Ухвала суду № 135535280, 07.04.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7518/26

Справа № 754/5398/26

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Київ, Деснянський районний суд міста Києва, суддя О. Грегуль,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - позивач

ОСОБА_1 - відповідач

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 головуючому канцелярією суду передано сформовану в системі «Електронний суд» справу за позовом про стягнення коштів за договором № 221716905 від 17.08.2019.

У позові вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1 та саме за цією адресою направлено копію поданих до суду документів.

За договором № 221716905 від 17.08.2019 адреса відповідача: АДРЕСА_2 та за якою копія поданих до суду документів не направлялась.

За наданою на запит суду інформацією ГІОЦ відповідач у м. Києві не зареєстрований.

Ухвалою суду від 03.04.2026 позов залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків з наступних підстав.

У порушення п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зміст позову не містить і в ньому не викладено обставин та не зазначено доказів, яке відношення відповідач має до адреси: АДРЕСА_1 на час подання позову та чим конкретно це підтверджується, оскільки від правильності вирішення даного питання залежить правильність дотримання позивачем вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Недоліки мали бути усунуті шляхом подання нової редакції позову з обґрунтованим спростування вищевказаних недоліків позову та поданням доказів виконання ч. 1 ст. 177 ЦПК України про надсилання відповідачу копій поданих до суду документів за належною адресою реєстрації відповідача.

07.04.2026 головуючому канцелярією суду передано надіслану позивачем заяву на усунення недоліків з проханням витребувати докази та роз`ясненнями для суду як працювати.

Станом на 07.04.2026 ухвала суду від 03.04.2026 по суті позивачем не виконана і позивач не звільняється від її виконання та не звільняється від свого обов`язку виконувати вимоги ст. 175 ЦПК України при поданні та формуванні поданих до суду документів.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

За таких обставин позов залишається без руху з наданням строку вказаного в ухвалі суду від 03.04.2026 для усунення недоліків.

Супровідний лист має містити номер справи і провадження та прізвище і ініціали судді.

Залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків не є перешкодою у доступі до правосуддя, а є спонуканням до добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки з метою уникнення затягування розгляду справи, а тим більше в умовах війни.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У справі № 754/5398/26 позов позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Поправки, 6, кабінет 13) залишити без руху з наданням вказаного в ухвалі Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2026 строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2026 строку про залишення позовної заяви без руху позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: