Рішення № 135533062, 08.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1729/25

Провадження №2/338/305/26

08 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Дякун М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 грудня 2025 року до суду надійшов зазначений позов відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 20239,60 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 3606007700-57170 в електронній формі. Укладення договору відбулося шляхом заповнення відповідачем заявки на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця із введенням одноразового ідентифікатора, який відповідно до п.п. 9.2, 9.3 договору використовується як електронний підпис та має юридичну силу власноручного підпису, а також із зазначенням реквізитів банківської картки, на яку кредитодавцем перераховано грошові кошти.

Відповідно до умов договору, зокрема п.п. 2.3 договору, кредит надано у розмірі 2000,00 грн строком на 14 днів, з датою видачі 21 березня 2021 року та кінцевим строком повернення 04 квітня 2021 року включно. Умовами договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати плату згідно графіку розрахунків, який є додатком до договору, при цьому відповідно до п.п. 2.3 договору процентна ставка становить 1,95 % за кожен день користування кредитом. Згідно умов договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, починаючи з дати списання кредитних коштів з рахунку кредитодавця та до моменту їх повного повернення.

Позивач зазначає, що відповідач отримав кредитні кошти, однак зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів у встановлений договором строк не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 14165,00 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12165,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача в результаті послідовного відступлення права вимоги. Так, 05 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 05-08/21, за яким первісний кредитор відступив права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 3606007700-57170. Надалі, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Коллект Центр». У подальшому, 18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги № 18-02/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором.

Крім того, 04 квітня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем укладено кредитний договір № 2058620 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, який відповідно до умов договору є електронним підписом позичальника. Відповідно до п. 2.1 договору позикодавець передає позичальнику грошові кошти у власність, а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити проценти. Згідно п. 2.2 договору позика надається на умовах строковості, платності та повернення.

Відповідно до п. 2.3 договору сума позики становить 2000,00 грн. Умовами договору, зокрема п.п. 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4, встановлено, що процентна ставка за користування позикою є фіксованою та становить 1,99 % від суми позики за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.5 договору у разі прострочення виконання зобов`язань встановлено процент у розмірі 1,01 % за кожен день прострочення. Згідно п. 3.1.1 договору проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня її надання до дня повного погашення заборгованості, а відповідно до п. 3.2.1 договору проценти на прострочену позику нараховуються у разі невиконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконав свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 6074,60 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4074,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Право вимоги за цим договором також було відступлено. Зокрема, 11 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 11-08/2021, за яким право вимоги за договором № 2058620 перейшло до зазначеної фінансової компанії. Надалі, 23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги № 23/05/24, відповідно до якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

Таким чином, позивач зазначає, що він є належним кредитором за обома кредитними договорами, а відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 20239,60 грн, яка складається із 4000,00 грн основної суми боргу та 16239,60 грн нарахованих процентів.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 20239,60 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн, розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, безпосередньо в позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням ухвали про відкриття провадження у справі за останнім відомим місцем реєстрації, яке повернулось з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав. Крім того, відповідач повідомлявся про час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судової влади».

Таким чином, відповідно до вимог п.4 ч.8 та ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ухвалою від 31 грудня 2025 року, суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику сторін).

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вказаних вище вимог законодавства, суд дійшов до переконання, що між первісними кредиторами та відповідачем були укладені кредитні договори у електронному вигляді, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 21 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3606007700-57170 в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що укладення договору відбулося шляхом вчинення відповідачем дій у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а саме: заповнення електронної заявки на отримання кредиту, зазначення персональних даних, контактної інформації та реквізитів банківської картки, а також введення одноразового ідентифікатора, який відповідно до п.п. 9.2 договору використовується як електронний підпис, а згідно п.п. 9.3 договору має юридичну силу власноручного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору № 3606007700-57170, зокрема п.п. 2.3 договору, кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2000,00 грн строком користування 14 календарних днів, з датою надання кредиту 21 березня 2021 року та кінцевим строком повернення 04 квітня 2021 року включно. Факт надання кредитних коштів підтверджується наданими позивачем доказами перерахування коштів на банківську картку відповідача.

Згідно умов договору, передбачених п.п. 2.3, а також графіку розрахунків, який є додатком до договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 1,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. Відповідно до умов договору, проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, починаючи з дати списання кредитних коштів з рахунку кредитодавця та до моменту їх повного повернення.

Як встановлено судом, відповідач отримала кредитні кошти, однак у встановлений договором строк свої зобов`язання не виконала, кредит не повернула та проценти не сплатила, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 3606007700-57170 станом на день звернення до суду становить 14165,00 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12165,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, при цьому інші складові заборгованості, зокрема штрафні санкції, пеня, комісії, інфляційні втрати та три відсотки річних, позивачем не заявлені.

Судом також встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено первісним кредитором іншим фінансовим установам. Так, 05 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 05-08/21, відповідно до якого первісний кредитор відступив права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 3606007700-57170. Надалі, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Коллект Центр». У подальшому, 18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги № 18-02/25, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача, що підтверджується договорами, актами приймання-передачі реєстрів боржників та витягами з таких реєстрів.

Щодо розміру нарахованих відсотків за договором № 3606007700-57170 від 21 березня 2021 року :

Відповідно до п. 2.1 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів за фактичний строк користування кредитом.

Згідно п. 2.3 договору строк користування кредитом становить 14 днів, починаючи з 21.03.2021 та закінчуючи 04.04.2021 включно.

Відповідно до п. 2.5 договору та Додатку № 1 (Графік розрахунків), сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом, а також загальну суму до повернення у межах строку кредитування - 2546,00 грн.

Згідно п. 2.7 договору проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у п. 2.3 договору, тобто виключно в межах строку кредитування, починаючи з дати надання кредиту та закінчуючи датою його повернення.

Таким чином, умовами договору прямо визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами саме протягом строку кредитування, погодженого сторонами.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані за значно більший період, ніж передбачено умовами договору, тобто поза межами строку кредитування.

Суд виходить з того, що після спливу строку кредитування, визначеного п. 2.3 договору, правовідносини сторін змінюють свій характер, а подальше нарахування процентів за ставкою, визначеною як плата за користування кредитом, не відповідає правовій природі таких платежів.

З урахуванням змісту п. 2.1, 2.3, 2.5, 2.7 договору та погодженого сторонами графіку розрахунків, проценти у розмірі 1,95 % на день можуть нараховуватись виключно в межах строку користування кредитом - 14 календарних днів.

Нарахування процентів після спливу цього строку фактично є наслідком невиконання грошового зобов`язання, тобто відповідальністю за прострочення, яка має іншу правову природу, ніж проценти за користування кредитом.

Разом з тим, позивачем у даній справі не заявлено вимог про стягнення сум як наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, а заявлено виключно вимогу про стягнення процентів за користування кредитом.

Таким чином, заявлений позивачем розмір процентів не відповідає умовам договору, оскільки розрахований поза межами строку кредитування, та є фактично наслідком невиконання зобов`язання, вимоги про стягнення якого позивачем не заявлялись.

За таких обставин суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають проценти виключно в межах строку кредитування, погодженого сторонами, тобто за 14 календарних днів.

Відповідно до погодженого сторонами Графіку розрахунків (Додаток № 1 до договору), загальна сума до сплати за кредитом у межах строку кредитування становить 2546,00 грн, з яких 2000,00 грн - тіло кредиту та 546,00 грн - проценти.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів, нарахованих у межах строку кредитування, а саме у розмірі 2546,00 грн.

В іншій частині вимог, а саме щодо стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, слід відмовити як безпідставних.

Крім того, судом встановлено, що 04 квітня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2058620 в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 2.1 договору позики, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити проценти. Згідно п. 2.2 договору позика надається на умовах строковості, платності та повернення.

Згідно п. 2.3 договору позики, сума позики становить 2000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами перерахування коштів на банківську картку відповідача відповідно до п. 2.6 договору, яким передбачено безготівкове перерахування коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до п.п. 2.4.2, 2.4.3 та 2.4.4 договору позики встановлено, що процентна ставка за користування позикою є фіксованою та становить 1,99 % від суми позики за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.5 договору у разі прострочення виконання зобов`язань встановлено проценти на прострочену позику у розмірі 1,01 % від суми позики за кожен день прострочення.

Згідно п. 3.1.1 договору проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня її надання до дня повного погашення заборгованості включно, а відповідно до п. 3.1.3 договору у період прострочення проценти нараховуються за базовою процентною ставкою, визначеною п. 2.4.4 договору. Відповідно до п. 3.2.1 договору проценти на прострочену позику нараховуються у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Як встановлено судом, відповідач отримала кредитні кошти за цим договором, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 2058620 становить 6074,60 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4074,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами, при цьому інші складові заборгованості не заявлялися.

Судом також встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 2058620 було відступлено. Так, 11 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 11-08/2021, відповідно до якого право вимоги за вказаним договором перейшло до цієї фінансової компанії. Надалі, 23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір відступлення права вимоги № 23/05/24, відповідно до якого право вимоги перейшло до позивача.

Щодо розміру нарахованих відсотків за договором № 2058620 від 04 квітня 2021 року :

Судом встановлено, що 04 квітня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2058620 , відповідно до якого позикодавець передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 2000,00 грн, а відповідач зобов`язалась повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею.

Відповідно до п.п. 2.3.3 договору сума позики становить 2000,00 грн, а згідно п.п. 2.3.4 строк позики визначено до 01 травня 2021 року, що становить 27 календарних днів.

Згідно п.п. 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 договору встановлено, що середньоденний розмір процентів за користування позикою є фіксованим та становить 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку позики.

Відповідно до п. 3.1.1 договору проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня її надання до дня повного погашення заборгованості, при цьому п. 3.1.2 договору прямо передбачає, що у межах строку позики такі проценти нараховуються відповідно до Додатку № 1 до договору.

Згідно Додатку № 1 до договору позики, сторонами погоджено орієнтовну загальну вартість позики, відповідно до якої: сума позики становить 2000,00 грн строк позики - 27 днів; сума процентів за весь строк позики - 1074,60 грн. загальна сума до повернення - 3074,60 грн

При цьому зазначений у Додатку № 1 графік нарахувань прямо визначає, що вказані проценти (1074,60 грн) є сумою процентів саме в межах строку позики, тобто за 27 календарних днів користування коштами.

Разом з тим, згідно п. 2.5 договору, у разі прострочення виконання зобов`язань передбачено нарахування процентів на прострочену позику у розмірі 1,01 % за кожен день прострочення, а відповідно до п. 3.1.3 договору у період прострочення проценти за користування позикою також нараховуються за базовою ставкою.

Таким чином, умовами договору чітко розмежовано проценти за користування позикою - як плату за користування коштами в межах строку позики; проценти у період прострочення та проценти на прострочену позику - як наслідок порушення зобов`язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 4074,60 грн значно перевищує суму процентів, визначену Додатком № 1 до договору, та фактично нарахована за період, що виходить за межі строку позики.

Суд виходить з того, що проценти у розмірі 1,99 % на день, визначені п.п. 2.4.2-2.4.4 договору, є платою саме за користування позикою протягом строку позики, визначеного п.п. 2.3.4 договору, тобто протягом 27 календарних днів.

Нарахування таких процентів після спливу строку позики змінює їх правову природу та фактично є способом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що не є тотожним процентам за користування позикою.

Разом з тим, у даній справі позивачем не заявлено вимог про стягнення процентів на прострочену позику або інших платежів як наслідків порушення зобов`язання, передбачених п. 2.5, 3.1.3, 3.2.1 договору, а заявлено виключно вимогу про стягнення процентів за користування позикою.

Таким чином, нарахування процентів поза межами строку позики є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають проценти виключно в межах строку позики, погодженого сторонами, тобто за 27 календарних днів.

Згідно погодженого сторонами Додатку № 1 до договору, сума процентів за весь строк позики становить 1074,60 грн, а загальна сума заборгованості - 3074,60 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення: 2000,00 грн - тіло позики; 1074,60 грн - проценти в межах строку позики. В іншій частині вимог, а саме щодо стягнення процентів, нарахованих поза межами строку позики, слід відмовити як безпідставних.

Таким чином, оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач порушив умови укладених кредитних договорів, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними у встановлені договорами строки, а також враховуючи, що позивач набув право вимоги за вказаними зобов`язаннями на підставі укладених договорів відступлення права вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Так, як встановлено судом, заявлений позивачем розмір процентів не відповідає умовам укладених між сторонами договорів, оскільки нарахований поза межами строків кредитування, погоджених сторонами. Враховуючи, що проценти за користування кредитом відповідно до умов договорів є платою за користування грошовими коштами виключно протягом визначеного сторонами строку кредитування, їх нарахування після спливу такого строку змінює правову природу відповідних платежів та фактично є наслідком порушення грошового зобов`язання. Однак вимог про стягнення сум як наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем у даній справі не заявлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що проценти підлягають стягненню виключно в межах строків кредитування, погоджених сторонами у відповідних договорах.

З урахуванням наведеного та здійсненого судом перерахунку, за кредитним договором № 3606007700-57170 від 21 березня 2021 року підлягає стягненню 2546,00 грн, з яких 2000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту та 546,00 грн - проценти за користування кредитом у межах строку кредитування тривалістю 14 календарних днів.

За кредитним договором № 2058620 від 04 квітня 2021 року підлягає стягненню 3074,60 грн, з яких 2000,00 грн становить заборгованість за тілом позики та 1074,60 грн - проценти за користування позикою у межах строку позики тривалістю 27 календарних днів.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5620,60 грн, тоді як у решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, що підтверджується наданими до суду доказами.

Разом з тим, оцінюючи такі витрати з точки зору їх реальності, необхідності та розумності, суд враховує, що дана справа є типовою, не відзначається підвищеною складністю, не потребувала значного обсягу процесуальних дій та не була пов`язана із тривалим судовим розглядом або значною кількістю судових засідань.

З огляду на наведене, а також з урахуванням принципу співмірності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, у зв`язку з чим вважає за можливе визначити їх у розмірі 3000,00 грн як такий, що відповідає критеріям розумності та необхідності.

Водночас, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна сума заявлених позовних вимог становить 20239,60 грн, тоді як задоволено 5620,60 грн, що становить приблизно 27,8 % від заявленої суми.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у сумі 673,43 грн із сплачених позивачем 2422,40 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі 3000,00 грн підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог, що становить 834,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 673,43 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 834,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»:

заборгованість за кредитним договором № 3606007700-57170 від 21 березня 2021 року у розмірі 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 00 копійок, з яких 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок - тіло кредиту та 546 (п`ятсот сорок шість) гривень 00 копійок - проценти за користування кредитом;

заборгованість за кредитним договором № 2058620 від 04 квітня 2021 року у розмірі 3074 (три тисячі сімдесят чотири) гривні 60 копійок, з яких 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок - тіло позики та 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) гривні 60 копійок - проценти за користування позикою;

а всього 5620 (п`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) гривні 43 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Суддя :