Рішення № 135538748, 23.03.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20859/25

Провадження №2/523/1288/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

07 жовтня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 31150 грн за кредитним договором № 4057101 від 26 квітня 2021 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 26 квітня 2021 року відповідач уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит №4057101 у електронному вигляді на сайті кредитодавця, за яким отримав кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 7000 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, за ним утворилася заборгованість у розмірі 31150 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за процентами 23450 грн та заборгованість за комісійними винагородами 700 грн.

10 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» за договором відступлення права вимоги відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитними зобов`язаннями відповідача.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами.

09 жовтня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 листопада 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідач, в інтересах якого діє його представник адвокат Осьмінін С.Д., надав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами у межах строку кредитування у розмірі 2450 грн, в іншій частині просив відмовити з огляду на таке. Строк кредитування за договором складає 28 днів до 24 травня 2021 року, докази пролонгації договірних відносин між кредитором та позичальником відсутні, тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тоді як позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування до 24.05.2021, так і після закінчення цього строку до 22.07.2021, що суперечить чинному законодавству.

Виходячи із суми позики у розмірі 7000 грн, узгодженої процентної ставки у розмірі 1,25% за день та строку кредитування - 28 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за договором складає 2450 грн.

Також сторона відповідача вважає нарахування комісії у розмірі 700 грн безпідставною, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до первісного кредитора ТОВ «Мілоан» більш ніж один раз на місяць для отримання інформації про стан заборгованості за кредитним договором та отримання виписки.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У своїй відповіді на відзив позивач зазначив, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Щодо обґрунтованості вимог про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом позивач зазначив наступне.

Оскільки відповідач порушив умови договору та не повернув кредит своєчасно, тому за умовами п. 2.3.1.2. договору відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.

У зв`язку з цим розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами кредитного договору строку розраховувався за формулами:

за період з 27.04.2021 по 24.05.2021 у розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає 7000 х 0,0125 (1,25/100) х 28 (днів) = 2 450,00 грн (п. 1.5.2 договору);

за період з 25.05.2021 по 23.07.2021 у розмірі 5 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає 7000 х 0,05 (5/100) х 60 (днів) = 21000 грн (п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору про споживчий кредит).

У зв`язку з цим позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також на усне клопотання представника відповідача у судовому засіданні 03 лютого 2026 року про застосування строку позовної давності позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором № 4057101 від 26 квітня 2021 року має часові рамки з 24.05.2021 по 24.05.2024 року, проте із врахуванням карантинних заходів та запровадженням воєнного стану строки позовної давності були зупинені. 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX, яким виключено пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04 вересня 2028 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника.

Представник відповідача адвокат Осьмінін С.Д. також надав заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих процентів у розмірі 21000 грн та комісії 700 грн.

У судовому засідання 03 лютого 2026 року представник відповідача частково визнав позовні вимоги, посилаючись на підстави, зазначені у відзиві.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 4057101, отримав проект кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

ТОВ «Мілоан» направило ОСОБА_1 електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 4057101 від 26 квітня 2021року.

За умовами договору кредит надається ОСОБА_1 у безготівковій формі у розмірі 7000 грн строком на 28 днів до 24 травня 2021 року зі сплатою процентів, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом у межах строку кредитування та стандартною (базовою) ставкою 5,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадках продовження строку кредитування на стандартних умовах згідно з п. 2.3.1.2 договору, а також комісією за надання кредиту у розмірі 700 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору були встановлені проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку за кожен день користування кредитом з дати наступної за днем надання кредиту до дати завершення строку кредитування на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору, що у грошовому виразі складає 2450 грн.

У п. 2.2.3. передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору.

Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тіло кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У той же день 26 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в сумі 7000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 *81 (платіжне доручення 44760530).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредиту склав 28 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів за користування грошима відповідно до графіку платежів.

За розрахунком суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг відповідача перед ТОВ «Мілоан» за період з 26 квітня по 23 липня 2021 року складає 31150 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за процентами 23450 грн та заборгованість за комісійними винагородами 700 грн.

За відомостями ТОВ «Мілоан» кредитодавець нараховував проценти за користування кредитом за період з 27 квітня по 24 травня 2021 у розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що склало 2450 грн (п. 1.5.2 договору) та за період з 25 травня по 23 липня 2021 у розмірі 5 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що склало 21000 грн (п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору).

10 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги, у тому числі і до відповідача за договором про споживчий кредит № 4057101 від 26 квітня 2021 року за плату та на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у додатку № 1 від 10 серпня 2021 року до договору відступлення.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним зобов`язанням на загальну суму 31150 грн.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Як судом було з`ясовано відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн із строком повернення 24 травня 2021 року, однак до теперішнього часу не повернув вказані кошти, чим порушив зобов`язання, тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення складених ТОВ «Мілоан» проценти нараховані за умовами договору з 27 квітня по 23 липня 2021 року.

Необхідно звернути увагу на те, що строк повернення кредиту за договором встановлено 24 травня 2021 року, тому враховуючи зазначене вимога по процентам підлягає частковому задоволенню у розмірі 2500 грн, нараховані за процентною ставкою 1,25 % за умовами п. 1.5.2 договору за період з 27 квітня по 24 травня 2021 року.

Наведені умови п.2.3.1.2 кредитного договору є суперечливими з пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору, де чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом 24 травня 2021 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом з 24 травня 2021 року припинено, так як доказів пролонгації договору суду не надано.

Що стосується стягнення заборгованості за комісійною винагородою, то слід зазначити наступне.

Відповідно до норм ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" в редакції на час укладення договору, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, аналізуючи викладене, обов`язок позичальника сплатити комісію за видачу кредиту відповідає вимогам закону, тому підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 700 грн .

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням в загальному розмірі 10150 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за процентами 2450 грн, та комісія за видачу кредиту -700 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Що стосується застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позов давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України.

Тобто, на момент укладення вищевказаного договору вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

Крім того, пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 793/2025 р від 20 жовтня 2025 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пунктом 2 цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Набрання чинності Закону відбулося 04 вересня 2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04 вересня 2028 року.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 789,22 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354,355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4057101 від 26 квітня 2021 року у розмірі 10150 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за процентами 2450 грн, комісія за видачу кредиту -700 грн, а також судовий збір у розмірі 789,22 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя