Ухвала суду № 135538975, 08.04.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1419/25

Провадження №2/149/74/26

Номер рядка звіту 31

У Х В А Л А

"08" квітня 2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О. ,

за участі секретаря Паламарчук Л. В.

розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа. Ухвалою суду від 26.03.2026 задоволено клопотання відповідача про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки.

31.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування зустрічного забезпечення, яка мотивована тим, що земельна ділянка використовується відповідачем ОСОБА_1 на підставі укладеного з власником ОСОБА_2 договору оренди, натомість позивач ПрАТ «Зернопродукт МХП» створює умови для безпідставного користування земельною ділянкою, не зважаючи на зареєстроване право відповідача. ОСОБА_1 вважає, що такими діями саме позивач перешкоджає здійсненню його господарської діяльності, що в подальшому може призвести до виникнення значних збитків для відповідача. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просить застосувати зустрічне забезпечення шляхом заборони позивачу ПрАТ «Зернопродукт МХП» вчиняти будь-які дії щодо використання земельної ділянки кадастровий номер: 0524884200:02:002:0214.

02.04.2026 на адресу суду надійшли письмові заперечення позивача на заяву про зустрічне забезпечення, у яких позивач ПрАТ «Зернопродукт МХП» просить відмовити у задоволенні заяви через необгрунтованість доводів відповідача.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заяви про зустрічне забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття відповідних заходів судом може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників.

Верховний суд у постанові від 02.03.2023 року у справі № 643/14180/21 зазначив, що зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, особі належить аргументувати та довести відповідними доказами в порядку ст. ст. 76-81 ЦПК України імовірність заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0524884200:02:002:0214 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Ставлячи перед судом питання про зустрічне забезпечення як захід забезпечити відшкодування збитків, відповідач не надає суду будь-яких доказів, які б вказували на те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони йому вчиняти будь-які дії із спірною земельною ділянкою, можуть спричинити йому збитки. Зокрема, не підтверджено будь-якими доказами здійснення господарської діяльності відповідачем ОСОБА_1 (в тому числі у сфері товарного сільськогосподарського виробництва), використання у такій господарській діяльності спірної земельної ділянки, отримання від такої діяльності прибутку (доходу), який міг бути або був втрачений у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову, імовірність порушення технологічного циклу вирощування сільськогосподарських культур, втрати врожаю, неможливості виконання вже укладених господарських договорів тощо.

Доказів, які б вказували на необхідність обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України), матеріали справи не містять.

Сам по собі факт державної реєстрації за відповідачем права оренди згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним з ОСОБА_2 , враховуючи і наявність спору між сторонами з цього приводу, не свідчить про безумовне існування підстав для зустрічного забезпечення. Крім того, застосування заходів забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_1 вимагати захисту чи відновлення його прав у спосіб, передбачений чинним законодавством, за наявності відповідних фактичних підстав.

Необхідність застосування заходів зустрічного забезпечення у спосіб, на який вказує відповідач, зводиться в цілому до незгоди із рішенням про застосування заходів забезпечення позову (що може бути реалізовано ним у спосіб, визначений чинним законодавством шляхом апеляційного оскарження відповідного судового рішення), а також до посилань на фактичні обставини справи, які є предметом судового розгляду справи по суті (зокрема і щодо обставин і підстав набуття ОСОБА_1 права оренди, які відповідач вважає правомірними, а позивач таку правомірність заперечує).

Посилання відповідача ОСОБА_1 на можливі негативні наслідки, які може спричинити забезпечення позову на майнові інтереси ОСОБА_2 , суд відхиляє, оскільки остання є самостійним учасником судового розгляду, залучена у справі як відповідач і відтак не позбавлена права оспорювати застосування заходів забезпечення позову у встановленому порядку.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При цьому сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зміст правовідносин, що виникли між сторонами, з огляду на обраний вид забезпечення позову, враховуючи відсутність доказів використання відповідачем земельної ділянки, недоведеність завдання відповідачу збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 154, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Павлюк О. О.