Ухвала суду № 135534126, 02.04.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/1431/25

Провадження № 1-кп/630/14/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого у кримінальному провадженні за обвинувальним актом № 12025221050000139 у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, -

в с т а н о в и в:

Прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , яку включено до групи прокурорів, уповноважених на підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні, подано до суду клопотання від 24 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 днів.

Клопотання обґрунтовано тим, що наразі ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі віднесених до категорії тяжких злочинів, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались слідчим суддею при застосуванні заходу запобіжного заходу та його продовження, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам; і що на даний час обставини, які вказують на такі ризики, не змінились.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала та просила його задовольнити, виходячи з обставин, викладених у такому клопотанні. Крім того прокурор посилалася на те, що наразі в умовах воєнного стану та з огляду на кваліфікацію дій ОСОБА_4 за статтями 110, 114-2 КК України суд має право відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави. Тому прокурор просила при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати для ОСОБА_7 розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні виступив проти задоволення клопотання прокурора, зауважив на тому, що ОСОБА_4 частково визнав свою провину, має стійкі соціальні зв`язки дружину ОСОБА_8 і малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої він сплачує аліменти, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Натомість прокурором не надані докази на підтвердження існування ризиків, заявлених у клопотанні, та неможливості застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів. Не може бути належною підставою застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_4 уразі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, якщо суд не розглянув жодного альтернативного запобіжного заходу. В цьому контексті захисник просив звернути увагу на ті обставини, що ОСОБА_4 за час досудового розслідування та судового розгляду не вчиняв спроб ухилитися від слідства чи суду, навіть коли перебував під домашнім арештом; що процесуальна поведінка обвинуваченого є бездоганною, оскільки під час перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» він не порушував порядок та умови утримання, позитивно характеризується з боку адміністрації установи попереднього ув`язнення. Крім того захисник у своєму виступі вказав на те, що ОСОБА_4 за час перебування в слідчому ізолятора як особа, яка утримується під вартою, неодноразово користувався ІР-телефонією, що нівелює заявлений прокурором ризик продовження кримінального правопорушення чи вчинення нового кримінального правопорушення або перешкоджання судовому розгляду. Також захисник просив взяти до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, надані ОСОБА_10 - керівником спортивної організації, в якій активну участь приймав ОСОБА_4 , виступаючи на спортивних змаганнях від міста Люботин, а також почесним громадянином м. Люботин ОСОБА_11 , який є тренером з важкої атлетики. Тому з огляду відгуки мешканців міста про особисті якості ОСОБА_4 депутат Люботинської міської ради Харківської області ОСОБА_12 висловив згоду взяти обвинуваченого на поруки та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Тому у підсумку свого виступу захисник ОСОБА_5 просив відмовити в задоволення клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, і призначити поручителем депутата Люботинської міської ради Харківської області ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав промову свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Вислухавши промови учасників провадження, дослідивши подане прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, одне з яких віднесене до категорії тяжких злочинів, та у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, два з яких також віднесені до категорії тяжких злочинів.

Під час вирішення на стадії досудового розслідування по суті клопотання слідчого про зміну застосованого раніше до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею було взято до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні який наразі обвинувачується ОСОБА_4 , і що саме через збільшення обсягу повідомленої підозри суттєво підвищились ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та вчинення нових кримінальних правопорушень чи продовження кримінальних правопорушень, в яких підозрювався ОСОБА_4 .

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 30 жовтня 2025 року включно.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 29 жовтня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_4 , був продовжений на строк 60 днів, тобто до 27 грудня 2025 року включно, без визначення застави.

Також ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_4 , був продовжений на строк 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року включно, без визначення застави.

Крім того, ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 10 лютого 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_4 , був продовжений на строк 60 днів, тобто до 10 квітня 2026 року включно, без визначення застави.

Згідно зі ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу подовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не завершене до його спливу.

Ч. 5 ст. 199 КПК України передбачено, що суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Обґрунтованість обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_4 , перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду вирішальним є питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При наданні оцінки наявності ризиків суд приймає до уваги тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому уразі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наведене може вказувати на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від суду, що може перешкодити здійсненню судового провадження та його завершення у найкоротші строки.

Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що суд зобов`язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику суд також враховує конкретні обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, соціальний статус, рід занять, та виснує, що існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що само по собі уже дає підстави для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то в судовому засіданні прокурором не доведено належними доказами його виникнення чи існування на даний час.

Обставини вчинення поставлених у вину обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальних правопорушень давали підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, що вказувало на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Але на сьогодні допит свідків обвинувачення у даному кримінальному провадження проведений судом, показання свідків були отримані в судовому засіданні та їм може бути надана оцінка в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. Крім того, за ініціативою сторони захисту судом проведений допит двох судових експертів із трьох, якими були надані висновки у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

За таких обставин суд визнає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі відсутній або зменшився до такого рівня, який не здатний вплинути на перебіг судового розгляду.

Щодо іншого ризику, на який посилається прокурор у поданому клопотанні, - вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, подібних до тих, у вчиненні яких він обвинувачується, суд дійшов висновку, що такий ризик значно зменшився у порівнянні з періодом перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом, оскільки обвинувачений перебуває під контролем установи попереднього ув`язнення, де суттєво обмежений доступ до мережі Інтернет і мобільних месенджерів. Але не виключена можливість продовження вчинення ОСОБА_4 інших подібних кримінальних правопорушень уразі припинення дії запобіжного заходу, застосованого до нього на підставі ухвали слідчого судді.

Доводи захисника ОСОБА_5 , висловлені проти клопотання прокурора, щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків (перебування у зареєстрованому шлюбі, надання утримання дитині, проживання з батьком похилого віку) та позитивні характеристики обвинуваченого, висловлені мешканцями міста Люботин Харківського район Харківської області, на думку суду не зменшують існуючого ризику, оскільки не були тими запобіжниками, які б могли застерегти ОСОБА_4 від вчинення дій, які кваліфіковані як кримінальні правопорушення та зазначені в обвинувальному акті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.

Наведене у своїй сукупності свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою. Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(II)/2024 від 19 червня 2024 року дана норма закону визнана такою, що відповідає Конституції України.

За правилами ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Абзацом 8 ч. 4 ст.183 КПК України установлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України.

Тобто, зміст положень ч. 6 ст. 176, ч. 3 та абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України дає підстави для висновку про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю визначення розміру застави, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.

Можливість застосування щодо таких осіб інших запобіжних заходів окрім як тримання під вартою із установленням альтернативного запобіжного заходу у виді застави при наявності на те підстав та у порядку встановленому законом, положеннями діючого КПК України не передбачено.

Наведене дає підстави стверджувати про обґрунтованість доводів прокурора про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на період проведення судового розгляду, та з іншого боку про необґрунтованість доводів захисту про можливість застосування особистої поруки.

Суд констатує те, що тримання особи під вартою у порядку застосування запобіжного заходу не ставить на меті покарання особи, а застосовується виключно із метою попередити існуючи ризики, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України.

Поряд із цим, суд не може погодитися з доводами прокурора про те, що лише запобіжний захід у виді безальтернативного тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, попередить існуючі ризики ухилення обвинуваченого від суду та можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, а визначення розміру застави ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Оцінивши аргументи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , врахувавши термін перебування обвинуваченого під вартою, стадію судового розгляду обвинувального акту, суд приходить до висновку про те, що прокурор у ході розгляду клопотання не довів наявності нових ризиків або збільшення ступеню наявних ризиків, що виправдовувало би таке тривале безальтернативне утримання обвинуваченого під вартою.

Обов`язок прокурора наводити такі обставини передусім випливає із численної практики Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень (зокрема Рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», Рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України», Рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Фельдман проти України» та інші) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції того, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри та наявність ризиків констатованих на етапі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави, у тому числі і збільшення ризиків.

Враховуючи викладене, суд констатує, що подальше застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не можливо визнати виправданим та таким, що відповідає наведеній вище практиці ЄСПЛ. Компенсувати ступінь зменшення існуючих ризиків, за відсутності нових ризиків та із урахуванням вимог ч. 6 і ст. 176 КПК України може встановлення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що указує на наявність підстав для висновку про можливість, за правилами ч. 3 ст. 183 КПК України визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який визначений законодавцем для категорії злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 із урахуванням фактичних обставин злочинів, їх тяжкості та даних про особу обвинуваченого, на думку суду, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам, що указує на необхідність визначення застави у більшому розмірі, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Таким, який буде здатним запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, на переконання суду, буде розмір застави у 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800,00 грн. Застава у такому розмірі, уразі її внесення ОСОБА_4 чи іншими особами на його прохання, повинна спонукати обвинуваченого діяти помірковано і дотримуватися процесуальних обов`язків у такий спосіб, аби це не призводило до прояву ризиків.

Підстави стверджувати про те, що зазначений вище розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, на етапі застосування запобіжного заходу у виді застави вперше відсутні.

Керуючись ст.ст. 314-316, 336 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 31 травня 2026 року включно.

Встановити для ОСОБА_6 заставу в розмірі 332800,00 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України (Реквізити: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, банк одержувача ДКСУ м. Київ, рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 630/1431/25 від 02 квітня 2026 року ( ОСОБА_4 ), Люботинський міський суд Харківської області).

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд. З моменту звільнення ОСОБА_4 з під варти у зв`язку з внесенням застави вважати обвинуваченого таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави згідно ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатись із місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками кримінального провадження;

- здати до органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1