Ухвала суду № 135539295, 17.02.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1869/23

Провадження №2/477/216/26

УХВАЛА

17 лютого 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Саукової А.А.,

за участю секретаря Котової О.Д.,

за участю:

прокурора Омелян А.В.,

представника відповідача адвоката Костенюк М.В.,

під час розгляду в судовому засіданні в залі суду цивільної справи за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Мішково-Погорілівської сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання незаконним і скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про повернення на стадію підготовчого судового засідання, а також подав заяву про зміну предмету позову.

Своє клопотання про повернення на стадію підготовчого судового засідання прокурор обґрунтовував тим, що позов пред`явлено у липні 2023 року, обґрунтування позовних вимог здійснено відповідно до вимог закону та судової практики, яка склалась з вирішення земельних спорів у подібних правовідносинах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначав, що предметом негаторного позову є вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Звертав увагу, що неодноразово Верховним Судом зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового та природно-заповідного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування, всупереч вимог Земельного, Лісового кодексів України, є неможливим. Таке протиправне зайняття земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. У зв`язку з чим позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов.

Навів у клопотанні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які є актуальними і на теперішній час та з огляду на які неправомірні рішення про передачу земель природоохоронного призначення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані, а держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним або юридичним особам і державної реєстрації а останніми права власності і , відповідно, у цих випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою шляхом її повернення власникові.

Разом з тим, після закриття підготовчого провадження у справі, а саме 09.04.2025 року, набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача».

Ці законодавчі зміни, на думку прокурора, суттєво впливають на застосування судом та учасниками процесу способу захисту, є виключними та не залежали від волі сторін, у тому числі прокурора, з огляду на вищевказані зміни законодавства виникла потреба у зміні предмету позову, що можливо вчинити лише на стадії підготовчого провадження.

Представник відповідача проти клопотання прокурора заперечувала, зазначивши про необгрунтованість повернення на стадію підготовчого провадження. Зазначала, що станом на дату подачі позову норми законодавства передбачали захист порушеного права шляхом подачі як віндикаційного, так і негаторного позовів, така позиція знайшла своє відображення і в Постановах Верховного Суду. Отже, прокурором свідомо обраний певний спосіб захисту, з яким він і звернувся до суду.

Вивчивши матеріали клопотання та цивільної справи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частиною 1 статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20).

Відповідна процесуальна дія може бути вчинена на стадії підготовчого провадження.

Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблений висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Тобто, повернення на стадію підготовчого провадження можливе лише за виключних обставин.

Відповідно до матеріалів справи, 21 липня 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Мішково-Погорілівської сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання незаконним і скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки, в якому просить: усунути перешкоди власнику Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 12.11.2020 року № 11 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 0,1206 га (кадастровий номер 4823383000:07:000:0139) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди власнику Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Миколаївській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,1206 га з кадастровим номером 4823383000:07:000:0139 по АДРЕСА_1 ; визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1206 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 4823383000:07:000:0139, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги у поданій до суду заяві про зміну предмету позову прокурор обґрунтовує на підставі статті 387 ЦК України, як витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача.

Однак, суд зазначає, що до статті 387 ЦК вищенаведеним законом, на який посилається прокурор, зміни не вносились, отже, прокурор не був позбавлений можливості звернутись до суду з віндикаційним позовом з самого початку. Правові позиції Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії справ є чинними та не змінювались.

За таких обставин, зазначена прокурором зміна законодавства не може бути підставою для повернення на стадію підготовчого провадження.

Крім того, задоволення такого клопотання може викликати сумнів щодо неупередженості головуючого судді у сторони відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора щодо повернення на стадію підготовчого провадження слід відмовити.

Разом з тим, після закриття підготовчого провадження у справі, а саме 09 квітня 2025 року, набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Як вбачається з позову, однією з позовних вимог є припинення права власності на земельну ділянку відповідача.

З огляду на вищезазначені зміни, статтею 391 ЦК України визначено, що у разі якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/ або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Мішково-Погорілівської сільської ради від 12.11.2020 року № 11 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1206га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Отже, фізична особа діяла у спосіб та порядок, передбачений законодавством, для отримання земельної ділянки у приватну власність.

У позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор не вказував щодо недобросовісності при набутті ОСОБА_1 земельної ділянки.

Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» внесені також зміни до Цивільного процесуального кодексу України, а саме:

до частини 4 статті 177 ЦПК України, яку доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

частину 2 статті 185 Кодексу доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму";

перше речення частини третьої викладено у такій редакції: «Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду».

З огляду на частину 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Матеріали позовної заяви не містять експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, на депозитний рахунок суду грошова сума у розмірі вартості спірного майна не вносилась.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що, оскільки зміни до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» мають зворотну дію в часі, то позовну заяву прокурора слід залишити без руху та надати строк для проведення експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, та внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі вартості спірного майна.

Керуючись ст. 222, ст.ст. 258-260 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора щодо про повернення на стадію підготовчого провадження для вирішення питання щодо зміни позовних вимог - відмовити.

Позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Мішково-Погорілівської сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання незаконним і скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки, - залишити без руху.

Повідомити прокурора про необхідність виправлення зазначених недоліків заяви у спосіб, визначений у мотивувальній частині ухвали, протягом тридцяти днів з дня вручення копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.А. Саукова