Рішення № 135539324, 30.03.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/2211/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового

засідання Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість яка виникла за договором № 1767726 від 09.12.2021 в розмірі 24000 грн. 00 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 09.12.2021між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1767726 в електронній формі.

Зазначає, що згідно п. 1.1 Договору, який було укладено між сторонами, ТОВ «ВЕЛЛФІН» надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Вказує, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» виконало свої зобов`язання та перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 позику у розмірі 8000 грн. 00 коп., що підтверджується повідомленням № 497/11 від 14.11.2024 ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайзер здійснює зарахування коштів. Однак,всупереч умовам укладеного договору, ОСОБА_1 прострочила строки повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 24000 грн. 00 коп. зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів, яку відповідач добровільно не погашає.

Сторони в судове засідання 30 березня 2026 року не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи 30 березня 2026 року без його та відповідача участі, у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , опитані раніше, в судовому засіданні проти позову заперечили, вважають його безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_1 в суді пояснила, що 02 грудня 2021 року в неї була заблокована сім-картка в телефоні з невідомих причин, після чого вона звернулась 05 грудня 2021 року в «Київстар» і згодом змінила номер телефону. З часом вона дізналась, що почали телефонувати невідомі особи до її рідних, друзів та сусідів з приводу того, що нібито ОСОБА_1 взяла кредити в різних організаціях. З часом почали телефонувати до неї на новий номер телефону і вимагати повернення кредитів. Телефонувати почали з 15 грудня 2021 року по різних нібито кредитах. Тоді на її прохання донька відповідача зайшла на сайт, де можна побачити кредитну історію, і виявила, що на ОСОБА_1 оформлено ряд кредитів, яких вона не брала. Після цього вона зрозуміла, що відбулось шахрайство і звернулась в поліцію, та було відкрито кримінальне провадження.

У поданому відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказала, що договір про споживчий кредит № 176726 від 09.12.2021 нею з ТОВ «ВЕЛЛФІН» не укладався ні в письмовій, ні в електронній формі. Вона подала заяву 10.01.2022 до ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про те, що невстановлені особи, шляхом шахрайства, скориставшись її особистими даними 02.12.2021 отримали на її ім`я кредитні кошти в багатьох кредитних компаніях. За поданою заявою було розпочато кримінальне провадження № 12022243260000031 від 08.02.2022 та проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що до позовної заяви додано копію договору про споживчий кредит № 1767726, згідно з яким 09.12.2021 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено зазначений договір в електронному вигляді (а.с. 17-22).

Відповідно до умов договору позикодавець надає позичальнику на умовах передбачених договором, грошові кошти в позику в сумі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п.1.5 Договору (п.1.1 Договору).

За умовами договору, строк його дії становить 7 днів (п.1.3 Договору). Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до таких умов: 1,33% від суми позики, але не менше ніж 50 грн. 00 коп. за перший день користування позикою; 1,33% від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору (п.1.5 Договору).

ТОВ «ВЕЛЛФІН» в порядку, встановленому п.1.4 Договору позики, через оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», на платіжну картку НОМЕР_1 була перерахована сума позики в розмірі 8000 грн. 00 коп., що підтверджується інформаційною довідкою № 497/11 від 14.11.2024 ТОВ «Платежі Онлайн» (а.с. 35).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 1767726 від 09.12.2021, заборгованість відповідача складає 77310,00 грн., з яких: 8000 грн. 00 коп. основний борг, 16000 грн. 00 заборгованість за відсотками (а.с. 23-34).

Також, як встановлено судом, 10.01.2022 відповідач ОСОБА_1 звернулась до ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою, в якій просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати кримінальне провадження відносно невстановлених осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 355 КК України, оскільки невстановлені особи, шляхом шахрайства, скориставшись її особистими даними 02.12.2021 отримали на її ім`я кредитні кошти в різних кредитних компаніях, зокрема в ТОВ «ВЕЛЛФІН» в розмірі 8000 грн. 00 коп. (а.с. 71).

Начальник сектору дізнання ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Дрозд О.В., постановою від 05.07.2025 відновив досудове розслідування по кримінальному провадженню. Із вказаної постанови вбачається, що 07.02.2022 до ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшла ухвала слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області, в якій йдеться про те, щоб зобов`язати уповноважену особу ВП № 2 забезпечити внесення до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 , яка зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв 10.01.2022 за № 115, про те, що невідома особа, шляхом шахрайства отримала на її ім`я кредитні кошти в кредитних компаніях. За даним фактом 08.02.2022 внесені відомості до ЄРДР за № 12022243260000031 за ознаками кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 17.03.2022 кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 05.07.2025 у відділ поліції надійшла ухвала слідчого судді, в якій йдеться про те, що постанову про закриття вказаного кримінального провадження слід скасувати (а.с. 124).

Як вбачається з листа начальника сектору дізнання ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Дрозда О.В. № 3690-2026 від 08.01.2026, проведеним розслідуванням було встановлено, що невідома особа від імені ОСОБА_1 отримала у різних кредитних компаніях грошові позики, які були перераховані на банківські картки. Враховуючи те, що особа, яка вчиняла шахрайські дії перебувала в м. Київ, тому 23.12.2025 прокурором Волочиської окружної прокуратури визначено підслідність у даному кримінальному провадженні за відділом дізнання Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Суд звертає увагу на те, що у наданій позивачем довідці про переказ кредитних коштів вказано - номер транзакції, номер замовлення, сума, дата та час проведення, номер платіжної картки, емітент платіжної картки, код авторизації, опис. Однак, матеріали справи не містять підтверджень про те, що вказана картка, на яку було здійснено переказ коштів, належить ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Отже, враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як рішення ухвалено на користь відповідача, то понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп., не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 1048-1050, 1054 ч. 1, 1077, 1078 ЦК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»(03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48; код ЄДРПОУ 39952398).Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя О.М.Бабій