Рішення № 135542280, 12.02.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18656/24

Провадження № 2/369/2219/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.02.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

за участі:

прокурора Звягінцевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/18656/24 за позовною заявою Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (правонаступник - Бучанська окружна прокуратура Київської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі позивач) звернувся до ОСОБА_1 (далі відповідач) з даним позовом про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що У приватній власності ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на даний час Дмитрівська сільська територіальна громада Бучанського району Київської області з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 16.12.2013 за індексним номером 14718776.

Надалі, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2018 (спадкова справа №103/2015, зареєстровано в реєстрі за №1-3222), за громадянином російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 (номер відомостей про речове право 28028727 від 21.09.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 43125614 від 21.09.2018).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 є громадянин російської федерації ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3-24 ОСОБА_1 залишається громадянином російської федерації.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у вересні 2018 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території с. Гурівщіна, Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужив земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059, ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 22.09.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.01.2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2024 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на належну на праві приватної власності відповідачу земельну ділянку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року замінено Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області у справі № 369/18656/24 процесуальним правонаступником Бучанською окружною прокуратурою.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовну заяву повністю.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у приватній власності ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на даний час Дмитрівська сільська територіальна громада Бучанського району Київської області з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 16.12.2013 за індексним номером 14718776.

Надалі, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2018 (спадкова справа №103/2015, зареєстровано в реєстрі за №1-3222), за громадянином російської федерації ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 (номер відомостей про речове право 28028727 від 21.09.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 43125614 від 21.09.2018).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 є громадянин російської федерації ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3-24 ОСОБА_1 залишається громадянином російської федерації.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у вересні 2018 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території с. Гурівщина, Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужив земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059, ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 22.09.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка, з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059, підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель

(ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Києво-Святошинською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059, шляхом її конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (правонаступник - Бучанська окружна прокуратура Київської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3222480803:03:001:5059, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Гурівщина Дмитрівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2018, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 43125614, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 39817550).

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 08.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко