Ухвала суду № 135542367, 03.04.2026, Миронівський районний суд Київської області

03.04.2026

Єдиний унікальний № 371/565/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу

03 квітня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/565/26

Провадження № 1-кс/371/92/26

Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025080200001529, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2025 року за частиною п`ятою статті 407 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Клопотання подано слідчому судді 03 квітня 2026 року.

Підтвердженням вручення копії клопотання та доданих до нього документів підозрюваному є розписка про їх отримання о 12 годині 30 хвилин 02 квітня 2026 року.

Підозрюваного доставлено до суду в супроводі працівників поліції. Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02 квітня 2026 року ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку статті 208 КПК України 02 квітня 2026 року о 08 год 25 хв.

За обставинами кримінального правопорушення, викладеними у клопотанні, військовослужбовець ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану. Наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, вказав, що, зважаючи на правопорушення, у вчненні якого підозрюється ОСОБА_4 , до нього може бути застосовано лише запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також просив не застосовувати заставу.

Підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід. Пояснив, що обставини події викладені не достовірно, він не залишав військової частини або місця служби, після навчання за кордоном мав з`явитися на службу та допустив нез`явлення на службу без поважних причин.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 також просив відмовити у задоволенні клопотання, застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Оцінка змісту клопотання, наданих матеріалів та доводи учасників судового провадження вказують на наявність підстав для задоволення клопотання.

Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження, враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у статті 177 КПК України.

Слідчим суддею встановлені наступні обставини.

25 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200001529 внесені відомості про кримінальне провадження за фактом самовільного залишення військовослужбовцем військової частини без поважних причин, вчиненим в умовах воєнного стану. Ці обставини підтверджені даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Під час досудового розслідування встановлено, що 08 жовтня 2024 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 призвано на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України. ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 376 від 11 грудня 2024 року його призначено на посаду хіміка взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог статтей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків.

Разом з цим, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, військовослужбовець допустив їх порушення. Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , він з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та в умовах воєнного стану, 13 березня 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07 години 00 хвилин, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , після чого до 02 квітня 2026 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків і не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини.

За підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 було затримано, що підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02 квітня 2026 року.

02 квітня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

На підтвердження встановлених обставин кримінального правопорушення, слідчим до клопотання додано копії: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, вчинене військовослужбовцем №119087 від 25 травня 2025 року, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2497 від 21 квітня 2025 року, акту службового розслідування від 07 квітня 2025 року, рапорту командира роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 13 березня 2025 року, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2370 від 13 березня 2025 року, рапорту заступника командира батареї з психологічної підтримки персоналу 1 мінометноїх батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 07 квітня 2025 року, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №309 від 08 жовтня 2024 року, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №376 від 11 грудня 2024 року, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 75 від 13 березня 2025 року, бланків отримання пояснень від 04 квітня 2025 року, службової характеристики від 13 березня 2024 року, медичної характеристики на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2025 року, військового квитка серії НОМЕР_2 , витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №381 від 15 грудня 2024 року, довідки №3/818, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 02 квітня 2026 року.

Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає таке.

За частиною п`ятою статті 407 КК України настає кримінальна відповідальність за cамовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Оцінивши надані та оцінені в судовому засіданні докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Згідно з усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 407 КК України.

Мотиви прокурора та дані наданих матеріалів кримінального провадження свідчать про наявність переконливих фактів, на підставі розумної оцінки яких можливо визнати причетність військовослужбловця ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення вірогідною.

Попередня правова оцінка зібраних на момент подання клопотання про застосування запобіжного заходу доказів сторони обвинувачення вказує на ті обставини, що підозра за частиною п`ятою статті 407 КК України є обґрунтованою, в розпорядженні слідчого є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення.

Мотиви слідчого судді щодо ризиків є наступними.

Клопотання обґрунтовано наявністю ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо існування вказаних прокурором ризиків слідчий суддя зазначає таке.

Існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Ймовірна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає, в тому числі, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 КК України, є тяжким злочином. Тяжкість покарання сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. .

Підозрюваний в силу статті 89 КК України раніше не судимий, проте постійного місця роботи не має, до вчиненння даного кримінального правопорушення законослухняної поведінки не мав, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Наведені прокурором ризики є достатньо вірогідними. На підтвердження ризиків до клопотання додано копії письмових документів : вимоги УІП ГУ НП в Київській області від 10 березня 2026 року, характеристики, виданої Владиславським старостинським округом №3 Миронівської міської ради Обухівського району Київської області №16/03-25/09 від 01 квітня 2026 року.

Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання.

Як передбачено статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в пункті 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

З огляду на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, наявність декількох ризиків, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об`єктивно необхідним.

Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

За приписами частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, то, в силу приписів частини восьмої статті 176 КПК України, не потребує доведення прокурором тих обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, як те передбачено частиною першою статті 183 КПК України, оскільки в даному випадку можливе є застосування лише запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Тому, зважаючи на положення пункту четвертого частини восьмої статті 176 КПК України, наявні підстави для застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини першої другої статті 197 КПК України).

Зважаючи на встановлені судом ризики, строк тримання під вартою має бути визначений у 60днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі положень абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

На території Владиславського старостинського округу №3 Миронівської міської ради ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 характеризується позитивно, як такий, що зареєстрований в селі Владиславка, проживає разом із дружиною ОСОБА_8 та її неповнолітнім сином.

Слідчий суддя вважає можливим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи встановлені обставини, майновий та сімейний стан підозрюваного, заставу необхідно визначити у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За частиною сьомою статті 183 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою цієї статті, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, доцільним є покласти на нього обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025080200001529, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2025 року за частиною п`ятою статті 407 КК України задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Софіївка Краснолуцького району Луганської області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 02 квітня 2026 року.

Строк дії ухвали - до 24.00 години 31 травня 2026 року.

Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України: прибувати на виклики до слідчого Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 з періодичністю не рідше одного разу на тиждень, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживатиме на час внесення застави, без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 31 травня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Попередити підозрюваного, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України, та звернуто заставу в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1