Рішення № 135536797, 07.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2103/26

2/760/12172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява представника позивача - адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №ДП 0012080, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 2 500,00 грн. строком на 98 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.9 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 30% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 750,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 5 455,00 грн., зокрема: 2 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 205,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 750,00 грн. - сума заборгованості за комісією. Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу № 14/10/25 від 14.10.2025 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №ДП 0012080 від 05.03.2025 р. Позивач просить стягнути на його користь вказану заборгованість.

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині основної суми кредиту. З розміром заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих процентів, штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу не погоджується, оскільки вони є явно завищеними та неспівмірними. Просить зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій), як такої, що є неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання. Витрати на професійну правничу допомогу вважає необґрунтованими та такими, що підлягають зменшенню з огляду на малозначність справи та розгляд її в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Просить суд визнати обґрунтованою до стягнення лише суму основного боргу, зменшити розмір штрафних санкцій та процентів, а також зменшити витрати на правничу допомогу до розумного розміру.

ІІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

09 лютого 2026 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень

IV. Фактичні обставини, встановлені судом.

05.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №ДП 0012080.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 2500,00 грн. на 98 календарних днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.9 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 30% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 750,00 грн. а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Договір про надання кредиту №ДП 0012080 підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання/введення ним одноразового ідентифікатора n79C78hM, що був надісланий на вказаний відповідачем номер телефону.

Позивач надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» (Клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Фактор) укладено Договір факторингу № 14/10/25, за умовами якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до пункту 2.1.3. вказаного Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстра прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що інсували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з Реєстром прав вимог № 14/10/25 від 14.10.2025 року загальна сума заборгованості відповідача, яка перейшла до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за договором факторингу, становить 5 455,00 грн. з яких: 2 500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 205,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування: 750,00 грн. - комісія за надання позики (кредиту). Вказана сума заборгованості також підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором позики № ДП 0012080 від 05.03.2025 р. за період з 05.03.2025 р. по 12.12.2025 р.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або sms-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з частиною 2 статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України регламентує, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

05.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №ДП 0012080, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 2 500,00 грн. та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» (Клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу № 14/10/25, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором №ДП 0012080 від 05.03.2025 року перейшли до нового кредитора, а саме до позивача. Відповідно до Реєстру прав вимог № 14/10/25 від 14.10.2025 року загальна сума заборгованості відповідача, яка перейшла за договором факторингу, становить 5455,00 грн, з яких: 2 500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 205,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування: 750,00 грн. - комісія за надання позики (кредиту).

У суду відсутні докази щодо оспорювання відповідачем правомірності Кредитного договору, Договору факторингу в судовому порядку, визнання його недійсним. За таких обставин, виходячи з презумпції правомірності договору, встановленої в статті 204 ЦК України, Кредитний договір, Договір факторингу, а також права вимоги за ними є дійсними та правомірними.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, права вимоги якої він набув за Договором факторингу № 14/10/25 від 14.10.2025 року, є правомірними.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факти укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростовує наявність боргу, однак не погоджується з позовними вимогами в частині нарахованих процентів, штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу, вважає їх завищеними та неспівмірними.

Щодо вказаних відповідачем штрафних санкцій суд зауважує, що такої вимоги позивачем не заявлено, ані Реєстр прав вимоги № 14/10/25 від 14.10.2025 року, згідно з яким позивачу передано право вимоги заборгованості, ані розрахунок заборгованості, наданий позивачем, такого нарахування як штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка) не містить.

Щодо нарахованих позивачем процентів суд зазначає, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

У справі, що розглядається, кредитний договір був укладений 05.03.2025 року, тобто після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», таким чином максимальний розмір денної процентної ставки за вказаним кредитним договором не може перевищувати 1%.

Як вбачається з розрахунку позивача, сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» розрахована виходячи із процентної ставки - 0,9%, як то передбачено умовами кредитного договору та відповідає положенням чинного законодавства. Така заборгованість нарахована у межах строку кредитування, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення позову.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 579936713.1 від 16 грудня 2025 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Ю.О. Умовами п. 4.1. Договору визначено розмір винагороди за надання правничої допомоги. Відповідно до витягу з акту №2-ДІЛ від 01 грудня 2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, встановлено, що адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу на суму 4500,00 грн. Вказану суму сплачено позивачем адвокату, що підтверджується платіжним документом.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми у розмірі 4500,00 грн. Вказаний розмір витрат є цілком співмірним зі складністю цієї справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг. При цьому, оцінюючи заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що сам лише факт посилання у відзиві на їх надмірність без належного обґрунтування та надання доказів не є достатньою підставою для їх зменшення. Відповідачем не було доведено, що обсяг наданих послуг є штучно завищеним.

Таким чином, з огляду на принципи розумності та реальності адвокатських витрат, а також значення справи для позивача, сума у розмірі 4500,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача - адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, подана в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ», код банку 328209) суму заборгованості за Договором кредиту №ДП 0012080 в розмірі 5 455 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 2 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 205,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 750,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АБ «ПІВДЕННИЙ», код банку - 328209) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07.04.2026.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Представник позивача : Ткаченко Юлії Олегівни, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача : Велікданов Сергій Костянтинович, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач : ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча суддя Н.В. Сердюк