Рішення № 135536066, 26.01.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26641/21-ц

пр. 2-1546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2012 року уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу № SAMDN25000730901613 вклад «СТАНДАРТ, 12 міс», на виконання якого внесла на банківський рахунок кошти у розмірі на суму 25 000 дол. США, відсоткова ставка 10,00 % річних.

Навесні 2014 року, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, її рахунки було безпідставно заблоковано, нарахування відсотків було припинено.

Зазначає, що неодноразово зверталася до банку з проханням розблокувати рахунки, повернути суму коштів, проте банк відмовляв у зв`язку з припиненням діяльності на території тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя та неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.

Враховуючи статті 509, 1058, 1060, 1061, 625 ЦК України, якими передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, вважає, що їй мають бути повернуті грошові кошти за вкладом та компенсовані проценти за депозитом, 3 % річних та пеню за незаконне списання коштів.

Посилаючись на наведене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки по депозитному договору на загальну суму тіла депозиту за договором № SAMDN25000730901613 Вклад «Стандарт, 12 міс.» 25 000 доларів США (що еквівалентно 680 259,00 грн. (, відсотки за вкладом (10% річних) 21 184,26 дол. США (що еквівалентно 584050,00 грн.), пеню - 7 320 915, 00 грн., 3 % річних - 4 506, 16 доларів США (що еквівалентно 123 234,83 грн.).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року відкрито провадження в цій справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 вересня 2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року відкладено підготовче засідання на 11 листопада 2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання на 22 лютого 2022 року.

02.12.2021 року до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву. Відповідач заперечує проти заявленого позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

22.12.2021 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання просила відхилити доводи відповідача та позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2022 року залучено до участі у вищевказаній цивільній справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року продовжено розгляд вказаної цивільної справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року відкладено підготовче засідання на 23.07.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 14.10.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.10.2025 року розгляд справи відкладено до 26.01.2026 року.

У судове засідання, призначене на 26.01.2026 року, позивач та її представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала вимоги позову, просила задовольнити.

Представник АТ КБ ПриватБанк» просила провести судове засідання без її участі та відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ «ФК Фінілон» в судове завдання не з`явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суд установив, що позивач є вкладником АТ КБ «Приватбанк», зокрема, 26.11.2012 року ОСОБА_1 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу № SAMDN25000730901613 вклад «СТАНДАРТ, 12 міс», на виконання якого внесла на банківський рахунок кошти у розмірі на суму 25 000 дол. США, відсоткова ставка 10,00 % річних.

Навесні 2014 року, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено.

05 травня 2021 року ОСОБА_1 письмово звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про дострокове припинення договору та просила повернути їй кошти, розміщені на рахунку банку, відкритому на її ім`я, з нарахованими відсотками.

Станом на момент звернення належні позивачу суми коштів АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку не повернуло.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17 (провадження № 61-5237св20), від 27 березня 2024 року у справі № 757/11520/21 (провадження № 61-1852св23).

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 756/420/17 (провадження № 61-18833св21) вказано, що: «позивач листом від 12 вересня 2016 року звернувся до відповідача зі зверненням, про розблокування рахунків та повернення коштів, тобто про розірвання договору вкладу, проте отримав повідомлення від Банку про те, що на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя АТ КБ «ПриватБанк» не має правових підстав та можливості для здійснення банківської діяльності, у зв`язку з чим банк фактично не має доступу до свого майна та договорів на окупованій території, припинив свою діяльність в Криму;

сторони в договорах банківського вкладу передбачили право на односторонню відмову та момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору. Згідно умов договорі № SAMDN47000700060956 та № SAMDN47000706220395 він вважається розірваним через два дні з дати отримання відповідної заяви, тобто з 15 вересня 2016 року, вказані договори є таким, що вже розірвані».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували зобов`язальні правовідносини з договору банківського вкладу.

Договором банківського вкладу, який є предметом спору, передбачено право сторін достроково розірвати договір з повідомленням про це іншої сторони за два банківські дні до розірвання договору.

Позивач скористалася правом на дострокове розірвання договору банківського вкладу, направивши банку вимогу про повернення вкладу 07 травня 2021 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідна заява ОСОБА_1 .

У відзиві на позов банк наполягає на тому, що позивач не звертався у встановленому законом порядку із заявою про розірвання договорів банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною другою статті 7 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (частини перша, третя статті 21 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Згідно з частинами першою, другою статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю (пункт 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Згідно з п.п. 1,2 пункту 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14 липня 2016 року № 267 банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі.

Письмовий запит та/або дозвіл клієнта до банку про розкриття інформації, що становить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, письмовий запит бенефіціара за рахунком умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним, письмовий запит обтяжувача щодо залишку коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, складається за довільною формою в паперовому або електронному вигляді.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара та/або обтяжувача підписується: 1) у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально; 2) в електронному вигляді в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування цифрового власноручного підпису, електронного підпису в банківській системі України.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» органом, що здійснює функцію банківського регулювання, є Національний банк України, який здійснює банківське регулювання і нагляд.

Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Пунктом 7 статті 15 вказаного Закону до повноважень правління Національного банку України віднесено видання нормативно-правових актів Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно з пунктами 2.1 - 2.3 якої банки зобов`язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків.

Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються з метою встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансових операцій та відкриття0закриття рахунків.

Згідно п.п. 45,46 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, банк під час здійснення верифікації клієнта/представника клієнта має підтверджувати відповідність ідентифікаційних даних особи клієнта/представника клієнта відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також відповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства та перевіряти їх чинність (дійсність).

Банк зобов`язаний пересвідчитися в чинності (дійсності) поданих клієнтом/представником клієнта документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства України до встановлення ділових (договірних) відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

Як убачається із матеріалів справи, направлена позивачем 07.05.2021 року засобами поштового зв`язку заява від 05.05.2021 року про розірвання договору вкладів не відповідає встановленим вище вимогам, оскільки у вказаній заяві підпис ОСОБА_1 не був засвідчений ні працівником банку, ні нотаріально, що не може вважатись належним зверненням до банку із вимогою про відмову від продовження строків вкладу та розірвання договорів.

Разом із тим, вказані обставини не позбавляють позивача права на захист свого порушеного права в судовому порядку, оскільки згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. право особи також передбачено статтею 55 Конституції України.

Отже, в даному випадку саме позовна заява ОСОБА_1 вважається вимогою про розірвання договорів вкладу та повернення грошових коштів.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 757/39719/21-ц .

Матеріали справи свідчать, що позовну заяву ОСОБА_1 разом із ухвалою суду про відкриття провадження у справі банк отримав 09.08.2021 року.

В такому випадку, слід вважати, що договір вкладу розірваний за заявою позивача із 11.08.2021 року.

Відповідач не заперечував факту існування договірних відносин між сторонами.

Наявність договірних зобов`язань, факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме витягом з наданого банком електронного додатку до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, банківською довідкою про виконання зобов`язань за договором про переведення боргу, меморіальними ордерами від 17 та 18 листопада 2014 року виписками з реєстру до меморіального ордеру.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу у розмірі 25 000,00 дол. США за договором банківського вкладу від 26.11.2012 року, факт внесення грошових коштів за якими підтверджується наявними у матеріалах доказами.

Щодо не нарахованих відсотків варто зазначити, що положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Сукупний аналіз наведених положень закону та умов договорів банківських вкладів вказує на те, що у разі подання вкладником заяви про розірвання договору, Банк здійснює виплату всієї суми вкладу разом з нарахованими відсотками на вклад і дія договору після цього припиняється.

Позивач просить суд стягнути відсотки за договором від 26.11.2012 року за період з 26.11.2012 року до 17.05.2021 року, з яким суд не погоджується, оскільки позивачем не враховано, що умовами договору передбачена щомісячна сплата відсотків на її рахунок, а, відтак, безпідставним є нарахування та стягнення відсотків за період з дати укладення договору (з 26.11.2012) до моменту припинення діяльності усіх відокремлених підрозділів Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК (до 15.05.2014), адже позивач отримувала відсотки по договору за зазначений період.

Відповідно до Витягу з електронного Додатку № 1 до договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року з інформацією щодо ОСОБА_1 від 16.11.2021 року розмір відсотків станом на 17.11.2014 складав 178,77 дол. США.

Таким чином, вірним розрахунок відсотків буде за період з 18.11.2014 року до 11.08.2021 року.

В той же час, зі змісту позовної заяви убачається, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення процентів за договорами вкладу обраховані по дату звернення до суду із позовом, а саме до 17.05.2021 року.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під матеріальними межами судового розгляду слід розуміти обов`язок суду вирішити справу на підставі тільки тих вимог, які заявлені заінтересованими особами. Процесуальні межі полягають у тому, що суд розпочинає розгляд справи не інакше як за заявою (скаргою) заінтересованої особи.

З огляду на викладене, а також ураховуючи межі позовних вимог, вірним розрахунок відсотків за договором банківського вкладу від 26.11.2012 року № SAMDN25000730901613 вклад «СТАНДАРТ, 12 міс» за період з 18.11.2014 року до 17.05.2021 року разом буде складати 17 366,77 дол. США.

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача в частині стягнення процентів за вкладами підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що спірний договір є розірваним з 11.08.2021 року, саме з цієї дати права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не з дати подання позовної заяви, як помилково вважала позивач.

Аналогічних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 та Верховний Суд у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15, від 20 травня 2024 року у справі № 757/39719/21-ц.

Позовні вимоги про стягнення 3 % річних позивачем розраховані за період з 15.05.2015 року до 17.05.2021 року, тобто, по дату пред`явлення позову.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивачем ставиться питання про стягнення пені розрахованої розмірі 3 % за кожен день прострочення за період з 15.05.2015 року до 17.05.2021 року.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), яка прийнята після ухвалення судових рішень у цій справі та підлягає врахуванню, зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Ураховуючи те, що договір банківського вкладу вважається розірваними з 11.08.2021 року і з цієї дати позивач втрачає право на отримання пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення.

З позовом про повернення коштів за вкладом позивачка звернулась 17.05.2021 року, тому саме з цього часу є порушеним її право, позовні вимоги про стягнення пені позивачем розраховані за період з 15.05.2015 року до 17.05.2021 року. При таких обставинах, з урахуванням меж позовних вимог, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банк є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21), від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 12 липня 2023 року у справі № 757/15311/20 (провадження № 61-12550св22), від 24 травня 2023 року у справі № 757/53371/20-ц (провадження № 61-3331св23), від 04 липня 2023 рокуу справі № 357/7048/22 (провадження № 61-4642св23), від 14 грудня 2023 року у справі № 756/14628/17 (провадження № 61-11799св22), від 01 листопада 2023 року у справі № 760/26113/17 (провадження № 61-6843св23) у подібних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, відповідно до якого оскільки позивачі не надавали згоди на переведення боргу від АТ «КБ «Приватбанк» до ТОВ «ФК «Фінілон» за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між Банком та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів.

Таким чином, доводи банку щодо неналежного відповідача у цій справі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки саме АТ «КБ «Приватбанк», а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем у справі.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд дійшов висновку про часткове задоволення їх позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 26 листопада 2012 року №SAMDN25000730901613 вклад «СТАНДАРТ, 12 міс» суму основного вкладу 25 000,00 доларів США; відсотки 17 366,77 доларів США

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 11 350 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; 49094; код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 29-А; код ЄДРПОУ 38920700.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 26.02.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ