Рішення № 135543979, 08.04.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/80/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Данілової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якої являється ОСОБА_3 , треті особи: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Орган опіки та піклування Іркліївської сільської ради, про виключення запису як батька дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі позивач) звернувся через свого представника ОСОБА_4 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (далі відповідач), законним представником якої являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , третя особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), адреса: вул. Степана Бандери, 3, м. Золотоноша, Черкаська область, код ЄДРПОУ 41882477, про виключення запису як батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 у період з

2023 року по кінець 2024 року зустрічався та перебував у інтимних відносинах із

ОСОБА_2 . За вищезгаданий період позивач та відповідач дуже часто сварилися, то розривали відносини то знову поновлювали їх.

Після чергового примирення ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що вона вагітна від нього. Вже на той час позивач мав сумніви, оскільки відповідачка деякий час мала стосунки з іншим хлопцем. Проте, після примирення і до народження дитини позивач та відповідачка були разом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідачки народилася донька та позивач визнав своє батьківство.

Проте, після народження дитини відповідачка ОСОБА_2 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , не давали позивачу бачити дитину, перешкоджали брати будь-яку участь у її вихованні. Під час чергової сварки відповідачка ОСОБА_2 повідомила позивача ОСОБА_1 , що той не являється біологічним батьком дитини, і про це вона знала від початку вагітності, оскільки на момент зачаття дитини вона не мала ніяких відносин із позивачем.

Частинами 1-3 ст. 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановлює рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми сімейного законодавства та практику Верховного Суду, сторона позивача просить суд виключити відомості про ОСОБА_1 як батька з актового запису № 247, вчиненого 18 жовтня 2024 року Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_5 (а.с. 1 3).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 лютого

2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи Орган опіки та піклування Іркліївської сільської ради (а.с. 19 20).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2025 року, з метою визначення кровного споріднення між позивачем та малолітньою дитиною, було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського НДЕКЦ, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта. Також, з поміж іншого, зобов`язано позивача ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_2 , разом із малолітньою дитиною ОСОБА_5 на вимогу експерта з`явитися до Черкаського НДЕКЦ для проведення експертизи (а.с. 54 57).

09 липня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від Черкаського НДЕКЦ надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку із неявкою відповідачки ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_5 (а.с. 68 70).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року поновлено провадження у даній справі (а.с. 72 73).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 вересня

2025 року, з метою визначення кровного споріднення між позивачем та малолітньою дитиною, повторно було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського НДЕКЦ, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта. Також, з поміж іншого, зобов`язано позивача

ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_2 , разом із малолітньою дитиною

ОСОБА_5 на вимогу експерта з`явитися до Черкаського НДЕКЦ для проведення експертизи (а.с. 90 93).

17 грудня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від Черкаського НДЕКЦ надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку із неявкою позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_5 (а.с. 105 108).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року поновлено провадження у даній справі (а.с. 112 113).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 березня

2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 140 141).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, від останньої надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, при ухваленні рішення покладались на розсуд суду (а.с. 137).

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиву на позовну заяву не подали, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили, причини неявки не повідомили. При цьому, будучи присутніми під час проведення підготовчих засідань повідомляли суд, що з`явитися до експертної установи для здачі біологічних зразків для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 22 квітня

2025 року не мали можливості у зв`язку із хворобою дитини. Крім цього, при повторному призначенні судової молекулярно-генетичної експертизи, зобов`язувалися прибути за викликом експерта.

У судове засідання представник третьої особи Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 29).

У судове засідання представник третьої особи Органу опіки та піклування Іркліївської сільської ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Предметом позову, відповідно до змісту позовних вимог, є виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 відомостей про позивача як батька дитини.

Відповідно до змісту позову підставою позову зазначено відсутність кровного споріднення між малолітньою дитиною ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 , який записаний її батьком.

Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122, 125 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 133 СК України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно ч. 1 ст. 134 СК України орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження, крім іншого, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 цього Кодексу.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року

№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам слід ураховувати, що відповідно до статті 136 СК України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК України, - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК України), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від

07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, судом у справі два рази призначались молекулярно-генетичні експертизи з метою з`ясування факту батьківства позивача відносно малолтіньої дитини, однак вони не були проведені в зв`язку:

- вперше неявкою до експерта відповідачки ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_5 ;

- вдруге неявкою до експерта позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_5 .

Частиною 1 ст. 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зміст ч. 1 ст. 109 ЦПК України свідчить про наявність у суду дискреції щодо можливості визнання факту для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмові у його визнанні, в разі ухилення учасника справи від її проведення, якщо без цього провести експертизу неможливо, а не безумовного обов`язку щодо цього.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до ст. 6 «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на життя. Держава, крім іншого, гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку.

Законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання питання про спростування батьківства позивача відносно неї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначено, що доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Крім цього, суд, приймаючи рішення, враховує ту обставину, що призначивши судову молекулярно-генетичну експертизу вперше, така не була проведена у зв`язку із неявкою до експерта відповідачки ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_5 .

Проте, відповідачка у підготовчому засіданні пояснювала поважність причин неявки до експерта у зв`язку із хворобою дитини, не надавши при цьому підтверджуючих документів.

Вдруге ж, вказану експертизу не було проведено у зв`язку із неявкою, зокрема, і позивача ОСОБА_1 .

Також, стороною позивача не було надано жодних інших доказів у підтвердження своїх позовних вимог, які б з достовірністю підтверджували відсутність кровного споріднення між позивачем та малолітньою дитиною, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати по справі залишаються за позивачем.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законним представником якої являється ОСОБА_3 , треті особи: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Орган опіки та піклування Іркліївської сільської ради, про виключення запису як батька дитини відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 квітня 2026 року.

Суддя О.Г. Романова