Рішення № 135535175, 12.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2761/26

Справа №754/14023/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, треті особи: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі своєї представниці - адвокатки Савченко К.А. звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який до моменту смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 23 листопада 2018 року за реєстровим № 8-879, на ім`я ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Інших спадкоємців за заповітом або за законом, в тому числі непрацездатних, немає. Спадщину позивачка прийняла, звернувшись до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. На підставі її заяви, державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Романенко О. М., 16 травня 2025 року була заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 537/2025, номер у Спадковому реєстрі 74080969. 03 липня 2025 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак ОСОБА_3 , державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 03 липня 2025 року за вих. № 3005/02-31-8 було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вказану квартиру, а відтак позивачка звернулась до суду із вище вказаним позовом, згідно вимог якого просила визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 28.08.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано від П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №537/2025 до майна померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер у спадковому реєстрі 74080969.

17.09.2025 року від відповідача Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що сторона відповідача просить суд прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у відсутності представника відповідача.

25.09.2025 року від представника третьої особи П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшов лист про розгляд справи у відсутності представника третьої особи з доданою копією спадкової справи.

06.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представниця позивачки зазначає про те, що перший відзив на позов від відповідача, інтереси якого на підставі довіреності представляє Богдана Городок, надійшов на електронну пошту представника позивача 05 вересня 2025 року. У відзиві відповідач просив прийняти рішення на підставі поданих доказів згідно з чинним законодавством та слухати справу у відсутності представника Київської міської Ради. Другий відзив на позов від відповідача, інтереси якого на підставі довіреності представляє Світлана Малуєва , надійшов засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» 29 вересня 2025 року. У цьому відзиві відповідач ставить питання, які виходять за межі позову, і просить вжити заходи, питання про вжиття яких мають ставитися на розгляд суду у клопотанні, а не у відзиві. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено подача двох і більше відзивів від одного і того самого відповідача, а відтак з огляду на вищевикладене сторона позивача просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

07.10.2025 року на адресу суду надійшов другий відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Світланою Малуєвою, з якого вбачається, що сторона відповідача просить суд зобов`язати позивача надати сторонам по справі витяг зі спадкового реєстру щодо заповіту відповідно до якого ОСОБА_2 заповів квартиру в АДРЕСА_3 ; надати на ознайомлення у судовому засідання оригінал вказаного заповіту та зобов`язати нотаріуса надати пояснення щодо дійсності посвідчення заповіту.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 08.10.2025, було закрито підготовчий розгляд справи та призначено в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні встановивши загальний порядок дослідження доказів.

У судовому засіданні представницею позивачки - адвокаткою Савченко К. А. було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме належним чином засвідченої копії Свідоцтва про право власності на житло, яке було видане Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва 19 липня 1994 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 19 липня 1994 року № 11564, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.11.2025 року було задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано від Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчену копію Свідоцтва про право власності на житло, яке було видане Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва 19 липня 1994 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 19 липня 1994 року № 11564, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 .

23.12.2025 року на адресу суду від Деснянської РДА надійшла витребувана інформація.

У судовому засіданні від 27.11.2025 позивачка та її представниця - адвокатка Савченко К.А. вимоги позову підтримали у повному обсязі. Надаючи пояснення, посилались на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та поданих по суті спору заявах.

12.03.2026 представницею позивачки - адвокаткою Савченко К. А. подано до суду письмову заяву з проханням здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлені належним чином, у ході розгляду справи подали відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили проводити розгляд справи у відсутність представника та ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представниці, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про можливість проведення розгляду справі за відсутності учасників на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_2 належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 .

Померлий ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 23 листопада 2018 року за реєстровим № 8-879, на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 42).

Позивачка прийняла спадщину, звернувшись до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

16 травня 2025 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Романенко О. М., була заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 537/2025, номер у Спадковому реєстрі 74080969.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із вимогами ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин..

Згідно із вимогами ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

16.05.2025 державним нотаріусом Романенко О. М. було відкрито спадкову справу №537/2025.

03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демяносовою В. Ф., було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю оригіналу документів, що посвідчують право власності на вказану квартиру.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов висновку, про визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 316, 321,328, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297,1298 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, треті особи: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Дані відповідача: Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36.

Дані третьої особи: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 24377382, місцезнаходження: м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 47.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.04.2026.

Суддя: Т. А. Зотько