Рішення № 135537349, 01.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 рокуСправа № 495/6302/25 Номер провадження 2/495/1447/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

за участю:

представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - адвоката Селяніна В.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коломацького М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Білгород-Дністровський у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №77497533 від 06.10.2021 року та за Договором №3996188 від 20.08.2021 року у загальному розмірі 20 688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 93 коп., судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 гривень.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №77497533, який підписано відповідачем електронним підписом створеним за допомогою одноразового ідентифікатора. Зазначає, що відповідачкою було отримано вищезазначені кредитні кошти у розмірі 6000 грн., а отже первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» були виконані свої зобов`язання за вищевказаним Договором в повному обсязі. 22.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до змісту якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до змісту якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

18.02.2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №18-02/25, відповідно до змісту якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором №77497533 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість за Договором №77497533 від 06.10.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви у розмірі 18 239,93 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 12 238,95 грн.

Крім того, 20.08.2021 року між ТОВ «Мілоан»» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №3996188, згідно якого остання отримала кредит в сумі 4 000 грн. Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 1800 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка користування кредитом становить 5.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

25.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №25-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором № 3996188 від 20.08.2021 року.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором №3996188 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість за Договором №3996188 від 20.08.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви у розмірі 2 449 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2449 грн.

На основі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №77497533 від 06.10.2021 року у розмірі 18 239,93 грн.; за Договором №3996188 від 20.08.2021 року у розірі 2 449 грн., загальний розмір заборгованості за кредитними договорами у розмірі 20 688 грн. 93 коп.

1.2. Адвокат Коломацький М.Г. в інтересах відповідача ОСОБА_1 24.11.2025 подав до суду відзив н позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» з наступних підстав. На момент пред`явлення позову позивач не надав підтверджуючих доказів щодо відступлення права вимоги за згодою ОСОБА_1 іншим кредиторам, яка є обов`язковою в таких випадках, в іншому разі вважають, що ОСОБА_1 сплативши старому кредитору, вважається такою, що виконала зобов`язання належним чином, і не має обов`язків перед новими кредиторами. Також, вказав, що відповідач ОСОБА_1 не укладала 06.10.2021 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дистанційно договір №77497533, відповідно до даного договору сума позики становила 6000 грн., оскільки у неї вже був укладений договір про споживчий кредит від 20.08.2021 року з ТОВ «Мілоан» №3996188, відповідно до п.1.2. загальний розмір кредиту 4000 грн., по якому відповідач ОСОБА_1 платила проценти і погашала тіло кредиту. Позивач також не надав доказів щодо укладання дистанційно договору №77497533, відсутні докази укладання даного договору: відсутні надання довідки про ідентифікацію, відсутні дата відправки ідентифікатора, відсутні електронне повідомлення, SMS підтвердження, БАНК ID, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, - вимоги є обов`язковими для укладання договорів дистанційно. Щодо стягнення витрат в розмірі 13 000 грн., на правому адвокатську допомогу просять звернути увагу суду на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №810 3806 18, в якій суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін: вилив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду. Отже, вважають, що у даній справі сума за надану правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є завищеною, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності та співмірності.

1.3. Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. 15.12.2025 подала до суду відповідь на відзив та просила позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у відповіді на відзив.

1.4. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коломацький М.Г. 26.12.2025 року подав до суду пояснення та заперечення відносно відповіді на відзив позивача, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача ТОВ «Факторинг Партнерс».

2. Рух справи у суді.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Мишко В.В.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд цивільної справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» адвоката Німченко Анастасії Русланівни про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у цивільній справі №495/6302/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Ухвалами судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2025 року, 04 лютого 2026 року, 23 лютого 2026 року витребувано докази по даній цивільній справі.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2026 року заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» адвоката Селяніна Валерія Олександровича про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у цивільній справі №495/6302/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокат Селянін В.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що з поданих до суду документів, а також документів, витребуваних з банківської установи, вбачається отримання відповідачем спірних грошових коштів. Нарахування заборгованості здійснено належним чином, без нарахування зайвих процентів. Крім того, протягом усього часу існування заборгованості та розгляду справи в суді відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на мирне врегулювання спору або часткове погашення заборгованості.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначила, що за першим договором, за яким сума основного боргу становить 6000 грн., їй не було відомо про походження зазначених коштів та підстави їх зарахування. Щодо другого договору підтвердила отримання кредитних коштів у розмірі 4000 грн. Водночас нараховані проценти вважає невірними та необґрунтованими, у зв`язку з чим, на її думку, підлягають перерахунку.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коломацький М.Г. підтримав викладені у відзиві пояснення та заперечення проти позовних вимог. Додатково зазначив, що розрахунок суми відсотків є безпідставним, необґрунтованим та здійсненим з порушенням вимог чинного законодавства. Разом з тим зазначив, що все ж таки вони визнають основні суми заборгованості (тіло кредиту) за двома договорами у розмірі 6000 грн. та 4000 грн. Щодо витрат на правничу допомогу вказав, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала значного обсягу процесуальних дій, підготовки складних документів чи розрахунків, у зв`язку з чим заявлений розмір таких витрат вважає завищеним. Крім того, просив суд врахувати скрутний матеріальний стан відповідача, а також те, що вона працює вчителем у закладі освіти.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заслухавши думку сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

4. Фактичні обставини справи, висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.10.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77497533.

Відповідно до п. 1 вказаного договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

П. 2-2.3 вищевказаного договору передбачено, що сума позики складає 6000 грн., строком позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова) день 1,99% (фіксована).

Відповідно до п. 12 вказаного договору цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з додатком №1 до договору позики №77497533 таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит загальна вартість кредиту становить 9 582 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало відповідачу на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 6000 грн. 06.10.2021 року одним платежем, що підтверджується довідкою №КД-000030602/ТНПП від 19.05.2025 року від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНЯ «ФІНЕКСПРЕС».

Зазначений договір підписаний електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження умов кредитування.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

22.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до змісту якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір факторингу №10-01/2023, відповідно до змісту якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

18.02.2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №18-02/25, відповідно до змісту якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №77497533.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором №77497533 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість за Договором №77497533 від 06.10.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви у розмірі 18 239,93 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 12 238,95 грн.

Також, 15.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит №3996188, що акцептований відповідачем, шляхом підписання договору електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням Закону України «Про електронну комерцію»

Відповідно до умов укладеного договору №3996188 (далі - договору) від 20.08.2021 року ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит у розмірі 4000 гривень, строком на 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії з надання кредиту та процентів за користування кредитом: 04.09.2021 року. Комісія за надання кредиту становить 1160 грн., яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків (%) від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 1800 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків (%) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків (%) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пункту 2.1 договору, кредитні кошти відповідачу надані шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до пункту 7.1 договору, строк дії договору складає період, що обчислюється з моменту його укладання і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктами 2.2.1 договору передбачена сплата комісії та процентів за користування кредитом.

Відповідно до пунктів 2.2.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Пунктами 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація строку кредитування на стандартних умовах, згідно яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку користування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 Договору (Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії з надання кредиту та процентів за користування кредитом: 04.09.2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

ТОВ «МІЛОАН» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором №3996188 від 20.08.2021 про надання кредиту, перерахувавши відповідачу на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 4000 грн. 20.08.2021 року одним платежем, що підтверджується квитанцією (номер платежу 1740244306), призначення: кошти згідно договору 3996188.

25.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №25-07/2024, згідно якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги за Договором № 3996188 від 20.08.2021 року.

Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позивачем надано розрахунки заборгованості, відповідно до яких:

Згідно з розрахунком від ТОВ «Мілоан» (кредитний договір №3996188), відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн., заборгованість за кредитним договором склала 2 449 грн., з яких тіло кредиту 2 449 грн.

Заборгованість за кредитним договором №3996188 перед товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 06.08.2025 року, загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором складає 2 449 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 2 449 грн.

Разом з цим, відповідно до розрахунку від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитний договір №77497533) відповідач отримав кредит у розмірі 6 000 грн., заборгованість за кредитним договором станом на 22.02.2022 року склала 18 238,95 грн., з яких тіло кредиту 6 000 грн.; заборгованість по процентам 12 238.95 грн.

Заборгованість за кредитним договором №77497533 перед товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 06.08.2025 року, загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором складає 18 239,93 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 6 000 грн. заборгованість за відсотками 12 238.95 грн.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання таких договорів, на таких умовах шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - підлягають до задоволенню в розмірі 20 688,93 грн.

Доводи відповідача про те, що у матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_1 було належним чином ідентифіковано при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, отже, відсутні докази підписання нею кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором є необґрунтованими, оскільки суд встановив, що оспорювані кредитні договори про надання кредиту підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, який без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без зазначення особистої інформації відповідачем ОСОБА_1 не міг бути укладений.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину та відповідачем ОСОБА_1 було отримано кредитні шкоди, що також не заперечувалось відповідачем та її представником у судовому засіданні. Зазначені обставини також підтверджуються витребуваними судом доказами, а саме виписками банку щодо отримання відповідачем вказаних сум. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Вищезазначені висновки відповідають викладеним у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа № 263/3470/20).

5. Розподіл судових витрат

5.1. Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір про надання правової допомоги №02-07/2024.

Відповідно до витягу з акту №15 про надання правничої допомоги від 31.07.2025 року вбачається, що АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 13000,00 грн.

Разом з цим, представник відповідача у відзиві на позовну заву, просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Так, за приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно з висновками Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності при визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участь у розгляді справи приймав у режимі відеоконференції, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді - 3 000 гривень.

5.2. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду через систему "Електронний суд" позивачем сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Отже, на підставі ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №77497533 від 06.10.2021 року та за Договором №3996188 від 20.08.2021 року у розмірі 20 688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 06.04.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Ґердойця Єжи, будинок № 6, офіс № 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Віталій МИШКО