Рішення № 135542674, 08.04.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/3453/25

провадження 2/527/197/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 527/3453/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 вересня 2007 року він уклав шлюб шлюбі з відповідачем. Від вказаного шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 527/137/23 від 24.04.2023 визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області у справі № 527/139/23 від 27.06.2023 шлюб між ним та відповідачем розірвано. Мати ОСОБА_5 ОСОБА_2 із 2018 року не приймає ніякої участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям та побутом, необхідністю його забезпечення, жодного разу не відвідувала сина в навчальному закладі та не відвідує дитину вдома. На скільки йому відомо, відповідач перебуває за кордоном, при цьому будь-якої допомоги на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає, з класним керівником на зв`язок не виходить та на батьківські збори не з`являється.

Відповідач, яка є матір`ю дитини, фактично самоусунулася від належного утримання та виховання сина, не бажає змінити своє ставлення, що свідчить про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, у якій просив суд проводити розгляд справи у його відсутність, зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, судова повістка про виклик до суду направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_2 до суду на 09:00 год 05.03.2026 та на 09:00 год 08.04.2026 повернулися до суду не вручені з відмітками «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач та відповідач з 22 вересня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року розірвано (а.с.17-19).

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10-11).

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24.04.2023 визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14-16).

Судом встановлено, що на момент розгляду справи судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилося 13 років.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Відповідно до Довідки № 02-43.16/121 від 10.11.2025, виданої Петрівським старостинським округом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно з Характеристикою учня 7 класу Петрівської гімназії філії Великокринківської гімназії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько виховує дитину самостійно, приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини. Мати з сім`єю не проживає, у вихованні участі не приймає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється (а.с.12).

Як вбачається з Довідки Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 не перебуває (а.с.13).

Відповідно до Довідки Державної прикордонної служби України № 19.5.1/7-26 від 02.01.2026, ОСОБА_6 з 19.06.2022 по 21.12.2025 неодноразово здійснювала перетини державного кордону України в пунктах пропуску на кордоні з Польщею та Словаччиною (а.с.29).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодуксу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодуксу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодуксу України).

Згідно ч.ч. 5 ст. 19 Сімейного кодуксу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Глобинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.12.2025 № 507, мати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 із 2018 року не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям та побутом, необхідністю його забезпечення, не відвідувала сина в навчальному закладі, у вихованні участі не приймала, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася. Мати до дитини не навідувалася протягом декількох років. На утримання сина не надає будь-якої допомоги. Не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 . Приймаючи до уваги викладене, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Глобинської міської ради вважає за доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33-35).

Із наданих суду доказів, судом встановлено, що на даний час дитина проживає разом з батьком. Проте, із наданих суду доказів взагалі неможливо встановити період коли саме відповідач почала ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. У інформації з навчального закладу, де навчається дитина, також відсутні відомості стосовно того, з якого часу мати перестала приймати участь у вихованні дитини.

Не надано суду також доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від матеріального забезпечення та утримання дитини, оскільки позивачем не було стягнуто аліменти на утримання сина, відсутні докази наявності заборгованості з їх сплати, тобто позовні вимоги в цій частині базуються лише на твердженнях позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 на момент розгляду справи судом, досяг тринадцятирічного віку, тобто того віку коли він може висловити свою думку і яка не є вирішальною, проте повинна бути врахована судом під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав його матері, задля встановлення обставин якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Проте, позивач в судові засідання не з`являється, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, отже диспозитивно розпорядився своїми процесуальними правами, в тому числи не забезпечив явку в судове засідання сина для висловлення ним своєї думки перед судом.

У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 зокрема зазначено, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2023 року (справа № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23), останній зазначив, що заява відповідачки в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Верховний Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку що відмова відповідача від батьківських прав суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ наголошував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У справі «Савіни проти України» ЄСПЛ наголошував, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку одного з батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За викладених обставин, суд встановив, що в матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері.

Судом також встановлено, що відповідач почала виїжджати за територію державного кордону України починаючи з 19.06.2022, тобто після початку повномасштабної агресії росії проти України.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що поведінку ОСОБА_2 до сина ОСОБА_4 можливо змінити у кращу сторону без застосування крайнього заходу впливу, тому позов про позбавлення її батьківських прав до задоволення не підлягає. Проте, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: 39030, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Петрівка, рнокпп: НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н., м. Глобине, вул. Центральна, 230/2, код ЄДРПОУ 43062416).

Суддя А.О. Олефір