Рішення № 135525514, 08.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2188/26

Провадження № 2/243/1044/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 21.08.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 42210922, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.Згідно з п.1.1 кредитного договору № 42210922 від 21.08.2024 р., Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс». Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. У зв`язку з чим, сума заборгованості відповідача становить 35525,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 25025,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 0,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами у розмірі 3500,00 грн.Також позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23919833/607 від 02.02.2026.

У зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 42210922 від 21.08.2024 року в сумі 35525,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача, ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.08.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 42210922, відповідно до якого товариство надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000 грн. на 360 днів, із сплатою процентів з розрахунку стандартної ставки 1,0 % та пільгової 0,95 % за один день користування кредитом. Також договором передбачено сплату штрафів при невиконання зобов`язань. Відповідно до п. 1.4 Договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 16.08.2025. Згідно п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжку картку/особистий рахунок позичальника.

Договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється на номер мобільного телефону вказаний останнім.

На підтвердження укладання Договору про споживчий кредит між позивачем та відповідачем, позивач також надав довідку з підтвердженням відправлення на номер відповідача одноразового ідентифікатора для підпису Договору про споживчий кредит № № 42210922 та паспорт споживчого кредиту продукту «42210922», який підписаний також електронним підписом відповідача.

Позивачем на підтвердження виконанням ним, як Позикодавцем, своїх зобов`язань за Договором, та надання відповідачу грошових коштів в розмірі 7000,00 грн, долучено довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування 21.08.2024 кредитних коштів.

Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином у зв`язку з чим, загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 42210922 від 21.08.2024 становить 35525,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 25025,00 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 0,00 грн., прострочена заборгованість за штрафами у розмірі 3500,00 грн

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

В силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладений Договір про споживчий кредит в електронній формі та у відповідності до вимог закону.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 підписавши зазначений Договір про споживчий кредит особистим електронним підписом, висловив своє волевиявлення щодо укладання Договору за конкретних умов.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за Договором про споживчий кредит, яка виникла у ОСОБА_1 перед позивачем, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунками сум заборгованостей суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 25025,00 грн, яку суд стягує з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за штрафами у розмірі 3500,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки Договір про споживчий кредит № 42210922 був укладений сторонами 21.08.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані позивачем штрафи у розмірі 3500,00 грн. не можуть бути стягнуті із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нараховані штрафи підлягають списанню позивачем.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 25025,00 грн., а всього у розмірі 32025,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу

допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 25025,00 грн., а всього у розмірі 32025,00 грн.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 90,15 % (32025,00 грн.*100% / 35525,00 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 2400,15 грн. (2662,40 грн. * 90,15 % / 100%).

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданим Усенку Михайлу Ігоровичу, ордеру на надання правничої допомоги, договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025, акту № 607 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 06.02.2026, детального опису наданих послуг до акту № 607 від 06.02.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025.

У зв`язку із дослідженими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у конкретній цивільній справі, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання відповідного виду правничої допомоги, але враховуючи що позов задоволено частково, тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7212,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530,1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 42210922 від 21.08.2024 в загальному розмірі 32025 (тридцять дві тисячі двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 7000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 25025,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 15 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7212 (сім тисяч двісті дванадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 08.04.2026.

Суддя І.Ю. Фалін