Рішення № 135540900, 03.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/27086/25

Провадження № 2/161/1411/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Опальчук А.А.,

за участю прокурора Лєбєдєва В.В.,

представника відповідачів Пасічника О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича подав в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та 3% річних.

Позов обгрунтовує тим, що у період з 06.12.2019 по 24.12.2019 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили реконструкцію адміністративного приміщення на АДРЕСА_1 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт. 26.01.2021 об`єкт введено в експлуатацію, що підтверджується зареєстрованою декларацією. Водночас із її змісту не вбачається сплати відповідачами пайової участі.

Згідно з інформацією Луцької міської ради від 18.12.2025, замовники будівництва не сплачували пайову участь та не передавали об`єкти інфраструктури у власність громади.

На момент початку будівництва та введення об`єкта в експлуатацію статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачала обов`язок пайової участі, було виключено Законом №132-ІХ. Відповідачі пайовий внесок не сплачували та до укладення відповідного договору не зверталися, у зв`язку з чим правовідносини щодо пайової участі між сторонами не виникли. При цьому після 01.01.2020 обов`язок укладення таких договорів було скасовано, а перехідні положення Закону №132-ІХ визначають порядок участі лише для окремих об`єктів будівництва.

Вказує, що обов`язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відповідачі були зобов`язані у 2020 році звернутися до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта (згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 06.12.2019 № ВЛ 061193401200) і до введення його в експлуатацію у січні 2021 року (згідно декларації про готовність від 26.01.2021№ ВЛ101210126237) сплатити пайовий внесок, загальна сума коштів які підлягають стягненню із Відповідача становить 194 296,33 грн (102800 грн основна сума боргу + 91946,33 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних).

На підставі наведеного, просять суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти на загальну суму 194 296,33 грн, з яких: - 102 800,00 грн безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у

розвитку інфраструктури населеного пункту; - 76 405,85 грн інфляційних втрат та 15 090,48 грн трьох процентів річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

13.02.2026 на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , в якому він зазначає, що 04.02.2026 сплатили грошові кошти пайової участі до місцевого бюджету у розвитку інфраструктури населеного пункту в загальній сумі 102 800,00 грн, вважає позовні вимоги безпідставними у зв`язку із тим, що прокурор заявляє вимогу про стягнення інфляційних та 3% річних із пропуском позовної давності та безпідставно представляє інтереси Луцької міської ради. Крім того, не погоджується з розрахунком коштів, які підлягають стягненню в порядку ст. 625 ЦК України.

20.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція адміністративного приміщення на АДРЕСА_1 » підтверджується декларацією № ВЛ 101210126237 від 26.01.2021. Відповідно, перебіг строку за ст. 257 ЦК України слід рахувати від цієї дати. Під час карантину строки позовної давності за ст. 257258 ЦК України продовжувалися, аналогічно питанню продовження строків позовної давності у зв`язку з введенням дії воєнного стану. Тому підстав для застосування позовної давності, в тому числі до нарахування штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України немає. Оскільки кошти пайової участі належать до бюджету розвитку, а компетентний орган, а саме Луцька міська рада, будучи поінформованим про порушення, не захистив інтереси держави, прокурор, дотримавши вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», мав право та обов`язок звернутися до суду з позовом.

05.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника Луцької міської ради про розгляд справи у їх відсутності, покладаються на розсуд суду.

30.03.2026 через систему «Електронний суд» від заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідачів суми коштів пайової участі у розмірі 102800 грн з одночасним повернення Волинській обласній прокуратурі коштів судового збору у сумі 1281,66 гривень, оскільки станом на теперішній час відповідачами сплачено основну суму коштів пайової участі, які підлягали сплаті, без урахування нарахованих штрафних санкцій.

Прокурор Луцької окружної прокуратури Лєбєдєв В.В. позов в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідачів Пасічник О.О. заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у період з 06.12.2019 по 24.12.2019 Ярощук П.Ф. та Шевчук В.С. згідно документу, що дає право на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт від 06.12.2019 № ВЛ 061193401200 було здійснено будівництво об`єкта: «Реконструкція адміністративного приміщення на АДРЕСА_1 ».

26.01.2021 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації № ВЛ 101210126237 від 26.01.2021, що підтверджується відповідним витягом з вебсайту «e-construction.gov.ua».

Згідно декларації про готовність, відповідачами не сплачувалась пайова участь.

Відповідно до інформації Луцької міської ради від 18.12.2025, замовники будівництва не сплачували відповідні кошти пайової участі, будь-які об`єкти інфраструктури у власність Луцької міської територіальної громади не передавали.

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають та здійснюють цивільні права і обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, яким на території Луцької міської громади є, зокрема, Луцька міська рада.

Відповідно до статті 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України), а кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відносяться до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України). Бюджет розвитку, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», включає доходи та видатки місцевого бюджету, утворені та використані для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази. Таким чином, кошти пайової участі є джерелом формування бюджету розвитку місцевого бюджету, а їх стягнення належить до інтересів територіальної громади та держави, необхідних для забезпечення належного функціонування органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначила, що незвернення органу, уповноваженого захищати інтереси держави, з відповідним позовом, який відповідає вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом відповідно до норм національного законодавства та практики ЄСПЛ. Аналогічно, у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 встановлено, що дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність звернення компетентного органу протягом розумного строку після отримання повідомлення є достатньою підставою для представництва інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва держави в цьому спорі.

Враховуючи, що прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», проінформувала Луцьку міську раду про факти несплати замовниками будівництва коштів пайової участі (лист від 02.12.2025), однак Луцька міська рада, не вжила належних заходів щодо усунення порушень, в тому числі в судовому порядку, інтереси держави залишаються незахищеними, у зв`язку з чим у прокурора виникло право та обов`язок захистити їх шляхом пред`явлення даного позову.

Обґрунтованість підстав для представництва інтересів держави в особі позивача підтверджується фактом порушення державних інтересів, що потребують комплексного захисту, а також тривалою бездіяльністю уповноваженого органу, який, будучи належним чином поінформованим про наявні порушення, не вжив жодних заходів для їх усунення

Судом встановлено дотримання Прокурором процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, позивача було завчасно повідомлено про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення даного позову, що підтверджується листом від 22.12.2025

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, прострочення виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим кредитор має право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України; аналогічні висновки викладені у практиці Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки, відповідачі безпідставно зберегли кошти пайової участі у період з 27.01.2021 по 18.12.2025 у сумі 102800 грн, їм нараховано інфляційні втрати та три проценти річних у загальному розмірі 91946,33 грн (76405,85 грн інфляційні втрати, 15090,48 грн три проценти річних).

Дослідивши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов`язання, суд встановив, що зазначені нарахування здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства, є правильними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у повному обсязі.

Щодо доводів відповідачів про застосування позовної давності та відхилення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період, що перевищує три роки до дня звернення з позовом, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Оскільки готовність до експлуатації об`єкта будівництва «Реконструкція адміністративного приміщення на вул. Василя Стуса, 11 у м. Луцьку» підтверджується декларацією № ВЛ 101210126237 від 26.01.2021, саме з цієї дати слід обчислювати перебіг строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Строки позовної давності відновили свій перебіг з 04.09.2025 на підставі Закону №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності".

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 13.11.2024 (справа №383/1645/23, провадження №61-12645св24).

Таким чином, строки давності для звернення до суду з вказаним позовом не минули, бо дата вчинення правочину припала на період дії законодавчих положень про зупинення строків давності.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення із замовника будівництва 76 405,85 грн інфляційних втрат та 15 090, 48 грн копійок трьох процентів річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з тим, на підставі вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути на користь Волинської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Луцької міської ради 76 405 (сімдесят шість тисяч чотириста п`ять) гривень 85 копійок інфляційних втрат та 15 090 (п`ятнадцять тисяч дев`яносто) гривень 48 копійок трьох процентів річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, буд.14, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір у розмірі по 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 37 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: держава в особі Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд.19, код ЄДРПОУ 34745204.

Представником позивача: заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк Сергій Ярославович, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд.13, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290991522.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк