Ухвала суду № 135534909, 07.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11417/24

провадження № 6/753/267/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем Гаврилюк О.В.

за участю боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника боржників М`яготіної О.Д.

стягувача ОСОБА_2

представника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Микитчик І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Боржників - адвоката М`яготіної Олени Дмитрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 753/11417/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та визначення способу участі у їх вихованні, за участю - Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

в с т а н о в и в:

Представник боржників - адвокат М`яготіна О.Д. звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист № 753/11417/24, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 26.05.2025 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 04.03.2025, таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на фактичну неможливість виконання рішення суду.

Зазначає, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебувають виконавчі провадження № НОМЕР_1 від 13.06.2025 та № НОМЕР_2 від 18.06.2025, відкриті відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі зазначеного виконавчого листа про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками, а саме: перша неділя кожного місяця з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. у присутності одного з батьків за місцем проживання дітей. У заяві зазначено, що діти категорично не бажають спілкуватися з дідом, що підтверджується актами державного виконавця, відеозаписами, висновками спеціалістів та іншими поданими до виконавчого провадження документами, а тому виконання рішення стало неможливим з причин, що не залежать від Боржників. Також Боржники просили на час розгляду заяви зупинити виконання за вказаним виконавчим листом та пов`язаними виконавчими провадженнями.

На обґрунтування заяви Представник Боржників послалася на те, що судове рішення фактично не може бути реалізоване без примушування дітей до спілкування, що, на її думку, суперечить найкращим інтересам дітей, їх психологічному стану, положенням статті 171 Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, а також практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду у справах, пов`язаних із виконанням рішень про побачення з дитиною.

Представник Боржників вказує, що Боржники не перешкоджають виконанню рішення, у визначені дні перебувають за місцем проживання дітей, двері відчиняють, дітей не переховують, однак останні висловлюють категоричну відмову від спілкування зі Стягувачем, уникають контакту з ним, плачуть, нервують, просять більше не приходити, у зв`язку з чим, наявна та сама «інша причина» у розумінні частини другої статті 432 ЦПК України, яка є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За викладених обставин Боржники просять визнати виконавчий лист № 753/11417/24, виданий Дарницьким районним судом м. Києва про визначення способу участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відмовою дітей від спілкування зі Стягувачем. На час розгляду заяви зупинити виконання за виконавчим листом № 753/11417/24 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 18.06.2025. На час розгляду заяви зупинити виконання за виконавчим листом № 753/11417/24 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 13.06.2025. Зобов`язати Стягувача повернути отримані ним свідоцтва про народження дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Із поданих до суду заперечень Стягувача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 вбачається, що він заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, Стягувач зазначає, що доводи Боржників фактично спрямовані на оспорення законності та обґрунтованості постанови Київського апеляційного суду від 04.03.2025, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, тоді як у межах розгляду заяви за ст. 432 ЦПК України такі питання не підлягають повторному дослідженню. Крім того, Стягувач заперечує доводи боржників щодо нібито неможливості виконання рішення суду, вказуючи, що визначення порядку спілкування з дитиною покладає на Боржників обов`язок не перешкоджати реалізації такого права, а відтак відсутність прямої вказівки на обов`язок вчинення дій не свідчить про відсутність обов`язку виконання рішення. Також Стягувач не погоджується з твердженнями Боржників щодо психологічного стану дітей, зазначаючи, що такі доводи ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема висновками експертів або спеціалістів. Окремо Стягувач вказує, що рішення суду фактично не виконується Боржниками, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, зверненнями до поліції та відеозаписами, а також наголошує на системному ухиленні Боржників від комунікації та створенні перешкод у реалізації його права на спілкування з онуками. Таким чином, на думку Стягувача, відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а подана заява є спробою уникнення виконання судового рішення.

В судовому засіданні Представник Боржників та Боржники підтримали вимоги заяви, з підстав викладених в заявах по суті справи.

Стягувач в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, пославшись на обставини викладені у письмових заперечення, які підтримав в судовому засіданні.

Представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Микитчик І.В. в судовому засіданні пояснила, що Боржники не перешкоджають виконанню рішення суду, спілкуватись з дідусем не хочуть онуки.

Інші сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ст. 432 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви, додані до неї документи, зміст судових рішень у справі, на підставі яких було видано виконавчі листи, а також оцінивши доводи Боржників у сукупності з вимогами закону, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами..

Обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства, яка безпосередньо пов`язана із правом особи на справедливий суд та правом на ефективний захист порушеного права. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового захисту, а тому втручання суду у цей процес шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, може мати місце лише за наявності безумовних і належно доведених підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 432 ЦПК України Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на процесуально-правові та матеріально-правові. До процесуально-правових належать випадки, коли виконавчий документ видано помилково, наприклад, за відсутності відповідного судового рішення, у разі скасування рішення, якщо документ не відповідає його змісту тощо. До матеріально-правових належать випадки, коли після видачі виконавчого документа відпав або припинився сам обов`язок боржника: внаслідок належного виконання, зарахування, прощення боргу, припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав або виникнення інших обставин, які унеможливлюють подальше існування обов`язку, що підлягає примусовому виконанню.

Разом із тим сама по собі складність чи проблематичність виконання судового рішення, наявність конфлікту між сторонами, незгода Боржників з рішенням суду, його оцінкою доказів або висновками апеляційної інстанції не можуть бути ототожнені з відсутністю обов`язку Боржників або з припиненням цього обов`язку. Інститут, передбачений статтею 432 ЦПК України, не призначений для повторного перегляду судового рішення по суті, для його фактичної ревізії чи заміни іншим судовим механізмом оцінки правильності встановленого способу захисту. У межах розгляду такої заяви суд не вправі перевіряти законність та обґрунтованість рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, не вправі переоцінювати ті обставини, які вже були предметом судового розгляду, а також не вправі підміняти порядок зміни способу або порядку виконання рішення, визначений процесуальним законом, процедурою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2025 у справі № 753/11417/24 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_3 і визначено йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками - перша неділя кожного місяця з 16 до 19 години в присутності одного з батьків за місцем проживання дітей. На підставі цього рішення Дарницьким районним судом міста Києва 26.05.2025 видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання. На їх підставі відкрито два виконавчі провадження щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, виконавчі листи видано належним судом, на підставі чинного судового рішення, яке набрало законної сили, а тому процесуально-правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Щодо доводів заявника про наявність матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Рішенням апеляційного суду Боржників зобов`язано не перешкоджати реалізації Стягувачем визначеного судом способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми в конкретно визначений час, у присутності одного з батьків та за місцем проживання дітей. Із самого змісту рішення вбачається, що воно не покладає на дітей самостійного процесуального обов`язку до вчинення певних дій і не може бути розтлумачене як таке, що допускає насильницьке примушування дитини до активного емоційного контакту. Однак воно покладає на Боржників обов`язок не чинити перешкод, бути присутніми у визначений час та створити можливість для реалізації встановленого рішенням способу спілкування. Тобто юридичний обов`язок Боржників полягає не у гарантуванні позитивного емоційного результату такого спілкування, а у недопущенні власної протиправної поведінки, спрямованої на його блокування, та у належному сприянні виконанню судового рішення в межах визначеного змісту.

Із поданої заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що виконавчі дії фактично відбуваються, державний виконавець періодично перевіряє виконання рішення, складає відповідні акти, в яких фіксує поведінку учасників виконавчого провадження. Наведені заявником акти державного виконавця від 05.10.2025, 15.12.2025 та 02.03.2026 дійсно містять відомості про те, що під час окремих зустрічей діти повідомляли про небажання спілкуватися зі Стягувачем, просили його більше не приходити, а також демонстрували негативні емоції. Однак з цих же документів убачається, що Боржники відчиняли двері, перебували за місцем проживання дітей, не переховували їх, були присутні під час виконавчих дій, а державний виконавець складав акти саме за результатом проведення виконавчих дій, а не через неможливість їх проведення внаслідок протиправної поведінки Боржників.

Тобто наведені докази свідчать не про припинення обов`язку Боржників, а, навпаки, про те, що рішення продовжує перебувати у стадії виконання, а питання фактичної поведінки дітей у конкретні дні спілкування є частиною самого процесу виконання рішення. За своїм змістом це не є тотожним відсутності чи припиненню обов`язку боржників.

Посилання Боржників на те, що діти не бажають спілкування зі Стягувачем, суд оцінює з урахуванням положень статті 171 Сімейного кодексу України, якою передбачено право дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, а також із урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого у статті 3 Конвенції про права дитини. Разом із тим необхідно розмежовувати стадію визначення судом способу участі родича у вихованні та спілкуванні з дитиною і стадію виконання такого рішення. Питання про доцільність, обсяг, умови і порядок спілкування, так само як і питання про врахування думки дитини та її психологічного стану, належать до предмета вирішення спору по суті та оцінюються судом під час ухвалення рішення або під час його перегляду у передбаченому законом порядку. Якщо після ухвалення рішення істотно змінилися обставини, поведінка дітей, їх вік, психоемоційний стан чи інші суттєві фактори, це може бути підставою для звернення до суду з відповідним самостійним позовом про зміну способу участі у вихованні, про усунення перешкод іншим чином або про захист прав та інтересів дітей належним процесуальним способом. Проте така зміна обставин не означає автоматичного припинення обов`язку Боржників за вже ухваленим рішенням і сама по собі не трансформує виконавчі листи у такі, що не підлягають виконанню.

Суд також бере до уваги, що Боржники фактично просять через механізм статті 432 ЦПК України досягнути результату, тотожного припиненню дії судового рішення, посилаючись на небажання дітей контактувати зі Стягувачем. Однак така правова позиція не узгоджується із сутністю цього інституту. Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, означає констатацію відсутності правової підстави для подальшого виконання у зв`язку з тим, що сам обов`язок уже не існує або документ видано без належних підстав. У даному випадку ані рішення суду не скасоване, ані його зміст не змінений, ані обов`язок Боржників не припинився внаслідок виконання чи з інших передбачених законом підстав. Наявність негативного ставлення дітей до спілкування зі Стягувачем не є тотожною припиненню обов`язку батьків не чинити перешкод та забезпечувати свою присутність у визначені судом час і місце.

Посилання на правові висновки Верховного Суду у справах, де йшлося про примусове виконання рішень щодо побачень із дитиною та про недопустимість психологічного тиску на дитину, суд оцінює критично в контексті саме цього процесуального питання. Справді, Верховний Суд неодноразово зазначав, що небажання дитини спілкуватися зі Стягувачем може бути поважною причиною невиконання окремих виконавчих дій та що примушування дитини до спілкування не відповідає її найкращим інтересам. Однак із цих правових висновків не випливає, що будь-яке зафіксоване небажання дитини автоматично припиняє чинність виконавчого документа чи дає суду підстави визнати його таким, що не підлягає виконанню. Такі висновки насамперед стосуються оцінки правомірності дій державного виконавця, накладення штрафів, оцінки поважності причин невиконання конкретної вимоги виконавця або співмірності примусових заходів. Вони не заперечують обов`язковості судового рішення та не підміняють встановлену законом процедуру зміни чи перегляду способу захисту сімейного права.

Суд звертає увагу й на те, що в поданій заяві містяться доводи про те, що апеляційний суд нібито не врахував належним чином висновки психолога, не забезпечив баланс між інтересами дітей і діда, не взяв до уваги думку старшої дитини, а інтереси Стягувача поставив вище інтересів дітей. Такі доводи, незалежно від їх змісту, по суті спрямовані на критику законності та обґрунтованості постанови Київського апеляційного суду. Однак перевірка правильності цієї постанови не належить до предмета розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, не вправі у процедурі статті 432 ЦПК України фактично переглядати висновки суду апеляційної інстанції, що набрали законної сили.

Крім того, суд не може погодитися і з доводом Боржників про те, що неоскарження Стягувачем актів державного виконавця про відмову дітей від спілкування з ним нібито свідчить про визнання ним неможливості виконання рішення. Неоскарження таких актів не породжує правового наслідку у вигляді припинення обов`язку Боржників або втрати чинності виконавчим документом. Акти державного виконавця фіксують конкретні обставини проведення виконавчих дій на певну дату, але не замінюють собою судового рішення і не анулюють виконавчий документ.

Посилання Боржників на положення Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, практику Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України», а також на інші рішення Верховного Суду суд врахував, однак ці акти і правові висновки не спростовують наведеного вище висновку про те, що саме у межах процедури, визначеної статтею 432 ЦПК України, Боржниками не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Важливим є й те, що Боржники фактично ототожнюють «неможливість примусити дитину щиро бажати спілкування» із «неможливістю виконання рішення». Проте це різні правові явища. Судове рішення в таких категоріях справ передбачає створення умов для контактів і усунення перешкод, а не гарантію внутрішнього емоційного результату таких контактів. Інакше будь-яке рішення про участь одного з батьків чи іншого родича у вихованні дитини могло б бути нейтралізоване одностороннім посиланням на небажання дитини, без належного вирішення питання про зміну способу спілкування у спеціальному судовому порядку, що суперечило б принципу правової визначеності.

Боржниками також порушено питання про зупинення виконання виконавчого листа на час розгляду заяви. Однак з огляду на відмову у задоволенні основної заяви та відсутність передбачених законом виняткових підстав для такого заходу, клопотання про зупинення виконання також задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги Боржників про зобов`язання Стягевача повернути повторно отримані свідоцтва про народження дітей, суд зазначає, що така вимога не стосується предмета розгляду заяви, поданої в порядку статті 432 ЦПК України, не є процесуальним наслідком вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому не може бути розглянута та вирішена в межах цього провадження.

За таких обставин суд приходить висновку, що виконавчі листи № 753/11417/24 видано належним чином, обов`язок Боржників не припинився, а наведені Боржниками обставини не свідчать про наявність передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 18, 258-261, 353, 432 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника Боржників - адвоката М`яготіної Олени Дмитрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 753/11417/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та визначення способу участі у їх вихованні, за участю - Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.

У задоволенні клопотань про зупинення виконання за виконавчим листом № 753/11417/24 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 від 18.06.2025 та № НОМЕР_1 від 13.06.2025 - відмовити.

Вимогу про зобов`язання стягувача повернути свідоцтва про народження дітей залишити без задоволення як таку, що не підлягає вирішенню в межах розгляду заяви, поданої на підставі статті 432 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підписана суддею 07.04.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.