаступника ТОВ «Цикл Фінанс» (код за ЄДРПОУ 43453613).

Станом на сьогоднішній день рішення суду не виконане, декларацію про доходи ОСОБА_1 не подано.

Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду: №02-01/18438 від 26.11.2024; №02-01/20220 від 18.12.2024; №02-01/5644 від 03.03.2026, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Вважає, що боржник умисно ігнорує виклики про явку до виконавця, не виконує рішення суду, інші заходи виконавчого провадження виявилися безрезультатними, а тому наявні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до виконання покладених на неї зобов`язань згідно виконавчого листа.

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, про час і місце розгляду подання повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подав, що не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича знаходиться виконавче провадження № 62162386 за виконавчим листом №309/3634/17 від 30.11.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 351239,22 грн. та судових витрат по справі в сумі 1820,00 грн.

Пунктом 19 частини 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну.

Згідно ч.4 ст.313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Згідно з ч. 2, 4ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням виконавця, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи), і таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов`язань.

Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, в матеріалах даної справи немає.

Суд зазначає, що нез`явлення боржника до виконавця за викликами для надання пояснень щодо невиконання рішення, неподання боржником ОСОБА_1 декларацій про майно і доходи не може свідчити про наявність підстав для застосування до неї тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки таке не свідчить про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням.

При цьому, згідно положень п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком неявки боржника без поважних причин за викликом виконавця, може бути застосування судом приводу за зверненням виконавця.

Крім того, доказів того, що державним виконавцем проводились всі передбачені законом заходи по встановленню належного на праві власності боржнику майна, вчинення всіх інших заходів примусового виконання рішення матеріали справи також не містять.

Таким чином, судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за кордон.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки наведені у поданні обставини і додані до нього документи не свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а подання державного виконавця є безпідставним і необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні подання виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №62162386.

Керуючись ст.ст. 247, 441 ЦПК України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України,Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст ухвали виготовлено 08 квітня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.