Рішення № 135525528, 08.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа 243/1256/26

Провадження 2/243/801/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

08 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2026 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дончак Д.М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 липня 2022 року перебувають в офіційному шлюбі.

Від шлюбу у них в місті Людвігсбург (Німеччина) народилася спільна дитина син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зараз проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Спору з відповідачем про місце проживання дітей немає. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивачки відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам позивачки, у зв`язку з чим позивачка наполягає на його розірванні. Дитина проживає разом з позивачкою.

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки. Сімейне життя та шлюбні відносини між подружжям фактично припиненні. З жовтня 2022 року сторони проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільне господарство, у зв`язку з чим подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечитиме інтересам позивачки. Позивачка з дитиною проживають за кордоном, в Німеччині, в той час як відповідач проживає в Україні.

Стосовно стягнення аліментів з відповідача позивачка зазначає, що відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, в той час як відповідач з літа 2021 року проживає окремо і не бере участі у вихованні та утриманні спільних дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

У зв`язку із тим, що позивачка одна не зможе забезпечити, тому вважає, що батько дини, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частки з усіх видів доходів, оскільки стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати.

Позивачка просить врахувати, що добровільно відповідач аліменти не надає, жодних покупок/подарунків для дітей не здійснює, і взагалі життям дітей не цікавиться, тому на даний час їй доводиться одній утримувати дітей фінансово. Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів у зазначеному вище розмірі забезпечується їх рівність при несенні обов`язку утримання дитини.

На підставі викладеного позивачка просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 липня 2022 року в Петропавлівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову, а саме з 10 лютого 2026 року і до повноліття дитини. Також позивачка просить стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 15 липня 2022 року зареєстрували шлюб, який було зареєстровано Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Актовий запис № 179.

З жовтня 2022 року сторони проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільне господарство, у зв`язку з чим подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим. Позивачка з дитиною проживають за кордоном, в Німеччині, в той час як відповідач проживає в Україні.

Таким чином, їх сім`я фактично розпалася, і її збереження неможливо. Надання часу для примирення позивачка вважає недоцільним, та не призведе до покращення відносин між сторонами, так як фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися більше ніж 3 роки назад.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сімя є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї неможливе.

Вирішуючи питання, щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

З завіреного перекладу з німецької мови свідоцтва про народження (відділ РАЦС: м. Людвігсбург, реєстр. номер НОМЕР_2 ) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Людвігсбург народився ОСОБА_3 . Матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_2 . Місце і дата видачі свідоцтва: м. Людвігсбург, 16.12.2022 року.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно ст. 1 Гаазької конвенції її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Так, у вищезазначеному завіреному перекладу з німецької мови свідоцтва про народження міститься Апостиль Гаазька Конвенція від 05 жовтня 1961 року, в якому зазначено наступне: Країна Федеративна Республіка Німеччина. Цей офіційний документ підписав п. Гільднер в якості реєстратора актів цивільного стану відділу РАЦС м. Людвігсбург. Документ скріплений печаткою/штампом відділу РАЦС в м. Людвігсбург. Засвідчено в м. Штутгарт 11.01.2023 р. Окружним управлінням Штутгарт за № 24-1024-3, пор. №113/2023. Печатка/штамп з написом «Окружне управління Штутгарт» Підпис «підпис»- Байраза (Bayrasa) головний секретар окружного управління.

Переклад зазначеного документа з німецької мови на українську здійснено офіційно вповноваженим перекладачем при Земельному суді м. Штутгарта (ФРН) І.Лінзе-Врюкало, м. Штутгарт, 18 січня 2023 р.

З позовної заяви вбачається, що відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, хоча може це робити, так як є здоровим і працездатним, життям житини не цікавиться, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

Відповідачем даний факт не спростований та відповідачем суду не надані докази на підтвердження протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Як передбачено частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З наданої позивачем копії довідки про реєстрацію за місцем проживання відповідно до пар. 18 абз. 2 Федерального закону про реєстрацію громадян за місцем перебування та місцем проживання вбачаються, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Цей переклад з німецької на українську мову виконаний перекладачем ОСОБА_4 та 26.02.2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Разумовою О.І. засвідчена справжність підпису перекладача.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає разом із матір`ю - позивачкою в Німеччині.

Згідно вимог ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу.

Також з урахуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.1ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Тобто аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з 10 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3 п.1 ч.2 ст. Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви про розірвання шлюбу передбачена ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

При зверненні з позовною заявою позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, частиною 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181,182-184, 191 Сімейного кодексу України, п. 10 ст.5, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дончак Дмитро Михайлович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15 липня 2022 року Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Актовий запис № 179, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову, а саме з 10 лютого 2026 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисячі триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави , отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податок) рахунок отримувача UA 59899980313111206000005658, код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисячі триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва