Ухвала суду № 135533789, 08.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6870/26

Провадження № 1-кс/638/884/26

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026221200000303 від 10 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх осіб не має, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

08 квітня 2026 року старший слідчий СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, із можливістю внесення застави в розмірі 200000 грн.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221200000303 від 10.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

06.04.2026 о 17:29 год. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України співробітниками поліції Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області.

06.04.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, протоколами огляду місця події; постановами про визнання речовими доказами, висновками експерта, допитами свідків, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий зазначає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість можливого покарання та дані про особу підозрюваного; з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити свідків, змінити свої покази; може вчинити новий злочин, або продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу психотропних речовин з метою отримання прибутку, враховуючи що підозрюваний офіційно не працевлаштований, стійких соціальних зв`язків не має.

На переконання слідчого, застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, є недостатнім для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваним процесуальних обов`язків.

В судовому засідання прокурор та слідча клопотання підтримали та просили задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 просив застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, мотивуючи це наступним. По-перше, перебуванню підозрюваного під вартою перешкоджає станом його здоров`я, оскільки на теперішній час він знаходиться на метадоновій терапії і приймає пігулки. По-друге, ризик переховування сторона обвинувачення доводить лише тяжкістю покарання. По-третє, ризик впливу на свідків є безпідставним, оскільки інкриміновані підозрюваному дії задокументовані іншими засобами і доводяться не лише показаннями свідків.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав захисника та зазначив, що має проблеми зі здоров`ям, а саме наркотичну залежність. Крім того, у зв`язку з наявністю у нього постійного місця проживання і роботи, не буде ухилятися від суду, на свідків впливати не буде.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що слідчим відділом Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12026221200000303 від 10 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за фактом того, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів була отримана інформація, про те, що громадянин на ім`я ОСОБА_7 , здійснює збут наркотично засобу, обіг якого обмежений метадон та особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонений - PVP на території Шевченківського району м. Харкова.

06.04.2026 о 17:29 год. ОСОБА_4 затримано співробітниками поліції Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області в порядку ст. 208 КПК України.

06.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, скоєного за наступних обставин:

Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на вчинення тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів на території Шевченківського району міста Харкова, а саме умисел на збут наркотичного засобу та рослини, обіг якої обмежено метадону, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці, у невстановлену в ході досудового розслідування дату та час але не пізніше 17 год. 17 хв. 19.03.2026, придбав у невстановленої в ході досудового розслідуванні особи, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення та подальшого збуту, наркотичний засіб та рослину, обіг якої обмежено - метадон.

В подальшому ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел на збут наркотичного засобу та рослини, обіг якої обмежено - метадону, 19.03.2026 приблизно о 15 год. 55 хв. перебуваючи за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинку 66-А біля під`їзду, діючи умисно та всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), діючи з метою особистого збагачення, з прямим умислом на збут наркотичного засобу та рослини, обіг якої обмежено метадону, збув гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вісім пігулок, вартістю 700 (сімсот) гривень. Згідно висновку експерта № СЕ-19/121-26/8183 від 24.03.2026 за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів надані на експертизу пігулки, масою 3,9976 г. містять у своєму складі метадон, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону становить 0,1930 г., за що ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 700 (сімсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 133, п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Згідно статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Тобто суд зобов`язаний з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України. При цьому, варто зазначити, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме: протокол огляду від 19.03.2026 з додатками, протокол огляду предмета від 25.03.2026, протокол обшуку від 06.04.2026, протокол огляду місця події від 06.04.2026, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06.04.2026; протокол допиту свідка від 02.03.2026, протокол додаткового допиту свідка від 19.03.2026, протокол допиту свідка від 31.03.2026; протоколи огляду покупця від 19.03.2026, протокол огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 19.03.2026, протокол огляду грошових коштів від 19.03.2026, протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 20.03.2026; висновок експерта № СЕ-19/121-26/8183-НЗПРАП від 24.03.2026, а також інші документами та матеріали, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за обставин, викладених у клопотанні.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали та обставини вчинення злочину, суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю існує пов`язаність підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковується зв`язок між описаними діями та подіями, які відбулися.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Надаючи оцінку наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявністю яких слідчий та прокурор обґрунтовують клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Обґрунтовуючи наявність вказаного ризику, сторона обвинувачення посилається на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 8 років.

Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Зазначені висновки ЄСПЛ корелюються з положенням ст. 178 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Дослідженням даних про особу підозрюваного встановлено, що він одружений, має зареєстроване та фактичне місце проживання, проте осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, неодноразово відбував покарання у виді позбавлення волі, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проте, зі слів підозрюваного, проходить програму лікування від наркозалежності.

Зазначені обставини свідчать про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, які виконують роль стримуючого фактору як щодо настання ризику переховування від правоохоронних органів та суду, так і щодо інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором повністю доведено.

Також суд вважає доведеним реальне існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, враховуючи процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може одноосібно або за допомогою інших осіб незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити свідків змінити свої покази.

Крім того, з огляду на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, відсутність джерела офіційного доходу та місця роботи, беручи до уваги неодноразове притягнення у минулому ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення нового злочину або продовження вчиняти злочин у сфері незаконного обігу психотропних речовин з метою отримання прибутку.

Також судом враховано, що підозрюваному інкримінується вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів.

Суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасності.

Таким злочинам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому.

Судом розглядалася можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, однак з огляду на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків та наявність та реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти їх настанню та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на таке.

Особисте зобов`язання не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, підозрюваний, незважаючи на покладення на нього певних обов`язків, матиме реальну можливість переховуватися від суду та правоохоронних органів та впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності. У даному випадку негативні наслідки від порушення обов`язків, покладених особистим зобов`язанням, є менш суттєвими за негативні для підозрюваного наслідки у разі його засудження.

Особиста порука, полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

До суду не надходили від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов`язання, передбаченого ч. 1 ст. 180 КПК України.

Застосування домашнього арешту, на переконання суду, також не зможе ані запобігти, ані нівелювати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки можливість уникнення від кримінальної відповідальності внаслідок переховування або впливу на свідків превалює над негативними наслідками за порушення обов`язків, які покладаються на обвинуваченого при застосуванні домашнього арешту. Як наслідок, це може створити передумови як для переховування ОСОБА_4 від суду та правоохоронних органів, так і для незаконного впливу на свідків чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому задовольняє клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строку 60 діб.

Відповідно до вимог частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За таких обставин, враховуючи відсутність відомостей про майновий стан підозрюваного, суд визначає йому заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680,00 грн, оскільки, на переконання суду, застава у такому розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти настанню ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не буде завідомо непомірною для підозрюваного, враховуючи його майновий стан.

Слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 376, 395 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026221200000303 від 10 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» строком 60 діб до 17:29 год. 03 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199680,00 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача - UA208201720355299002000006674), протягом дії запобіжного заходу.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору.

При внесенні визначеної суми застави та надання уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому СВ Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню №12026221200000303 від 10 лютого 2026 року свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, який рахувати з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 08 квітня 2026 року о 14 год. 25 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1