Ухвала суду № 135528108, 07.04.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6858/20

2-ві/465/5/26

У Х В А Л А

/про відвід/

07.04.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Беднара А.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву позивачки ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відвід судді Коліщук З.М. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення, застосування наслідків нікчемного правочину,

за участі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 ,

встановив:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення, застосування наслідків нікчемного правочину.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від 19.01.2026 задоволено самовідвід судді Величка О.В. у розгляді вказаної цивільної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026, справу передано до провадження судді Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М. від 02.02.2026 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення, застосування наслідків нікчемного правочину прийнято до свого провадження і постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Через канцелярію суду 01.04.2026 року від позивачки ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді Коліщук З.М.

В обґрунтування відводу посилаються на те, що на їх думку суддя зацікавлена в результатах розгляду даної справи в угоду та на користь відповідача ОСОБА_4 . У підготовчому судовому засіданні 25.03.2026 суддя нібито безпідставно мала намір відкласти розгляд справи, посилаючись на відсутність даних про належне повідомлення учасників, ігнорувала заперечення присутніх осіб, поводилась упереджено, відмовлялась розглядати клопотання про витребування доказів та фактично діяла в інтересах відповідача, хоча після ознайомлення з матеріалами справи заявник дійшов висновку, що всі учасники були належним чином повідомлені, у зв`язку з чим вважають дії судді необ`єктивними та заявляють їй відвід.

Разом з тим, 07.04.2026 року головуючою суддею Коліщук З.М. подано заяву про самовідвід у справі. Заява мотивована тим, що у підготовчому судовому засіданні 25.03.2026 під час з`ясування думки учасників справи щодо вирішення клопотання про витребування оригіналів для огляду у судовому засідання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 оголошено відвід головуючій судді та надано такій час для подачі заяви. Після закінчення засідання, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 в позасудовий спосіб намагалась з`ясувати у судді питання подальшого розгляду справи та поданих клопотань, при цьому проявляла зневажливе ставлення та некоректну поведінку. Зважаючи на вищенаведене, вважає за доцільне заявити самовідвід від розгляду даної справи, оскільки подання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 у першому підготовчому засіданні заяви про відвід судді Коліщук З.М. свідчить про заздалегідь сформовану позицію особи щодо законних дій головуючої, які відповідають вимогам ЦПК України. Крім того, в будь-якому випадку це призводить до виникнення сумнівів в неупередженості судді у стороннього спостерігача.

У підготовчому судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 подану заяву підтримала, просила таку задовольнити з підстав, викладених у заяві про відвід.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квак В.В. надійшла заява про проведення розгляду питання про відвід судді, у вищевказанму засіданні, за відсутності позивачки, ОСОБА_1 та її представника.

Від представника П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області надійшла заява про проведення судового засідання за їх відсутності.

Інші учасники в підготовче судове засідання не з`явилися.

Частиною 8 статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. За змістом ч.9 ст.40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, заяву позивачки та третіх осіб про відвід судді Коліщук З.М., приходжу до наступного висновку.

Підстави для відводу судді та порядок вирішення заяви про відвід визначено ст.ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зі змісту заявленої заяви про відвід вбачається, що така зводиться до незгоди із процесуальними діями головуючого судді при розгляді справи у підготовчому судовому засіданні та доводів про привілейоване ставлення головуючої судді до сторони відповідача.

Суд зазначає, що вказані у заяві про відвід твердження не підтверджується жодними доказами, є особистою думкою заявників і не відповідають дійсності та обставинам справи. Процесуальні дії судді були спрямовані виключно на керування перебігом судового процесу, зокрема, що стосувалось заявлених клопотань, які підлягали розгляду на стадії підготовчого розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо презюмування неупередженості судді за відсутності доказів зворотного (у справах Киприану проти Кипру, Хаушальс проти Данії). Крім того, зазначав, що неупередженість повинна оцінюватися як за допомогою суб`єктивного критерію, який полягає у визначенні існування особистої упередженості у конкретного судді в справі, що ним розглядається, так і об`єктивного критерію, коли намагаються з`ясувати, чи забезпечив суддя достатні гарантії що виключають будь-які законні сумніви (Пескадор Валеро проти Іспанії).

Враховуючи наведене, на думку суду, крім особистих припущень, будь-яких доказів або фактичних даних в обґрунтування заяви про відвід заявником суду не надано. Обставини викладені у відводі є надуманими та не свідчать про упередженість судді.

В зв`язку з зазначеним, та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою, у зв`язку з чим відмовляє в її задоволенні.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Зважаючи на те, що подання позивачкою ОСОБА_1 , третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 у першому підготовчому засіданні з моменту прийняття справи до свого провадження, заяви про відвід судді Коліщук З.М. свідчить про заздалегідь сформовану позицію особи щодо законних дій головуючої, які відповідають вимогам ЦПК України, що призводить до виникнення сумнівів в неупередженості судді у стороннього спостерігача, заява судді Коліщук З.М. про самовідвід підлягає задоволенню.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обгрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на вищенаведене та з метою дотримання приписів безсторонності, неупередженості та об`єктивності справи, вважаю, що заяву про самовідвід необхідно задоволити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку встановленому ст.33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд,

постановив :

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М. від розгляду цивільної справи № 465/6858/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування та реєстраційного посвідчення, застосування наслідків нікчемного правочину - відмовити.

Самовідвід судді Коліщук З.М. у розгляді цивільної справи №465/6858/20 задовольнити.

Цивільну справу №465/6858/20 передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 8 квітня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.