Рішення № 135538823, 12.03.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/21438/25

Провадження №2/523/2476/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"12" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, у загальному позовному провадженні, цивільну справу № 523/21438/25 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

14 жовтня 2025 року Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кльоб К.І. звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, яким просить:

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході підготовчого провадження Позивачем було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи з`ясувалася відсутність правовстановлюючих документів не лише щодо частки спадкодавця, а й щодо іншої 1/2 частки цієї ж квартири, яка фактично належала самому Позивачу на підставі проекту поділу, але не була зареєстрована у встановленому законом порядку.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.01.2026 року, позивач просить суд:

- Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом 1/2 (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 20,7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , який помер у червні 2024 року.

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 20,7 кв.м., як на таку, що фактично належала йому, однак право власності на яку не було оформлено у встановленому законом порядку.

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 20,7 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є рідним сином ОСОБА_2 , який помер у червні 2024 року.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса.

16.09.2024 року приватним нотаріусом Мізрахі Е.В. була заведена спадкова справа №23/2024 до майна ОСОБА_2

19 серпня 2025 року представник Позивача, ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мізрахі Е.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом Позивачу/спадкоємцю, ОСОБА_1 , на 1/2 (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів та відсутність державної реєстрації права власності за спадкодавцем на новоутворений об`єкт. Згідно з архівом КП «БТІ», квартира АДРЕСА_2 була утворена шляхом поділу на підставі Розпорядження Суворовської РА № 565-р від 23.09.2011 року і належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках (по 1/2), проте реєстрація права за обома власниками до 2013 року проведена не була.

Позивач не отримав від свого батька, ОСОБА_2 , оригінали вищезазначених правовстановлюючих документів, та йому не відомо їх місцезнаходження, він вважає їх втраченими.

З огляду на вищезазначене, Позивач зазначає, що має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя його батьку, ОСОБА_2 та Позивачу у рівних частках, однак через відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 17.10.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 26.01.2025 р. витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Мізрахі Еліни Володимирівни, копію спадкової справи № 23/2024 заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер у червні 2024 року.

Ухвалою суду від 28.01.2026 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті. Позивач та його представник адвокат Кльоб К.І. до судового засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, був повідомлений про розгляд справи належним чином, його представник адвокат Суворова Ю.І. подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Одеська міська рада не забезпечила явку свого представника до судового засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, причин неявки не повідомила, відзиву на позов до суду не надала, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового засідання не здійснювалось технічним записом, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.1988 року.

У червні 2024 року помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 від 18.06.2024 року.

16.09.2024 року Позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Мізрахі Еліни Володимирівни,

В той же день, приватним нотаріусом Мізрахі Е.В. була заведена спадкова справа №23/2024 до майна ОСОБА_2

19 серпня 2025 року представник Позивача, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мізрахі Е.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом Позивачу/спадкоємцю, ОСОБА_1 , на 1/2 (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою нотаріуса від 19.08.2025 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність оригіналів документів та реєстрації права власності.

Надати нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно Позивач, ОСОБА_1 не має можливості, у зв`язку з їх відсутністю у нього.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мізрахі Е.В. належним чином завірену копію спадкової справи № 23/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи та інформації КП «БТІ» ОМР, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , первісно виникло у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.11.2001 року, виданого Службою будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці (реєстраційний запис № 250 від 20.11.2001 року).

Надалі, після перерозподілу часток та відчуження частини майна, за ОСОБА_2 (спадкодавцем) залишилося 3/100 частки, а за ОСОБА_1 (Позивачем) 1/5 (25/100) часток первинного домоволодіння.

Вказані обставини стали передумовою для подальшого виділу майна в натурі та прийняття розпорядження Суворовської районної адміністрації № 565-р від 23.09.2011 року, яким було сформовано новоутворений об`єкт квартиру АДРЕСА_2 площею 20,7 кв.м., власниками якої у рівних частках (по 1/2) стали Позивач та спадкодавець. Зазначений поділ було здійснено на підставі Розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 565-р від 23.09.2011 року, яким затверджено висновок КП «ОМБТІ та РОН» № 267401.75 від 30.06.2011 року.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 565-р від 23.09.2011 року, затверджено проект поділу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_4 на два самостійних об`єкта та їх нумерацію, зокрема:

-за громадянином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатна квартира АДРЕСА_4 , яка складається з: 7 кухня площею 9,8 кв.м., 8 житлова кімната площею 10,9 кв.м., загальною площею 20,7 кв.м., житловою площею 10,9 кв.м.

Проте, як свідчать матеріали інвентаризаційної справи КП «БТІ» ОМР, станом на 31.12.2012 року державна реєстрація права власності на цей об`єкт проведена не була, що унеможливило отримання Позивачем свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку

В ході розгляду справи судом також з`ясовано, що через відсутність первинної державної реєстрації квартири як окремого об`єкта, Позивач позбавлений можливості оформити право власності не лише на успадковану частку батька, а й на власну 1/2 частку, яка належить йому на підставі вищевказаного розпорядження про поділ.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ст. 1217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив та батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд зазначає, що позивач, подавши у зазначений ст. 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини, прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_2 .

Вищезазначене підтверджується копією спадкової справи № 23/2024, що заведена до майна померлого ОСОБА_2 ..

У зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_2 на зазначене майно, та керуючись ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п.п. 4.12 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мізрахі Е.В. було прийнято Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме відмова ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/2 (одну другу) частку квартири, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_3 .

Підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5) визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», п. 22.31 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Із зазначеного вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема в нотаріальному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновків, що питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права, існування перешкод в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 16.12.2020 у справі № 761/11883/17, в постанові від 14.05.2020 у справі № 707/1309/15, в постанові від 20.03.2020 у справі № 320/8118/17, які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У п. 3.1 Узагальнення, проведеного ВССУ від 16.05.2013 року, відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п. 3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 382 ч. 2, ст. 392 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє правове та доказове обґрунтування у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті. Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається або у разі втрати документа.

Матеріалами справи підтверджується, що квартира АДРЕСА_5 , є самостійним об`єктом, власниками якого згідно з проектом поділу є спадкодавець та Позивач у рівних частках. Відсутність державної реєстрації не скасовує самого права власності, набутого на підставі рішення компетентного органу.

Щодо обґрунтування визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в цілому, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів технічної інвентаризації та Розпорядження Суворовської районної адміністрації № 565-р від 23.09.2011 року, новоутворена квартира АДРЕСА_4 , площею 20,7 кв.м, була визначена як об`єкт спільної часткової власності ОСОБА_2 (спадкодавця) та ОСОБА_1 (Позивача) в рівних частках, тобто по 1/2 частці за кожним.

Встановлено, що Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, який у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 23/2024

Оскільки за життя спадкодавця та Позивача право власності на зазначену квартиру не було зареєстроване у встановленому законом порядку, Позивач позбавлений можливості оформити як власну 1/2 частку (набуту на підставі розпорядження про поділ), так і 1/2 частку батька в порядку спадкування

Таким чином, враховуючи, що до складу спадщини входить 1/2 частка квартири, а інша 1/2 частка вже належить Позивачу на законних підставах як співвласнику новоутвореного об`єкта, визнання права власності на цілу квартиру (що складається з особистої та спадкової часток) є ефективним та остаточним способом захисту прав Позивача, який дозволить здійснити державну реєстрацію об`єкта нерухомості як єдиної цілісної одиниці.

З огляду на викладене, враховуючи, що Позивач є одночасно співвласником новоутвореного об`єкта нерухомості та єдиним спадкоємцем за законом іншої частини цього майна, суд доходить висновку, що за відсутності первинної державної реєстрації квартири та неможливості оформлення прав у позасудовому порядку, вимоги про визнання за Позивачем права власності на об`єкт в цілому є законними та обґрунтованими. Враховуючи, що Позивач прийняв спадщину та вчинив усі необхідні дії для оформлення своїх прав, проте отримав відмову з незалежних від нього причин, суд приходить до переконання про наявність всіх законних підстав для задоволення позову

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: кухні площею 9,8 кв.м. , житлової кімнати площею 10,9 кв.м., загальною площею 20,7 кв.м., житловою площею 10,9 кв.м., зокрема: на 1/2 частку квартири в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , та на 1/2 частку квартири право власності на яку належить позивачу, однак не зареєстровано у встановленому законом порядку, за відсутності документів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2026р.

Суддя: К.О. Далеко