Рішення № 135533925, 08.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13205/25

н/п 2/953/973/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову: 11 257,44 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 128075-ХВ1-001 про надання кредиту від 01.09.2020, що становить 11 257,44 грн, з яких: прострочені платежі по тілу кредиту 3 992,24 грн та прострочені платежів по процентах 7 265,20 грн. Також просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів. Вказує, що відповідач тільки частково погасив заборгованість в розмірі 1 500,00 грн.

06.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він вказав:

- у ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йдеться саме про не нарахування процентів, а не про списання всіх процентів, які були нараховані військовослужбовцям за кредитними договорами;

- позивач не нараховував жодної неустойки у формі пені чи штрафів та не заявляв у позовних вимог жодну пеню чи штрафи (форму цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов Кредитного договору), тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі;

- до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ "Бізнес Позика" та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору. Наводить практику Верховного Суду та судів апеляційної інстанції.

Виклад позиції відповідача

04.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Відзив на позов мотивовано таким:

-відповідач заперечує проти укладення договору, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів (технічних файлів, логів системи з електронним цифровим підписом адміністратора системи), які б підтверджували факт реєстрації саме відповідача, генерації ідентифікатора G9257 та введення його саме відповідачем. Сама лише згадка про код у роздрукованому тексті договору, який створив сам позивач, не може бути належним доказом волевиявлення відповідача;

-відповідач заперечує проти отримання коштів за кредитним договором. Надана роздруківка з платіжної системи FONDY (ID 260545285) не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

-надає розрахунок містить суперечності, різні суми тіла кредиту, максимальна сума та пред`явлена до стягнення. Позивач не надав обґрунтованого пояснення, чому сума до стягнення перевищує загальну вартість кредиту, погоджену сторонами в договорі (11 040 грн), незважаючи на те, що відповідач вже сплатив 1 500 грн;

-положення про комісію є нікчемним;

-відповідач є військовослужбовцем, а тому на підставі п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не підлягають нарахуванню штрафні санкції, неустойка.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 15.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження, призначив судове засідання, задовольнив клопотання позивач про витребування доказів.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 08.04.2026.

30.03.2026 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла витребовувана інформація.

08.04.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розгляд проводити без участі представника позивача. Відповідач та його представник у судове засідання повторно не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань сторони повідомлені належним чином шляхом направлення судової кореспонденції до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та згідно зі 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність від них клопотань щодо неможливості судового розгляду, дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

У матеріалах справи наявні:

-копія пропозиції (оферти) Товариства від 01.09.2020 про укладення договору № 128075-ХВ1-001 про надання кредиту;

-копія акцепту пропозиції (оферти) щодо укладення договір № 128075-ХВ1-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою від 01.09.2020;

-копія договору № 128075-ХВ1-001 від 01.09.2020 між Товариством і відповідачем, відповідно до п. 1 якого Товариство надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. У договорі викладено умови про строк кредитування, розмір процентів та порядок їх сплати;

-копія візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій відображені всі дії Товариства та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Указані документи не містять відомостей щодо підписання їх електронним підписом, одноразовим ідентифікатором тощо. Указані документи також не містять особистого підпису відповідача.

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 по картці НОМЕР_1 , наданої АТ КБ "ПриватБанк", 01.09.2020 відбулось зарахування коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами склались правовідносини позики. При цьому відповідач заперечує факт укладення договору і факт отримання коштів від позивача. Відповідно, спір у справі стосується питання з`ясування дійсних обставин щодо правовідносин, які склались між сторонами (укладали / не укладали правочин, якщо так то на яких умовах).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав копії таких доказів: оферти, акцепту, договору, візуалізації порядку вчинення дій. Однак жодний з наведених документів не містить особистого підпису відповідача та відмітки про його підписання електронним підписом або ж за допомогою одноразового ідентифікатора. При цьому на виконання ухвали суду АТ КБ "ПриватБанк" надав виписку з рахунку відповідача,, згідно з якої вбачається

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" зазначено, що автентифікація це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Суд зазначає, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 сформував такі висновки:

-загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався;

-про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні "Про електронну комерцію": це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором;

-варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

-якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача;

-у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

-фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України);

-однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

-якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що надані копії документів не містять даних про їх підпис позичальником КЕП, УЕП, одноразовим ідентифікатором. Тільки у візуальній формі послідовності дій клієнта вказано про те, що відповідачу було надіслано одноразовий ідентифікатор для підпису акцепту та договору

Водночас ані вказаний акцепт, ані сам договір не містять жодної відмітки про їх підпис ідентифікатором, а тому суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту укладення договору у наданій позивачем редакції. Відповідно, відсутня можливість встановити дійсну волю позичальника на погодження наведених у договорі умов. Тому суд частково приймає доводи відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи 01.09.2020 на рахунок відповідача було здійснено переказ у розмірі 5 000,00 грн, що відповідає сумі кредиту.

Крім того, сам відповідач у відзиві на позов вказує про повернення 1 500,00 грн позивачу, вказуючи про помилки в розрахунку позивача щодо розміру заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

За таких обставин, суд вважає, що між сторонами склались правовідносини з договору позики. Однак належних та достатніх доказів узгодження умов щодо розміру процентів та порядку їх сплати в розумінні ст. 76 80 ЦПК України суду не надано.

Відповідно до статті 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт передання коштів підтверджується випискою по рахунку відповідача, а тому доводи відповідача у ці частині визнаються безпідставними. Також суд не розглядає доводи відповідача щодо штрафних санкцій та комісій, оскільки дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження факту укладення договору, наданій позивачем.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з повернення коштів, повернув 1 500,00 грн з 5 000,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 500,00 грн. У решті позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту. В решті слід відмовити за недоведеністю.

Судові витрати

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" суму заборгованості за договором позики від 01.09.2020 у розмірі 3 500,00 грн та 753,14 грн витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 08.04.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК