Рішення № 135534628, 08.04.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

08.04.2026

Справа №721/1193/25

Провадження 2/721/85/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши матеріали цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір №71523533, відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, на наступних умовах: строк кредитування 30 днів, із процентною ставкою 0,5% в день, комісія за надання кредиту 15,00 % від суми кредиту(що складає 750,00 грн).

Зазначає, що кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71523533 від 11.03.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 .

24.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем з його ініціативи було укладено Додаткову угоду №14778992 до Договору позики №71523533, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості в розмірі 9500,00 грн на 120 днів та визначили графік погашення заборгованості.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників у тому числі за договором кредиту №71523533 від 11.03.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12700,00 грн.

Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 12700,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 20.11.2025 року відкрито провадження у справі та визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу надсилались копія ухвали суду про відкриття провадження у порядку спрощеного провадження, проте заяв із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач частково надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Судом встановлено, що 11.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агентство необхідних кредитів»та ОСОБА_1 укладено договір позики №71523533, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн/а.с.14-20/.

Даний договір було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 81738, через електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2/а.с.20 зворотний бік/.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до умов договору позики позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу позику, на наступних умовах: сума позики - 5000,00 грн, строк кредитування 30 днів, із процентною ставкою 0,5% в день, комісія за надання кредиту 15,00 % від суми кредиту(що складає 750,00 грн).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору позики, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання йому позики, останній за договором зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.

Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту складає 6500,00 грн.

Таким чином, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Позивач на підтвердження обов`язку щодо надання грошових коштів, надав копію платіжної інструкції 335619сс-4191-4f08-b40e-32f00648dbdc про перерахування 5000 грн, отримувач ОСОБА_2 , платіжний інструмент отримувача НОМЕР_1 /а.с.26/.

Крім того, згідно інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2025 року №20.1.0.0.0/7-251124/108032-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_2 . З виписки по вказаній картці видно, що 07.03.2023 року були зараховані кошти у сумі 5000,00 гривень.

24.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем з його ініціативи було укладено Додаткову угоду №14778992 до Договору позики №71523533, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості в розмірі 9500,00 грн на 120 днів та визначили графік погашення заборгованості/а.с.22-25/.

Дану угоду було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 21318, через електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2/а.с.24/.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників у тому числі за договором кредиту №71523533 від 11.03.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12700,00 грн.

Таким чином до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №71523533 від 11.03.2025 року.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В порушення умов договору кредиту за №71523533 від 11.03.2025 року та Додаткової угоди №14778992 від 24.04.2025 року відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості становить 12700,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 700,00 грн. - заборгованості за комісією; 7000,00 грн. - заборгованості за пенею/неустойкою.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год 30 хв, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 7000,00 грн не підлягають задоволенню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5700,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав: договір про надання правничої допомоги №25-08/25ФП від 25 серпня 2025 року, витяг з акту №5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 21.10.2025 року на загальну суму 4500,00 грн.

При подачі позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково на 45%.

Враховуючи, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу в розмірі 4500 грн, та надано докази сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн., понесені витрати позивача слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (45%), а саме 2025,00 грн витрат понесених ним на правничу допомогу та 1090,08 грн - витрат зі сплати судового збору, що разом становить 3115,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-6, 76-81, 95, 141 ,265, 353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №71523533 від 11.03.2025 року в розмірі 5700 (п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1090 (одна тисяча дев`яносто) гривень 08 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2025 (дві тисячі двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», юридична адреса: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код: ЄДРПОУ:43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: С.П. Проскурняк